З кінця 2020 р. Конституційний Суд почав замість звернення уваги парламенту на існування прогалини та надання рекомендації її усунути, безпосередньо ЗОБОВ’ЯЗУЄ Верховну Раду ухвалити закони із наперед визначеним змістом.

У звязку із цим, слід звернути увагу на тривожну тенденцію: з кінця 2020 р. (нагадаємо, що саме тоді було ухвалено сумновідоме рішення по антикорупційному законодавству) Конституційний Суд почав замість звернення уваги парламенту на існування прогалини та надання рекомендації її усунути, безпосередньо ЗОБОВ’ЯЗУВАТИ Верховну Раду ухвалити закони із наперед визначеним змістом (у Рішеннях від 16.09.2021 № 6-р(II)/2021, від 06.04.2022 № 2-р(II)/2022 і і від 08.06.2022 № 3-р(II)/2022 Суд зобов’язав парламент внести зміни до Кримінального кодексу, ЦПК і КПК України).

Натомість послідовною з 2007 до 2020 р. була практика Конституційного Суду, коли він звертав увагу парламенту на прогалини в законодавстві і РЕКОМЕНДУВАВ Верховній Раді їх усунути.

Прикметно, що до такої зобов’язуючої практики вдається лише один з двох сенатів КСУ — Другий, тобто такі рішення ухвалюються із залученням до розгляду справи лише частини суддів. В останньому випадку Рішення було ухвалено Сенатом у складі 7 суддів, а голосувати за ухвалення рішення могли 4 судді.

Звертаємо увагу, що Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом в Україні, який користується виключною дискрецією у здійсненні своїх повноважень.

У зв’язку із цим, вважаю, що віддання Конституційним Судом зобов’язуючих наказів парламенту до ухвалення тих чи тих законів, може свідчити про втручання Судом у здійснення повноваження іншими конституційними органами державної влади та порушення принципу розподілу влади в Україні.