Криміногенна ситуація в Україні: як змінився її стан протягом 2016 року (в порівнянні з минулими роками)?

Аналіз стану злочинності, її структури й динаміки на території України за 2013–2016 роки (частина 1)

Однією з найгостріших проблем сьогодення є стрімке погіршення криміногенної ситуації в Україні, розгул і безкарність криміналітету, як результат – беззахисність громадян від злочинних посягань. Як зазначено в Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в нашій країні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Оскільки саме держава має гарантувати кожному з нас захист від злочинних посягань, виникає потреба дослідити рівень злочинності в країні, а також стан протидії їй з боку правоохоронних органів, які діють від імені держави та повинні захищати громадян.

Беручи до уваги, що результати вивчення нами піврічної статистики 2016 року з цих питань, які засвідчували вже тоді погіршення криміногенної ситуації в державі, не стали підставою для вжиття адекватних заходів реагування ні з боку глави держави, ні з боку Верховної Ради України, які продовжують вперто ігнорувати зазначені факти розгулу злочинності в нашій країні, потреба в доведенні до суспільства саме реальної картини стану злочинності лише суттєво зросла.

Враховуючи вагомість даного дослідження та його поглиблений аналіз, в тому числі й із висвітлення причин та наслідків криміногенної ситуації, яка склалася на сьогодні в державі, публікація цього матеріалу буде по частинах — для кращого його осмислення та сприйняття.

Рівень злочинності: дані статистики

Перш за все, варто зазначити, що протягом 2016 року в Україні правоохоронними органами було зареєстровано 1 124 401 кримінальних правопорушень, що залишається майже стабільним показником у порівнянні з минулими роками (у 2015-му – 1 093 314, у 2014 – 1 137 436), проте дещо менше ніж у 2013 році – 1 553 056 кримінальних правопорушень. Найбільше кримінальних правопорушень зареєстровано у м. Києві – 141 365 (динаміка росту +1,5% у порівнянні з попереднім роком), Дніпропетровській – 108 112 (+5,1%), Харківській – 84 614 (+4,5%), Одеській – 81 027 (+10,5%) та Запорізькій областях – 77 403 (+2,5%). Стрімке збільшення кількості зареєстрованих злочинів спостерігається в колись «спокійних» у цьому плані регіонах: у Волинській – 20 600 (+23,2%), Івано-Франківській – 16 223 (+12,8%) та Чернігівській областях – 30 872 (+11,3%), у той час як у деяких регіонах такі показники злочинності навпаки дещо зменшилися: Сумська область – 21 992 (-10,9%), Донецька – 51 500 (-8,5%) та Миколаївська – 45 454 (-6,4%). Таким чином спостерігається зростання кількості зареєстрованих кримінальних правопорушень у стабільно криміногенних областях та колись «спокійних» західних регіонах, а також зниження цього показника в східних областях України.

Потрібно зауважити, що майже в кожному другому зареєстрованому кримінальному правопорушенні прийнято рішення про закриття справи за реабілітуючими підставами, тобто за фактом відсутності події чи складу злочину, або причетності особи до його вчинення – у 531 797 випадках , або в 47,3% (для зрівняння: в 2015 році – в 528 132 (48,3%), в 2014 – у 608 297 (53,5%), а в 2013 – у 989 496 (63,6%)).

Таким чином, без урахування зареєстрованих кримінальних правопорушень, закритих за реабілітуючими підставами, загалом протягом 2016 року обліковано 592 604 кримінальних правопорушень (52,7% від загальної кількості зареєстрованих), у той час як протягом минулих років таких правопорушень було менше: в 2015 році – 565 182 (51,7%), у 2014 – 529 139 (46,5%), а в 2013 – 563 560 (38,4%). Таким чином, кількість облікованих кримінальних правопорушень за минулий рік навіть перевершила не лише показники 2015-го, а й 2013–2014 років, коли в країні була найгірша криміногенна ситуація в зв’язку з початком військової агресії Російської Федерації.

