Дорогі американці!

В усіх штатах, містах і громадах. Усі, хто цінує свободу та справедливість. Цінує так само, як українці – в усіх наших містах, у кожній родині. Хай сьогодні мої слова поваги та вдячності будуть почуті кожним американським серцем!

Пані віце-президент, я дякую вам за ваші зусилля в допомозі Україні!

Пані спікер, ви сміливо відвідали Україну в час повномасштабної війни! Дякую вам!

Це велика честь і привілей – бути тут!

Шановні члени Конгресу – від обох партій, – які теж були в Києві! Шановні члени Конгресу та сенатори – від обох партій, – які ще побувають в Україні, я впевнений у цьому, в майбутньому! Шановні представники нашої діаспори, які присутні тут і присутні по всій країні! Шановні журналісти!

Для мене честь бути в Конгресі Сполучених Штатів Америки та звертатися до вас і до всіх американців.

Всупереч усім перешкодам і похмурим сценаріям Україна не впала. Україна жива та б’ється.

І це дає мені вагомі підстави поділитися з вами нашою першою спільною перемогою – ми перемогли Росію в битві за думки світу. У нас немає страху. І ні в кого у світі не повинно його бути.

Українці перемогли, і це дає нам сміливість, якою захоплюється світ. Американці перемогли, і тому вам вдалося обʼєднати глобальну спільноту заради захисту свободи й міжнародного права. Європейці перемогли – ось чому Європа зараз найбільш сильна й незалежна, ніж будь-коли й своїй історії… Російська тиранія втратила контроль над нами й більше ніколи не впливатиме на наші думки.

Але ми маємо зробити все, щоб країни Глобального Півдня також здобули таку перемогу.

Я знаю: у росіян теж може бути шанс на свободу, лише коли вони переможуть Кремль у своїх думках.

Але битва досі триває. І ми повинні перемогти Кремль на полі битви.

Це битва не тільки за землю, за ту чи іншу частину Європи. Це битва не тільки за життя, свободу й безпеку українців чи будь-якого іншого народу, який Росія прагне підкорити. Це битва за те, у якому світі житимуть наші діти й онуки та їхні діти й онуки. Вона визначить, чи буде це демократія – для українців і для американців, для всіх.

Цю битву не можна заморозити чи відкласти. Її не можна ігнорувати, сподіваючись, що океан чи щось інше захистять самі собою. Від Сполучених Штатів і до Китаю, від Європи й до Латинської Америки, від Африки й до Австралії – світ надто взаємопов’язаний, надто взаємозалежний, щоб хтось один міг залишитися десь осторонь і водночас у безпеці, коли триває така битва. Наші дві нації є союзниками в цій битві.

І наступного року – вирішальний час у ній. Час, коли українська сміливість і американська рішучість мають гарантувати майбутнє нашої з вами свободи. Свободи людей, які стоять за свої цінності.

Пані та панове!

Американці!

Учора, перед поїздкою сюди, у Вашингтон, я був на передовій, у нашому Бахмуті. У нашій фортеці на сході України, на Донбасі, яку російські військові та найманці штурмують безперервно з травня. Атаки щодня й щоночі. Але Бахмут стоїть.

Ще минулого року там жили 70 тисяч людей. Зараз там лишилися одиниці цивільних. Там немає місця, яке не було б полито кровʼю. Там не буває години, коли не звучав би страшний гуркіт артилерії. Там один окоп може по кілька разів на день переходити з рук у руки після кривавих боїв, іноді рукопашних. Але український Донбас стоїть.

Російська армія використовує проти Бахмута та інших наших прекрасних міст усе, що може. Перевага окупантів в артилерії дуже відчутна. У них у рази більше снарядів, ніж є в нас. Вони використовують у рази більше ракет та авіації, ніж ми будь-коли мали. Але наші сили оборони стоять. І ми всі пишаємося ними.

Російська тактика примітивна. Вони випалюють все перед собою. Вони нагнали на фронт головорізів. Вони відправляють «зеків» на війну… Вони кинули все проти нас так само, як свого часу інша тиранія кинула все проти вільного світу у битві за Виступ. Подібно до того, як відважні американські солдати чинили опір і відбивалися від гітлерівських військ попри всі труднощі під час Різдва 1944 року, відважні українські солдати роблять те саме з військами Путіна цього Різдва. Україна стоїть і ніколи не здасться!

Ось це – лінія фронту: тиранія, яка не знає дефіциту жорстокості, проти життя вільних людей.

Ми потребуємо вашої допомоги, щоб не просто стояти в таких боях, а щоб переломити це. Щоб перемогти на полі битви.

У нас є артилерія. Так. Дякую вам. Чи її достатньо? Відверто – ні. Щоб Бахмут був не лише фортецею, яка відбиває атаки російської армії, а щоб російська армія повністю відступила, потрібно більше гармат і снарядів. У такому випадку, як і в битві під Саратогою, боротьба за Бахмут змінить перебіг і нашої війни за незалежність і свободу.

Якщо ваші «Патріоти» зупинять російський терор проти наших міст, це дасть змогу українським патріотам повною мірою працювати на захист нашої свободи.

Якщо Росія не дістає до наших міст артилерією, вона намагається знищити їх ракетами. Ба більше, Росія знайшла спільника в цій геноцидній політиці. Це Іран. Іранські вбивчі дрони, які йдуть до Росії сотнями, стали загрозою для нашої критичної інфраструктури. Так один терорист знаходить іншого. І це питання часу, коли вони вдарять по інших ваших союзниках, якщо ми не зупинимо їх зараз. Ми повинні зробити це!

