Впорядкування трудових відносин чи черговий наступ на ФОПів?

Сергій КОРНІЄНКО,
партнер TEFFI Law Firm

Українська влада вже тривалий час ініціює дискусії з приводу необхідності детінізації ринку праці. Серед основних чинників, які сприяють діяльності тіньового ринку, називається наявність господарських відносин між компаніями та ФОПами, за якими останні надають оплачувані послуги або виконують роботи за замовленням компаній на систематичній основі. Й хоча такий вид правовідносин не заборонений чинним законодавством України та є елементом побудови взаємовигідних й ефективних умов співпраці між замовником та виконавцем в умовах ринкової економіки, влада вбачає в них «приховане працевлаштування», де ФОПи позбавлені будь-яких соціальних гарантій, наданих найманим працівникам чинним законодавством про працю.

Можновладці чомусь вважають, що надавши ФОПам статус найманого працівника та наділивши їх правом на отримання соціальних гарантій (більша частина яких, до речі, запроваджена Кодексом законів про працю, який у грудні поточного року буде святкувати своє
50-річчя), вони одразу зроблять їх щасливими та захищеними. Чому державні мужі навіть не допускають думки, що громадянин може свідомо обрати таку форму організації своєї роботи, як ФОП, для того, щоб не зв’язувати себе трудовими відносинами з роботодавцем і не бути постійно залежним від останнього? Чому в сучасному світі, де рівень діджиталізації дозволяє людям ефективно працювати за своїм графіком у будь-якій точці планети, країна в географічному центрі Європи не сприяє такій можливості, а, навпаки, намагається зарегулювати ринок надання послуг та виконання робіт, звузивши його лише до трудових відносин? Відповідь на це питання є очевидною. У такий спосіб держава намагається просто збільшити податкові надходження за рахунок оподаткування доходу найманих працівників,
в яких перетворяться ФОП, що наразі працюють за господарськими договорами. Не секрет, що переважна більшість ФОПів працюють на спрощеній системі оподаткування й сплачують фіксовану суму податків та ЄСВ, розмір яких є значно меншим за оподаткування доходів найманих працівників. Водночас, ключовим у цьому твердженні є слово «сплачують» і це
визнають навіть фіскальні органи. Так, за даними Державної податкової служби
України, оприлюдненими в лютому минулого року, у 2019 році платниками єдиного податку, які працюють у формі ФОП, було сплачено 24,95 млрд гривень єдиного податку, що на 25,5% більше, ніж у 2018-му. Цей показник є яскравим прикладом того, що ФОПи – це все ж таки спо-
сіб для держави вивести бізнес з тіні та отримувати податки. Для підтримки такої позитивної динаміки варто просто не заважати своїми діями розвитку вітчизняного мікробізнесу та
припинити «наступ» на ФОПів. Дистанційну роботу депутати прописали в Кодексі законів про
працю. Проте держава робить протилежні речі. Підтвердженням цьому є схвалені урядом в лютому поточного року законопроекти для подання в парламент, якими пропонується визначити на законодавчому рівні поняття трудових відносин і встановити ряд ознак таких відносин, а також запровадити особливу форму трудового договору для фрілансерів. Вочевидь, що такі законопроекти спрямовані передусім на боротьбу з ФОПами з ІТ-індустрії, які, зазвичай, співпрацюють із замовниками на підставі господарських, а не трудових договорів.
Напевно, держава вважає, що
трансформація господарських відносин у сфері ІТ-індустрії в трудові правовідносини дозволить суттєво наповнити держбюджет за рахунок ПДФО, ЄСВ та воєнного збору. Проте, якщо проаналізувати доступні статистичні дані, то ситуація буде виглядати не такою вже
й перспективною. За даними Держстату станом на 2019 рік в Україні було зареєстровано 190 230 ФОПів у галузі «Інформація та телекомунікації», що становило 12,2% від загальної кількості зареєстрованих ФОПів.Водночас у той самий період загальна кількість зайнятих праців ників у суб’єктів господарювання становила 9 145 513 осіб. Це означає, що навіть у випадку працевлаштування 100% зареєстрованих ФОПів, які здійснюють свою діяльність в ІТ-сфері, загальна кількість занятих працівників збільшиться лише на 2% і це навряд чи дозволить державі суттєво збільшити надходження до бюджету за рахунок таких ФОПів.
Натомість, це може стати поштовхом для відтоку IT-кадрів з України, яким, з точки зору сплати податків, стане дешевше жити й працювати за кордоном.
Тож, можливо, державі варто відійти від радянської практики «доїти» тих, хто й так платить, а
почати по-справжньому лібералізувати ринок праці? Не «заганяти» працівників під роботодавця – бо так зручніше збирати податки, а визнати за громадянами право вести індивідуальну трудову діяльність у той спосіб, який вони вважають за потрібне, запропонувавши при цьому простий та зручний метод оподаткування доходів таких громадян? Отже, бізнес чекає від держави партнерських стосунків. Чи готова влада запропонувати
таку можливість у цій каденції?