Динаміка злочинів за ступенем тяжкості

Окрім цього, якщо розглядати кримінальні правопорушення в розрізі ступеня їх тяжкості, то протягом 2016 року по державі спостерігалося деяке статистичне зменшення особливо тяжких злочинів – 19 021, порівняно з 2015 (21 513) та 2014 (25 872) роками (разом із тим нагадаю, що цей показник напряму пов’язаний як із революційними подіями та війною в найбільш активній фазі того періоду). В підтвердження цього уточнення є ті ж статистичні дані за 2013 рік, коли було виявлено всього 13 776 кримінальних правопорушень, у порівнянні з якими в минулому році рівень цих найбільш тяжких злочинів виріс на 38 %. Тим більше треба звернути увагу й на той факт, що зменшення кількості особливо тяжких кримінальних правопорушень відбулося перш за все за рахунок Донецької (-54,2%) та Луганської (-55,8%) областей, де приріст злочинності вдвічі зменшився саме в зв’язку зі зменшенням активності бойових дій на сході України, в результаті чого знизилась і кількість вчинених злочинів цього ступеня тяжкості.

Про погіршення криміногенної обстановки в Україні свідчать і статистичні дані про кількість облікованих тяжких злочинів, які виросли майже на третину (+36%), порівнюючи з 2013–2015 роками. Зокрема, якщо в 2016 році було 213 521 таких злочинів, то в минулі роки їх було вчинено значно менше: у 2015-му – 177 855, у 2014 – 154 216, а у 2013 – 156 131 кримінальних правопорушень. Передусім ріст злочинів даної тяжкості спостерігається в Дніпропетровській (+34,2), Волинській (+33,2%), Київській (+29,1%) областях та в місті Києві (+30,1%).

Кількість злочинів середньої тяжкості по державі також зросла на 9,5% у порівнянні з минулими роками. Так, у 2016-му було обліковано 236 418 таких злочинів, тоді як у 2015-му – 236 792, у 2014 – 215 792, а в 2013 – 231 983. Більше того, в деяких регіонах країни прослідковується зростання таких злочинів навіть більш ніж на 20%: у Івано-Франківській (+24,6%), Харківській (+24,6%), Житомирській (+21,9%) областях та в м. Києві (+20,7%).

Аналізуючи вчинені протягом 2016 року найбільш вразливі для громадян правопорушення за їх видами, слід відзначити наступні гострі моменти негативної динаміки:

1. Кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи.

Необхідно зауважити, що загальнодержавний показник цієї категорії кримінальних правопорушень відображає дещо позитивну динаміку, починаючи з 2013 року. Так у 2013 році було обліковано 71 749 злочинів проти життя та здоров’я особи, у 2014 – 61 760, у 2015 – 53 794, а в 2016-му ще менше – 45 979. Найбільше зниження таких злочинів відбулося в Донецькій (-43,3%) і це зрозуміло, бо там знизилася активність бойових дій, Миколаївській (-35,4%) та Дніпропетровській (-30,6%) областях. В той же час зростання кількості цих кримінальних правопорушень відбулося в Тернопільській (+9,4%) та Львівській (+9,1%) областях.

Окрім цього, треба погодитися, що статистика й щодо вчинених умисних вбивств та умисних тяжких тілесних ушкоджень також має деяку тенденцію до покращення. Так, у 2016 році було обліковано 5 992 умисних вбивств, проти 8 224 в 2015 році, 11 466 в 2014 році, хіба що в 2013 році їх було менше – 5 861. Приблизно така ж ситуація із вчиненням умисних тяжких тілесних ушкоджень: якщо в 2016 році їх було вчинено 2 256, то в 2015 – 2 511, у 2014 – 3 132 та в 2013 – 3 026. Найбільше зниження кількості умисних вбивств відбулося в Донецькій (-83,1%) та Луганській (-31,4%) областях (по причині, яка викладена вище), в м. Києві (-42,2%). Проте, наприклад, у Закарпатській (+68,2%) та Херсонській областях (+25,5%) спостерігається зростання кількості таких злочинів.

2. Кримінальні правопорушення проти власності.

