ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ – КРОКИ ДО ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЄСПЛ

Одним із головних чинників забезпечення прав та основоположних свобод людини є виконання рішень Європейського суду з прав людини. Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що держави-учасниці, серед яких і Україна, зобов’язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вони є сторонами. Для того ж, аби усунути зазначену в тому чи іншому рішенні ЄСПЛ системну проблему та її першопричини, одним із основних заходів загального характеру є внесення змін до чинного законодавства. Перш ніж їх проводити, фахівці Мін’юсту провели аналіз низки рішень Європейського суду.

Так, зокрема, аналізу підлягали:

1. Порушення права на апеляційне оскарження у провадженні, що вважається кримінальним у розумінні Конвенції. У своєму рішенні по справі «Швидка проти України» (заява № 17888/12) ЄСПЛ наголосив на важливості дотримання судами принципу юридичної визначеності, тобто наявності у національному законодавстві чітко сформульованих умов, за яких здійснюється позбавлення свободи при розгляді справ з питань застосування адміністративного стягнення у вигляді арешту. Разом з тим Європейський суд звернув увагу на забезпечення ефективного апеляційного перегляду постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту. На думку Суду, є неприпустимим, коли перегляд судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції відбувається після відбуття покарання у повному обсязі.
2. Порушення статті 3 («Заборона катування») Конвенції у зв’язку з тим, що покарання заявника у виді довічного позбавлення волі було таким, яке неможливо скоротити. Таке порушення ЄСПЛ констатував у своїму рішенні по справі «Петухов проти України № 2» (заява № 41216/13). Усе через те, що на сьогодні нормами Кримінального кодексу України не передбачено застосування умовно-дострокового звільнення до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. ЄСПЛ вказав на необхідність впровадження в Україні реформи системи перегляду покарань у виді довічного позбавлення волі. Механізм такого перегляду повинен гарантувати перевірку в кожному конкретному випадку, чи обґрунтовано тривале тримання під вартою законними підставами.
3. Порушення прав на свободу та особисту недоторканність. У рішеннях ЄСПЛ по справах «Харченко проти України» (заява № 40107/02), «Чанєв проти України» (заява № 46193/13), «Кущ проти України» (заява № 53865/11) зазначено, що судочинство має бути змагальним та завжди забезпечувати «рівність сторін», стороною обвинувачення (прокурором) та підозрюваним/обвинуваченим (затриманим). Проте, якщо суддя, за відсутності клопотань сторін, ініціює питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, він де факто виступає у процесі як сторона обвинувачення (прокурор), таким чином деформуючи роль суду та судді у процесі нагляду за дотриманням права на свободу та особисту недоторканість та виходячи за рамки судової функції. Крім того без ініціювання розгляду такого питання судом, термін дії ухвали про тримання особи під вартою закінчується, а особу має бути негайно звільнено з-під варти.
4. Порушення права на звернення до Суду. У рішеннях ЄСПЛ по справах «Василь Іващенко проти України» (заява № 760/03) та «Найдьон проти України» (заява № 16474/03) було констатовано порушення прав заявників, гарантованих статтею 34 Конвенції, з огляду на ненадання їм національними судами можливості отримати копії запитуваних документів. Ця проблема виникла внаслідок відсутності чіткої та конкретної процедури, яка давала б ув’язненим особам можливість отримувати копії документів з матеріалів справи, або переписуючи їх власноруч, або за допомогою відповідного обладнання, або шляхом покладання на державні органи обов’язку робити такі копії.
5. Порушення права на свободу об’єднання. У рішенні по справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України» (заява № 48408/12) ЄСПЛ констатував, що передбачена статтею 18 Закону України «Про транспорт» заборона проведення страйку на підприємствах транспорту, порушує права на свободу об’єднання, гарантовані статтею 11 Конвенції.

«Усі ці констатовані Європейським судом порушення Конвенції зумовлюють необхідність внесення змін до національного законодавства. Саме тому ми й підготували низку відповідних законопроєктів», – говорить Олександр Олійник.

Серед цих проєктів законів, зокрема:

• Внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, які спрямовані на те, щоб адміністративний арешт призначався виключно у виняткових випадках. В деяких статтях КУпАП пропонується виключити адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, збільшивши при цьому граничні межі інших видів стягнень. Крім того, запропоновано зменшити строк апеляційного перегляду справ про застосування стягнення у вигляді адміністративного арешту до трьох днів.
• Внести зміни до КК та КПК та запровадити можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м’яким. У такому випадку покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі. Також пропонується доповнити Кримінально-виконавчий кодекс України новою нормою, якою передбачається, що засуджені до довічного позбавлення волі складають особистий план реінтеграції у суспільство та додають його до подання щодо можливості представлення до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.
• Внести зміни до КПК та визначити, що запобіжні заходи до початку підготовчого судового засідання можуть застосовуватися слідчим суддею.
• Доповнити КПК новою статтею 5331, яка визначає, що виправданий, засуджений, особа, стосовно якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру, потерпілий, представник юридичної особи, їхні захисники та законні представники мають право звернутись із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, стороною в якому вони були до суду, де вони зберігаються.
• Внести зміни до Закону України «Про транспорт» та визначити, що страйк на підприємствах транспорту застосовується відповідно до законодавства про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Пропонується встановити, що у разі введення надзвичайного стану може бути заборонено проведення страйків. За умов воєнного стану проведення страйків забороняється.

«Прийняття вказаних проєктів Законів дозволить забезпечити дотримання прав людини, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; усунути причини порушення Конвенції; впровадити в судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; створити передумови для зменшення кількості заяв до Суду проти України», – резюмував директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції.