Зменшення судом розміру неустойки у господарських справах

 

Богдан Радівіловський, адвокат, керуючий Адвокатського бюро «Богдан Радівіловський та Партнери»

Що таке неустойка? Неустойка (штраф, пеня) є найбільш поширеним способом забезпечення виконання зобов’язань, який можна побачити майже в кожному господарському договорі. Цивільний кодекс України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням положень ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов’язань. При цьому, Господарський кодекс України визначає неустойку як штрафні санкції (ст. 230 Господарського кодексу України). Неустойка (штраф, пеня) є найбільш поширеним способом забезпечення виконання зобов’язань, який можна побачити майже в кожному господарському договорі. Питання зменшення розміру неустойки може мати суттєве значення для суб’єкта господарювання, оскільки часто йдеться про сотні тисяч та мільйони гривень. Наприклад, у справі № 922/266/20 судом апеляційної інстанції було зменшено розмір штрафу на більш ніж 3 мільйони гривень.

Можливість зменшення розміру неустойки передбачене положеннями Цивільного та Господарського кодексів України. Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Господарський кодекс України дещо більше деталізує перелік питань, які мають бути вивчені судом при вирішенні питання зменшення розміру неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Із наведеного вбачається, що Цивільний кодекс України визначає дві умови, за яких суд може зменшити розмір неустойки:

1) розмір неустойки значно перевищує розмір збитків;

2) наявність обставин, що мають істотне значення.

При цьому визначення, які саме обставини мають істотне значення Цивільним кодексом України не надається, проте якщо застосовувати системний аналіз статей Цивільного та Господарського кодексів України, то іншими обставинами, які мають істотне значення, можна визначити:

1) ступінь виконання зобов’язання боржником;

2) майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні;

3) інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

 

Судова практика

Такий підхід було відображено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, а також він відповідає судовій практиці Верховного Суду.

Так, у постанові від 23.03.2021 р. у справі № 921/580/19 Верховний Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен:

1) з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків;

2) об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з:

– інтересів сторін, які заслуговують на увагу;

– ступеня виконання зобов`язань;

– причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

– незначності прострочення у виконанні зобов`язання;

– невідповідності розміру пені наслідкам порушення;

– поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки);

– майнового стану сторін.

У вказаній вище постанові від 23.03.2021 р. Верховний Суд також вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі 902/538/18).

З урахуванням практики Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04.06.2018 р. у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 р. у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 р. у справі 902/538/18, обставинами, на які сторони справи можуть посилатися при розгляді питання про зменшення неустойки, є:

– критичний фінансово-господарський стан суб’єкта господарювання;

– наявність заборгованості із заробітної плати;

– наявність податкового боргу;

– зменшення прибутку підприємства;

– відсутність коштів на банківських рахунках;

– потреба в грошових коштах для підтримання технологічного процесу виробництва;

– монопольне становище контрагента;

– стягнення 3 відсотків річних та інфляційних нарахувань;

– існування дебіторської заборгованості.

Разом із тим, у постанові від 21.01.2021 р. у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливость своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

Щодо розміру, на який може бути зменшено неустойку

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021 р. у справі № 924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18).

Разом із тим зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги (висновок Верховного Суду у справі № 918/116/19, який було підтверджено в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 927/704/19).

Підсумовуючи маємо наступне:

1. Зменшення неустойки є правом, а не обов’язком суду.
2. Неустойка може бути зменшена як за клопотанням боржника, так і за ініціативою суду.
3. Визначення розміру на який може бути зменшено розмір неустойки має здійснюватися із забезпеченням балансу інтересів кредитора та боржника.
4. Під час судового розгляду кредитор та боржник мають надати суду як належне обґрунтування наявності/відсутності підстав для зменшення розміру неустойки, так і відповідні докази.