ВЕРХОВНИЙ СУД ЗМЕНШИВ ВИТРАТИ НА ОПЛАТУ АДВОКАТА

ПОСТАНОВА ВСУ від 22 грудня 2021 року у справі №  873/212/21  (подається у скороченому викладі)

До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу  в якій позивач просив стягнути з ТОВ “…” на свою користь 10 170,00 грн.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачеві адвокатом … послуг, а також подані документи, суд дійшов висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Поряд з цим, враховуючи складність справи № 873/212/21 та виконані роботи (надані послуги), суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл правничої допомоги та відшкодування з відповідача 6 970,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки  такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Скаржник) звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 скасувати в частині відмови у задоволені заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

На підтвердження оплати послуг адвоката заявником (позивачем) додано до заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, серед іншого, копію Договору; копію акта № 14 від 27.10.2021 здачі-приймання правової допомоги згідно Договору; копію платіжного доручення від 27.10.2021 № 11807 на суму 10 170 грн.

У вказаному Акті № 14 від 27.10.2021 здачі-приймання правової допомоги зазначено про передачу Бюро та приймання клієнтом наступної правової допомоги:

– аналіз рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27.09.2021 у справі № 31/21 – 2 години;

– аналіз судової практики апеляційних господарських судів, як судів першої інстанції та Касаційного господарського Суду Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду – 2 години;

– підготовка заяви про видачу виконавчого документа…

– участь адвоката…. у судовому засіданні 27.10.2021 із застосуванням програмного забезпечення “…”, підтримання правової позиції, надання пояснень у справі -1 500,00 грн;

– гонорар адвоката у зв`язку із прийняттям позитивного для клієнта рішення – задоволення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27.09.2021 у справі №31/21 – 2 270,00 грн.

При цьому, у пункті 2 вказаного Акта сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги Бюро складає 800,00 грн, участь у судовому засіданні – 1 500,00 грн, а розмір гонорару при позитивному вирішенні спору на користь клієнта – 2 270,00 грн.

Однак, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу адвокатом …. послуг, а також подані документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Зокрема, суд першої інстанції вказав на те, послуга щодо аналізу рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27.09.2021 у справі № 31/21 поглинається такою послугою як підготовка заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду та направлення поштою вказаної заяви відповідачеві та до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням витраченого адвокатом часу на надання останньої (4 години).

Крім того, суд зауважив, що наведена в акті послуга щодо аналізу судової практики апеляційних господарських судів як судів першої інстанції та практики Касаційного господарського суду Верховного Суду як суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, на які, як зазначено в акті, адвокатом було витрачено 2 години, на переконання суду, не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 ГПК України та не є співмірним зі складністю справи.

З урахуванням викладеного, враховуючи складність справи № 873/212/21 та виконані роботи (надані послуги), суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ “…” про розподіл правничої допомоги та відшкодування з ТОВ “…” витрат на професійну правничу допомогу за розгляд у суді заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у сумі 6 970,00 грн (10 170,00 грн – 3 200,00 грн (4 год. х 800,00 грн)), оскільки  такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Колегія суддів ВСУ погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

За змістом частини статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Проте, скаржник очевидно не розділяє поняття “зменшення судових витрат” та “розподіл судових витрат”. Розділяючи ці поняття, детальніше зазначаємо таке.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з урахуванням складності цієї справи та виконаних робіт (наданих послуг), дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ “…” про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у справі № 873/212/21 та стягнення з відповідача на користь позивача лише 6 970,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд також погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що акт здачі-приймання правової допомоги згідно Договору не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, позаяк розмір таких витрат має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Доводи скаржника про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними у зазначених постановах Верховного Суду.

Однак у справі, що переглядається, судом першої інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат, коли суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

Таким чином, необґрунтовані твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права з підстав зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу без відповідного клопотання сторони за власною ініціативою наведених вище висновків не спростовують та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.