admin
У цьому світі нічого не відбувається просто так – усе обумовлено. За кожним наслідком стоять вагомі причини. Тому не завжди все трапляється з нашої волі — інколи все заздалегідь визначено за нас. Раніше ми категорично не погоджувалися з такою точкою зору, вважаючи, що кожна людина є творцем власного життя. Але так було раніше, не тепер. Ознайомившись з історією життя Чарльза Менсона, наше відношення до значення фатуму, впливу долі на життя людини кардинально змінилося.
Хто такий Менсон?
То хто ж такий Чарльз Менсон: диявол, який відбирав життя, або жертва обставин? Ми вважаємо, скоріше жертва. Вражає? Хіба не суспільство зробило його таким? Маленький хлопчик із ніжним серцем та вразливою душею, який сліпо довіряв людям і був безмежно відкритий, сам того не знаючи наразив себе цим на небезпеку. Адже зазвичай широкий розмах рук вельми зручний для розп’яття.
Це він зрозуміє пізніше, будучи ув’язненим: «…в людях немає нічого хорошого. Ти показуєш їм доброту, а вони приймають це за слабкість; ти показуєш їм гідність і честь – а вони думають, що ти простак, якого можна обдурити», писав свого часу Менсон (http://avivas.ru/topic/charlz_menson_ubiica_ili_prorok.html). То що ж стоїть за такою разючою зміною його ставлення до світу, до людей? Можливо, безліч травмуючих ситуацій, заданих соціальним оточенням, які обумовили його нелегкий життєвий шлях?
Серце Менсона почало битися в утробі жінки, яка навіть не мала уявлення від кого дитина, яку вона носить під серцем. Будучи вагітною, вона продовжувала вживати алкоголь, мала численні статеві зв’язки з випадковими чоловіками, тим самим, ставлячи під сумнів появу на світ свого сина. Дивує? Але це лише початок, перше коло пекла, інші вісім чекають на нього попереду.
У перший тиждень свого життя Чарльз Менсон був «ніхто», адже його шістнадцятирічна мати навіть не спромоглася дати йому ім’я. Вона без докору сумління зникала на декілька днів, залишаючи малюка на піклування малознайомих, сумнівних «друзів», намагалася продати його за кухоль пива в одному з барів. Пізніше він сам скаже про себе: «Я ніхто. Я товарний вагон і бутель вина. Небезпечна бритва, якщо тільки наблизитесь до мене».
У п’ятирічному віці Чарлі потрапив під опіку своїх родичів. Сталося це через те, що його матір опинилася за ґратами. Становище маленького Менсона від цього лише погіршилося. Рідний дядько постійно знущався над ним, принижуючи його гідність. У перший день навчання в школі він відправив Чарлі одягненим у жіночу сукню, бо вважав його занадто ніжним, як для хлопчика, зробивши цим самим із нього посміховисько. Усе це крок за кроком руйнувало його дитячу психіку.
Достроково звільнившись з-під варти, мати забрала сина до себе, тягаючи його по брудних мотелям, у компанії вічно п’яних товаришів. Із часом вона взагалі вирішила позбутися від «тягаря» й віддала його під опіку держави. Це власне й стало тією рушійною силою, яка перетворила малюка Чарлі в знаного на весь світ серійного вбивцю Чарльза Менсона. Підставою, яка доз-волила нам зробити цей висновок, стала поява в нього у виховному будинку ознак психічного розладу, а саме неврозу, у відповідь на його спотворену компенсацію почуття власної неповноцінності.
Незважаючи на всі жахи, які йому довелося пережити через матір, він усе одно продовжував її любити. Чарлі не залишав спроб повернутися до неї, часто тікаючи з дитбудинку. Але мати щоразу повертала його назад. Дорослим Чарльз все одно буде згадувати про неї, і єдиним щасливим спогадом називатиме той момент, коли вона пригорнула його до себе, вийшовши з в’язниці.
У 16 років Менсон зазнав зґвалтування від чоловіка. Звісно це завдало ще більшої шкоди його й без того пригніченій психіці. Все те, що він пережив, зокрема й це, не могло пройти безслідно не тільки для нього, але й для оточуючих.
Наслідки
Унаслідок несприятливих соціальних умов, почуттів, що виникли в зв’язку з соціальною та психологічною недосконалістю, в нього сформувався комплекс неповноцінності. Адже дитина народжується не з готовими структурами особистості, а лише з їх прообразами, які, в свою чергу, формуються уже під впливом соціального оточення протягом життя.
Основою його психопатологічних відхилень у поведінці стала компенсація комплексу неповноцінності. Результатом реалізації її стало неусвідомлюване прагнення до зверхності, самоствердження, успіху та почуття спільності. Подолання цього комплексу в Менсона науковці пов’язали з тенденцією прагнення до влади й установкою щодо готовності працювати з іншими для досягнення спільних цілей.
Удавані збіги, насправді, є продуктом життєвих обставин – закономірністю. Тому недивно, що він потрапив за ґрати, де одразу зґвалтував одного з ув’язнених, приставивши йому бритву до горла. Після цього випадку Менсона офіційно зарахували до категорії «небезпечних» й перевели в нас-тупний виправний заклад, де він остаточно звільняється від ролі жертви. Хлопець активно демонструє лідерські здібності та відкриту агресивність, періодично завдає каліцтва, ґвалтує і знущається над іншими ув’язненими.
У в’язниці він навчився грати на гітарі, почав писати пісні. Саме там у нього виникає мрія створити власну групу, яка буде успішною, і навіть популярнішою за «The Beatles». Але не судилося.
І це змушує його піти на крайнощі. Він створює своє злочинне угрупування, до складу якого входили такі, як і він, відкинуті родиною та суспільством молоді люди, які знайшли довгоочікуваний притулок у теплих обіймах Чарлі Менсона. На знак подяки, за те, що він робив для них, члени «сім’ї» беззаперечно слухали його й робили все, що він їм тільки накаже.
Неочікуваним фактом є те, що всі вбивства він здійснював але не своїми руками, а руками своїх «братів і сестер». Усе це нагадує нам ляльковий театр, де Менсон – ляльковод, який керує маріонетками для задоволення власних потреб. Він обрав безпрограшну стратегію: вбивати відомих, успішних людей, таким чином, він прославив себе на весь світ, довівши владу, зверхність над іншими. А все це заради того, щоб вирішити власний внутрішній конфлікт, довести світові, що він чогось вартий, що він не жертва, показати свою значимість та перевагу над іншими. Його слова підтверджують те, що для нього це було важливо: «Я король у моєму королівстві, навіть якщо це — королівство помийних ям».
Беззаперечно, Чарльз Менсон зав-дав значної шкоди багатьом людям: відібрав життя, скалічив долі. І звісно, ми не знімаємо з нього відповідальності за те, що він вчинив. Та чи не замислювалися ви над тим, що це його відповідь світові? Його злочини – це наслідок. Реакція на те, що колись підготував для нього цей світ і люди, які живуть у ньому.
Ви все ще вважаєте лише Менсона винним у тому, що сталося? Чи можливо погодитесь із тим, що відповідальність за скоєні злочини можна розділити порівну з суспільством? Хіба не воно зробило його саме таким?
Анастасія ЧЕЧКО,
студентка факультету № 2
Національної академії внутрішніх справ
Дарина СИЛА,
студентка факультету № 2
Національної академії внутрішніх справ
Коментарі
Loading…