На превеликий жаль, найбільш поширеними та з найменшою результативністю й ефективністю під час розслідування є злочини проти власності. З кожним роком саме ця категорія кримінальних правопорушень очолює топ-список злочинних діянь, вчинених на території нашої держави, оскільки їх кількість постійно зростає, займаючи вже майже 70% від усіх видів злочинів! Так, у 2016 році було обліковано 405 549 кримінальних правопорушень проти власності, що майже на 20% більше ніж у минулі роки (у 2015 – 362 213, у 2014 – 311 342 та в 2013 – 334 821). Найбільш вразливими в 2016 році до вчинення злочинів даної категорії виявилися м. Київ (54 177), Запорізька (38 491), Харківська (37 617), Дніпропетровська (32 070) та Львівська (25 755) області. На третину зросла кількість зазначених злочинів у Київській, Волинській та Житомирській областях.

Зокрема, особливу увагу звертає на себе й зростання фактів крадіжок, яких у 2016 році обліковано 312 172, що більше ніж на 30% у порівнянні з попередніми роками (у 2015 – 273 756, у 2014 – 226 833 та в 2013 – 242 769). З їх числа 27 204 – складають квартирні крадіжки, кількість яких стрімко росте з року в рік (у 2015 році – 21 379, у 2014 – 18 992 та в 2013 – лише 17 450)! Суттєво зростає й кількість більш суспільно небезпечних злочинів, а саме грабежів: у 2016 році – 27 199 (у 2015 – 22 108, у 2014 – 20 541 та в 2013 – 22 695); розбоїв – 3 904 (у 2015 році – 3 556, у 2014 – 3 895 та у 2013 – 2 856) та тих же шахрайств – 46 019 (45 904, 41 963 і 47 142, відповідно).

Як би це звучало не зовсім популярно, але, треба відзначити, що основними причинами такого суттєвого зростання злочинів даної категорії є масове зубожіння людей, безробіття та слабкість правоохоронної системи, зокрема й відсутність з боку, перш за все, Національної поліції профілактики злочинності. Останній фактор відіграв одну з ключових ролей у збільшенні кількості тих же грабежів та крадіжок, оскільки користуючись безпорадністю сьогоднішньої Національної поліції, яка повністю деморалізована постійним «реформуванням», а фактично руйнацією, злочинці уникають відповідальності і, тим більше, покарання за вчинені протиправні діяння, а права громадян залишаються не відновленими, збитки не відшкодованими.

3. Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності.

Аналізуючи цю категорію злочинів, треба зазначити, що загальна кількість виявлених правопорушень у господарській сфері протягом останніх 4-х років продовжує стрімко понижуватись, що однозначно свідчить про послаблення боротьби з економічною злочинністю. Зокрема, в 2016 році було зафіксовано 6 940 вказаних правопорушень, у той час як у 2015-му їх кількість складала – 7 628, у 2014 – 8 418, а в 2013 – 11 104, що є на 38,5% більше ніж у минулому році.

Про значне зниження активності правоохоронців у виявленні економічних злочинів свідчить і той факт, що ними в 2016 році обліковано всього 681 випадок фіктивного підприємництва (в той час як у 2015-му – 885, у 2014 – 858 та у 2013 – 891), 159 фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (у 2015 році – 221, у 2014 і – 296 та у 2013 – 291), всього (ви тільки вдумайтесь) 10 випадків незаконної приватизації державного комунального майна (у 2015 році – 29, у 2014 – 46 та в 2013 – 26), лише 63 випадки шахрайства з фінансовими ресурсами (у 2015 році – 133, у 2014 – 347 та в 2013 – 337) і це тоді, коли останнім часом припиняють діяльність сотні комерційних банків, в тому числі й штучно доведених до банкрутства, лише 15 фактів нецільового використання бюджетних коштів ( у 2015 році – 24, у 2014 – 34 та в 2013 – 48), в той час як мільярдні суми розкрадаються на тендерах, коли лише німий сьогодні не говорить про розкрадання бюджетних коштів, виділених на ту ж оборону, та 1 203 кримінальних правопорушень про ухилення від сплати податків та зборів (у 2015 році – 1 748 , у 2014 – 1 899 та в 2013 вдвічі більше – 3 069).

Таким чином, навіть ці статистичні дані наглядно підтверджують факт практичного згортання діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю в сфері економічної діяльності, що фактично може, за такої негативної тенденції, загрожувати економічній безпеці нашої держави.

4. Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Аналізуючи відповідні статистичні дані за минулий рік, доходимо висновку, що і в даній категорії злочинів спостерігається негативна тенденція до їх зростання протягом 2013–2016 років. Так, у 2016-му було обліковано 26 170 вказаних кримінальних правопорушень, у той час як у 2015 році їх кількість становила – 24 036, у 2014 – 24 700, а в 2013 – всього 19 722. Тобто в порівнянні з 2013 роком, динаміка становить майже + 25%. У тому числі, за період, який аналізується, вдвічі збільшилися випадки незаконного заволодіння транспортним засобом: у 2016 році – 12 205, у 2015 – 11 463, у 2014 – 12 644 та в 2013 – 6 794, що на сьогодні є дуже гострою проблемою, якій, на превеликий жаль, не можуть протидіяти ні нова Національна поліція в цілому, ні, тим більше, так розрекламована патрульна поліція. Найбільш вразливими до таких злочинних дій виявилися Одеська (1 467), Дніпропетровська (1 442) області та м. Київ (1 929), де, зауважу, й зосереджується найбільша кількість правоохоронців та патрульних поліцейських Національної поліції України. Більше того, стрімке зростання фактів викрадення автомобілів також відзначалося в Черкаській (+86,8%), Рівненській (+83,7%) та Кіровоградській (+57,1%) областях.

Протягом 2016 року виросла й кількість порушень правил безпеки руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, – 11 290 (у 2015 році – 10 905, у 2014 – 10 196 та в 2013 – 11 222), з яких 2 013 випадків, що спричинили смерть потерпілого (у 2015-му – 2 104, у 2014 – 2 096, а у 2013 – 2 162), що є досить високим негативним показником. Найбільше таких порушень зафіксовано в Одеській (1 031), Львівській (1 013), Дніпропетровській (818) областях та в м. Києві (711).

Як підсумок, змушений у черговий раз звернути увагу на той факт, що саме внаслідок непродуманих так званих «реформ» Національної поліції, коли нашвидкуруч та наосліп було ліквідовано підрозділи ДАІ й патрульно-постової міліції, а замість них створено патрульну поліцію, яка повинна була об’єднати обидві функції, коли було звільнено та виведено за штат, а потім і відсіяно після так званих «атестацій» професійно придатних колишніх міліціонерів, а взамін набрано в ряди поліцейських непідготовлених, без відповідної мотивації молодих хлопців та дівчат, коли було ліквідовано спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗи) та з підпорядкування керівників Нацполіції на місцях було виведено цілий ряд навіть існуючих підрозділів, злочинність почала стрімко зростати, відчуваючи безсилля новостворених підрозділів поліції. На вулицях стало ще небезпечніше, на дорогах зросла кількість аварійних ситуацій та дорожньо-транспортних пригод, в тому числі й із смертельними наслідками, автомобілі почали викрадати просто посеред білого дня, відчуваючи безкарність за раніше вчинені злочини. Паралельно з цим ініціатори та організатори саме «розвалу» колись найбільш потужного правоохоронного органу (міліції), в тому числі й його нинішні керівники, продовжують замовчувати та не визнавати фактичний провал таких «реформ», приховуючи та маскуючи зростання злочинності й занепад протидії їй, замість вжиття заходів для коригування своїх дій та усунення недоліків, до яких ці «реформи» призвели.

5. Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Протягом останніх років діяльність правоохоронців щодо виявлення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів також постійно погіршується, демонструючи стійку негативну тенденцію. Зокрема, в 2016 році на цьому напрямку діяльності було виявлено 23 029 кримінальних правопорушень, в той час, коли у 2015-му – 25 908, у 2014 – 30 494, а в 2013 – аж 33 982. Майже в 5 разів більше у зрівнянні з 2013 роком знизився й показник виявлення незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів. Так, якщо в 2016 році було виявлено всього 2 293 таких випадків, то в 2015-му – 6 614, у 2014 – 8 412, а в 2013 – 9 430, що в рази більше ніж у минулому році. І це при тому, що в січні 2016-го в Національній поліції України було створене нове Бюро протидії наркозлочинності, в яке (ви тільки вдумайтесь!) не дозволялося навіть набирати працівників колишнього відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. Наслідки таких кадрових перестановок та «чисток» говорять самі за себе.

6. Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

Дана категорія кримінальних правопорушень є найбільш дискусійною та резонансною в нашому суспільстві, але, незважаючи на таку прискіпливу увагу громадськості до цих злочинів, вагомих результатів саме у виявленні «білокомірцевої злочинності» до цих пір немає, як би не піарились керівники правоохоронних органів. Динаміка їх виявлення відображає лише спад та інші негативні тенденції. Так, у 2016 році правоохоронцями було виявлено 14 820 правопорушень даної категорії, що стабільно менше ніж у попередні 2013–2015 рр. (у 2015-му – 14 997, у 2014 – 15 560 та в 2013 – 16 586). В тому числі у 2016 році зменшилося й число виявлених фактів перевищення влади або службових повноважень – 1 140 (у 2015-му – 1 336, у 2014 – 1 326, а у 2013 – 1 525), фактів службового підроблення – 5 583 (у 2015-му – 6 092, у 2014 – 7 160, а в 2013 – 6 477), службової недбалості – 1 706 (у 2015-му – 1 755, у 2014 – 1 766, а в 2013 – 2 010) та виявлених випадків одержання неправомірної вигоди – 1 578 (у 2015-му – 1 588, у 2014 – 1 535, а в 2013 – 1 683).

Таким чином, протидія службовим злочинам, на відміну від тих результатів, про які останні 2 роки систематично «оголошують» наші правоохоронці в своїх численних інтерв’ю, не відповідає дійсності. Сьогодні навіть не експерту в даному питанні цілком зрозуміло, що боротьбу зі злочинністю в сфері службової діяльності більше імітується, ніж здійснюється. Прикро, що під гаслами такої «боротьби» суспільство скоріше зомбують у своїх політичних цілях, а європейських партнерів використовують як бездонних донорів для чергових «валютних траншів», або різних видів фінансової допомоги, не забезпечуючи належного посилення діяльності відповідних правоохоронних органів.

7. Кримінальні правопорушення у сфері журналістики.

Користуючись нагодою, я також хочу привернути увагу суспільства й до такого виду злочинів, як перешкоджання законній професійній діяльності журналіста. Зокрема, за останні 4 роки випадки таких порушень зросли вдвічі: у 2016-му обліковано 102 кримінальні правопорушення щодо перешкоджання діяльності журналіста, у 2015 – 72, у 2014 – 80, а в 2013 – 52. Дійсно, сьогодні професійна діяльність журналістів набирає небезпечних рис. Дослідження ними об’єктивної дійсності (прошу не плутати із замовними публікаціями за винагороду) не завжди до вподоби як представникам діючої, так і попередньої влади, я вже не говорю про очільників олігархічних кланів, а тому саме журналісти в більшості випадків залишаються незахищеними в нашій державі, або, на жаль, піддаються підкупу, що теж тягне за собою негативні наслідки.

Кількість потерпілих від злочинів

І насамкінець. Прошу звернути увагу на наступні вражаючі цифри в 2016 році від вчинення злочинів загалом потерпіло 444 617 осіб, у тому числі 6 988 дітей, з яких 7 200 осіб загинуло, що на 10% більше ніж за аналогічний період 2013–2015 рр. При цьому збільшився й рівень кримінальних правопорушень на 10 тисяч населення: якщо в 2013 та 2014 роках цей показник становив – 123, то в 2015-му – 132, а в 2016 – вже 138,6, що підтверджує факт загострення криміногенної обстановки та зростаючого рівня розгулу злочинців.

І тому, коли приходиться регулярно чути заклики й обіцянки, а також «рапортування» високопосадовців про полювання на так звану «жирну рибу», так і хочеться сказати, що непрофесійне та недбале ставлення правоохоронців до виконання ними своїх безпосередніх службових обов’язків стимулює злочинців до вчинення нових злочинних діянь, при тому, що майже 78 % населення України вже за межею бідності. Хіба це не той показник, за зниження якого потрібно всім боротися?

(Далі буде)

Олексій Баганець,
заступник Генерального прокурора України
(2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.),
почесний працівник прокуратури,
заслужений юрист України