Ковальський Віктор
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін судові рішення районного та апеляційного судів, якими відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування наказу директора ліцею про відсторонення від занять учениці, не щепленої за віком.
Згідно зі ст. 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці, а також зобов’язані відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля.
Відповідно до положень ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх питаннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини.
Завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на освіту та інтересами інших дітей.
Закон дає право батькам відмовитися від проведення обов’язкових щеплень дитині.
У справі, яка переглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення матір’ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі в шкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Унаслідок встановлення такого балансу досягається мета – загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров’я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.
Держава, установивши заборону відвідувати навчальний заклад дитиною, яка не має профілактичних щеплень, реалізує свій обов’язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров’я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самої нещепленої дитини.
Отже, право дитини позивачки на освіту в шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси.
Водночас право дитини на здобуття освіти не порушене, оскільки для дітей, які не можуть відвідувати заклад освіти за відсутності щеплень, установлені альтернативні способи отримання освіти та продовження навчання, зокрема в навчальному закладі.
Доводи про те, що оспорюваними наказами відповідача порушено конституційне право дитини на освіту, є безпідставними з огляду на таке.
Вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров’я і безпеки людини над правом на освіту.
Постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20) – https://reyestr.court.gov.
Коментарі
Loading…