ВРУ може прийняти у другому читанні та в цілому два законопроекти щодо регулювання трудових відносин.
Перший проект Закону вносить змін щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність за реєстр. № 5371. Зокрема, пропонується:
– запровадити спрощений режим регулювання трудових відносин для окремих категорій працівників та для суб’єктів малого і середнього підприємництва;
– принцип свободи праці та свободи трудового договору;
– зменшити бюрократичне навантаження на суб’єктів господарювання – роботодавців;
– зберегти основні загальновизнані трудові права і гарантії найманих працівників.
Другій проекту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин за реєстр. № 7251 передбачає:
– встановити, що на час оголошення воєнного або надзвичайного стану усі повідомлення та документи з питань трудових відносин, накази (розпорядження) можуть здійснюватися та вестися в електронній формі;
– передбачити порядок припинення трудового договору з працівником або фізичною особою, яка використовує найману працю у разі їх смерті, визнання судом безвісно відсутніми або оголошення померлими;
– ввести додаткову підставу для розірвання трудового договору – відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці;
– запровадити додаткову підставу для звільнення працівника – неможливість забезпечувати працівникові умови праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні потужності, засоби виробництва або майно роботодавця знищені в результаті бойових дій, а також ввести особливу процедуру вивільнення таких працівників;
– залишити за учасниками бойових дій щорічну додаткову відпустку тривалістю 14 днів;
– відшкодувати працівникам та роботодавцям пов’язаних з трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії за окремим механізмом;
– дозволити позапланові перевірки законодавства про працю в період воєнного стану;
– встановити строк, коли має бути виплачена зарплата за час відпустки, а саме не пізніше останнього дня, що передує дню початку відпустки;
– конкретизувати порядок регламентації робочого часу та часу відпочинку у період дії воєнного часу, зокрема, відносно категорій працівників, яким може бути збільшено тривалість роботи впродовж тижня, уточнити порядок надання щорічної основної відпустки;
– визначити поняття сумісництва;
– визначити особливості проходження служби державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування у період дії воєнного стану;
– уточнити порядок вивільнення працівників, в тому числі масового вивільнення;
– збільшити оплату праці у розмірі, збільшеному пропорційно збільшенню норми праці, на період дії воєнного стану;
– уточнити норму про повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та умов оплати праці у період дії воєнного стану;
– надавати протягом періоду дії воєнного стану в обов’язковому порядку працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, відпустку без збереження зарплати тривалістю не більше 90 календарних днів.
Джерело: ВРУ
Коментарі
Loading…