Верховний Суд України – що означає термін “явно несправедливе покарання”

Постанова ВСУ 06 грудня 2021 року справа N 243/7758/20 (витяги)

Термін “явно несправедливе покарання” означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Крім того, суд першої інстанції відповідно до положень ст. 3141 КПК врахував при призначенні обвинуваченому покарання досудову доповідь Слов’янського міськрайонного Відділу філії державної установи “Центр пробації” в Донецькій області від 16 вересня 2020 року, згідно з якою орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість ОСОБА_1, його спосіб життя, історію правопорушень, дуже високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що справедливим і необхідним для виправлення ОСОБА_1 буде покарання у виді позбавлення волі, але у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч. 3 ст. 185 КК.

Висновок щодо застосування положень ч. 1 ст. 71 КК:

Для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов’язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:

ерша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим – “після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання” за попереднім вироком;

друга – наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.