Я вважаю, що не має бути якихось табу між нами в союзництві. Україна ніколи не просила й не просить, щоб американські солдати воювали на нашій землі замість нас. Запевняю вас, що українські воїни чудово можуть самі керувати американськими танками й літаками.

Фінансова допомога також критично важлива. І я хотів би подякувати вам як за фінансові пакети, які ви вже надали нам, так і за ті, щодо яких ви, можливо, ухвалите рішення. Ваші гроші – це не благодійність. Це інвестиція у глобальну безпеку та демократію, до якої ми ставимося найвідповідальніше.

Росія може зупинити цю агресію, якщо захоче. Але ви можете прискорити нашу перемогу, я знаю це. І вона доведе будь-якому потенційному агресору, що вже нікому не вдасться порушити кордони іншого народу, чинити звірства й царювати над людьми проти їхньої волі.

Наївно чекати кроків до миру від Росії, якій подобається бути державою-терористом. Росіяни ще отруєні Кремлем.

Відновлення міжнародного правопорядку – наше спільне завдання. Нам потрібен мир. Україна вже дала відповідні пропозиції, і щойно я обговорював їх із Президентом Байденом – нашу формулу миру. Десять пунктів, які можна й треба реалізувати заради нашої спільної безпеки, гарантованої на десятиліття вперед. І саміт, який можна провести, – я радий відзначити сьогодні, що Президент Байден підтримав цю нашу ініціативу. Кожен із вас, пані та панове, може сприяти в її реалізації. Щоб лідерство Америки залишалося беззаперечним, двопалатним і двопартійним.

Ви можете посилювати санкції так, щоб змусити Росію відчувати, наскільки руйнівна її агресія. У ваших же силах – допомогти нам притягти до відповідальності всіх, хто розвʼязав цю неспровоковану й незаконну війну. Зробімо це! Хай держава-терорист відповідає за терор та агресію й відшкодує всі завдані війною збитки.

Хай світ бачить, що Сполучені Штати – тут!

Пані та панове!

Американці!

За два дні ми будемо святкувати Різдво. Можливо, при свічках. Не тому, що так більш романтично. А тому, що не буде світла. Мільйони не матимуть ні опалення, ні води. Все це буде наслідком російських ракетних і безпілотних ударів по нашій енергетичній інфраструктурі. Але ми не скаржимося.

Ми не дивимося, кому легше. Ваш добробут є результатом вашої національної безпеки, результатом вашої боротьби за незалежність і ваших численних перемог.

Свою війну за незалежність і свободу ми, українці, також пройдемо гідно та успішно.

Ми святкуватимемо Різдво. І навіть якщо не буде електрики, світло нашої віри в нас самих не згасне.

Якщо будуть російські ракети, ми зробимо все, що можемо, щоб захиститись. Якщо будуть іранські дрони й нашим людям доведеться йти в бомбосховище увечері перед Різдвом, українці й там сядуть за святковий стіл і підтримають одне одного. І нам не обов’язково знати бажання кожного, оскільки ми знаємо, що всі ми, мільйони українців, прагнемо одного – перемоги. Лише перемоги.

Ми вже збудували сильну Україну – із сильними людьми, сильною армією, сильними інституціями. Разом з вами!

Міцні гарантії безпеки для нашої держави, для всієї Європи та світу розробляємо. Разом з вами!

І так само разом з вами поставимо на місце кожного з тих, хто кинув виклик свободі. Це буде фундаментом захисту демократії у Європі та світі.

Зараз, перед Різдвом, у ці особливі дні я хочу подякувати вам. Усім вам.

Дякую кожній американській родині, яка цінує тепло свого дому й бажає такого ж тепла іншим людям. Дякую Президенту Байдену й обом партіям у Конгресі та Сенаті за неоціненну допомогу. Дякую вашим містам і громадянам, які цьогоріч підтримали Україну, які приймали наших людей, які вивішували наші прапори, які діяли, щоб допомогти нам.

Дякую! Від кожного, хто зараз на фронті. Від кожного, хто чекає перемоги.

І саме зараз доречно згадати слова великого Президента Сполучених Штатів Франкліна Делано Рузвельта: «Американський народ використає всю свою праведну потугу в ім’я досягнення цілковитої перемоги». Переможе й український народ. Абсолютно. Я знаю, що все залежить від нас. Від Збройних Сил України! Але як багато залежить від світу! Як багато у світі залежить від вас!

Коли я був учора в Бахмуті, наші герої передали мені прапор. Бойовий прапор. Прапор тих, хто захищає Україну, Європу та світ ціною своїх життів.

Вони попросили мене передати цей прапор вам – Конгресу Сполучених Штатів Америки, членам Палати представників і сенаторам, чиї рішення можуть урятувати мільйони людей.

Нехай же ці рішення будуть ухвалені! Нехай цей прапор буде у вас, пані та панове! Цей прапор символізує те, що ми переможемо в цій війні. Ми стоїмо, ми боремось і ми виграємо. Бо ми – разом. Україна, Америка й увесь вільний світ.

І останнє. Нехай Бог береже наші мужні війська та громадян! Нехай Бог назавжди благословить велику Америку! Щасливого Різдва та щасливого переможного нового року!

Слава Україні!