Зміни до Регламенту ВККС або як один займенник може стати суттєвим етапом в забезпеченні справедливості

Зміни до Регламенту ВККС або як один займенник може стати суттєвим етапом в забезпеченні справедливості

Віталій Гацелюк Віталій Гацелюк , член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

Наші пращури вважали, що слова мають магічну дію, адже між світом слів і реальним світом немає кордону. Закляття, молитви, омени – все це на їх думку має прямий вплив на матеріальний світ. Але і в нашу епоху слова мають значення. Подекуди кардинальне для майбутнього. Право також послуговується словами і вибір формулювань має безпосередній вплив на реальність.

14 вересня 2023 року до Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) були внесені зміни, відповідно до яких ВККС у пленарному складі, розглядаючи рішення колегій ВККС про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя та підтвердження відповідності судді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності, також розглядає «висновок [Громадської ради доброчесності] та пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали» (пункт 4.10.6). Включення цього короткого займенника «інші», на перший погляд, виглядає непримітним. Але це не так. Цей займенник може стати важливим інструментом в забезпеченні справедливого суду в нашій державі. Поясню чому і як.

ВККС і різні оцінювання: про що йдеться

В жовтні 2023 року поновлюються активні процеси кваліфікаційного оцінювання суддів, розпочаті у 2016 році змінами до Конституції в частині судоустрою та зупинені у 2019 році внаслідок припинення повноважень усього персонального складу ВККС. Слід нагадати, що конституційна реформа 2016 року запровадила так зване оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, передбачивши в п.п. 4 п. 161 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, оцінку відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, що має бути здійснена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Деталізація цієї норми міститься у п. 20 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (далі – Закон про судоустрій), згідно з якою відповідність займаній посаді судді оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів, а виявлена за результатами такого оцінювання невідповідність судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС.

Однак окрім оцінювання на відповідність є ще процедура оцінювання на здатність судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Між цими двома процедурами є важливі відмінності.

Перша процедура («оцінювання на відповідність») є спеціальною процедурою ad hoc, що регламентується п.п. 4 п. 161 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та Розділом XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про судоустрій. Метою оцінювання на відповідність є перевірка діючих суддів за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності. Вона здійснюється один раз, але Конституція зобов’язує всіх суддів пройти її.

Другу процедуру («оцінювання на здатність») регламентовано Главою 1 Розділу V Закону про судоустрій, таке оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Ці критерії тотожні критеріям оцінювання на відповідність, але ключова різниця полягає в тому, що оцінювання на здатність є правом судді, а оцінювання на відповідність – обов’язком, відмова від виконання якого є підставою для звільнення судді з посади, яка є додатковою до переліку підстав для звільнення судді, визначених статтею 126 Конституції України (в чомусь схожою із однією з підстав пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, але там мова йде про дисциплінарні питання).

Про важливість прикметників

До 14 вересня 2023 року положення пункту 4.10 Регламенту ВККС, що визначають особливості розгляду по суті питань, пов’язаних із проведенням різних видів кваліфікаційного оцінювання, дозволяли ВККС у пленарному складі, розглядаючи рішення колегій ВККС про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя та підтвердження відповідності судді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності, розглядати лише ті обставини, документи та матеріали, на яких ґрунтувалося рішення колегії.

Таким чином, Регламент чітко визначав предмет розгляду Комісією у пленарному складі: 1) рішення Комісії, ухвалені у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; 2) висновок ГРД; 3) пояснення судді (кандидата на посаду судді); 4) обставини, документи та матеріали, які були предметом розгляду під час співбесіди.

За наслідками розгляду цього питання пленарний склад ВККС може ухвалити лише такі рішення:

1) про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами);

2) про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Тут зауважимо, що на підставі цієї норми Закону внаслідок «прирівняння» різних процедур оцінювання це може бути і рішення про не/підтвердження здатності і рішення про не/підтвердження відповідності.

І тут слід нагадати історію ВККС: в 2019 році ВККС припинила функціонування, а розпочаті та незавершені кваліфікаційні оцінювання на відповідність, яких наразі нараховується біля двох тисяч, були зупинені. За цей час відбулася ціла низка подій, що самі по собі або разом із відповідною поведінкою судді можуть мати значення для мотивації відповідного рішення ВККС за наслідками оцінювання судді (в першу чергу на відповідність займаній посаді). Зокрема, це військова агресія проти України, тимчасова окупація частини її території та пов’язані із цим нові непередбачувані обставини функціонування системи судоустрою. Старе формулювання Регламенту унеможливлювало нас брати до уваги обставини, документи та матеріали, що стосуються періоду після 2019 року, а відтак унеможливлювало ухвалення мотивованого рішення, як це вимагається Законом про судоустрій (ст.88).

Короткий займенник «інші», введений до тексту Регламенту дасть можливість ухвалювати рішення ВККС у пленарному складі з урахуванням всього масиву інформації, наявної на момент його ухвалення (тобто зараз), і, таким чином, змістовно, а не формально підійти до виконання мети кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді, закладеної наведеними вище нормами Конституції та Закону про судоустрій.

До речі, норми Регламенту щодо добору суддів Вищого антикорупційного суду за участі ГРМЕ (тут можна провести певну аналогію з оцінюванням судді на відповідність посаді за участі ГРД) дозволяють ВККС на спеціальному спільному засіданні з Громадською радою міжнародних експертів за певних умов долучати додаткові матеріали (п. 4.11.9.1). Видається, що практика добору до ВАКС підтвердила розумність та виваженість такого підходу.

Що далі?

Простими словами, наразі Регламент вже не обмежує пленарний склад ВККС у «предметі дослідження» під час «долання» висновку ГРД. Найближчим часом буде ясно, як складеться практика Комісії в цьому напрямі і чи дійсно слова змінюють світ.

Також найближчим часом стане ясно, як складеться відповідна практика Громадської ради доброчесності і чи скористається Рада фактичною можливістю «оновити» досьє судді, яка виникла внаслідок тривалого періоду неповноважності ВККС.