Володимир ЧернЄй: «поліцейськими не народжуються. Ми готуємо їх чесно робити свою справу»  

Володимир ЧернЄй: «поліцейськими не народжуються. МИ готуЄМО їх чесно робити свою справу»

 

Національна академія внутрішніх справ (за відомою абревіатурою — НАВС) давно сприймається як позитивний освітній тренд. Із невеличкого училища, школи міліції, міліцейської «вишки» вона поступово перетворилася на один із найбільш відомих і престижних юридичних вишів країни з широким міжнародним визнанням. Сьогодні це потужний навчально-науково-практичний комплекс із 20-ма автономними локаціями в столиці та регіонах, що зарекомендував себе як центр підготовки нової генерації поліцейських, правників та інших категорій персоналу сектору безпеки.                                                                                                          

П’ятого липня відбулося урочисте відзначення 100-річчя академії за участю Президента України та інших високопосадовців держави в поєднанні з черговим випуском офіцерів поліції, презентацією якісно оновленої освітньої бази, демонстрацією облаштованих за європейськими зразками навчальних корпусів, спеціалізо­ваних полігонів, тирів і стрільбищ, спортивних залів і стадіонів, гуртожит­ків, їдалень та інших об’єктів розвиненої інфраструктури. Це справжній «український Гарвард».

Поздоровляючи славетний колектив, редакція звернулася до ректора НАВС, генерала поліції першого рангу Володимира ЧЕРНЄЯ з пропозицією надати інтерв’ю для читачів ЮВУ, аби допомогти їм глибше пізнати нюанси поліцейської освіти та усвідомити, як з цивільної молодої людини формується фаховий поліцейський.

 

– Володимре Васильовичу, як воно відчувати себе спадкоємцем навчального закладу із віковою історією, що при цьому можна пропонувати державі в сенсі юридичної професії, і, в той же час, бути гідним наслідувачем засновників НАВС? 

– Звичайно ж відчуваю внутрішнє задоволення, що більша частина мого життя (кажу це без пафосу) назавжди віддані Національній академії внутрішніх справ. На зламі епох наш заклад пройшов чимало етапів розвитку, починаючи з малочисельної навчальної групи рядових співробітників, далі – як Київська вища школа офіцерів із разовим набором до 100 осіб тільки за двома програмами. Й лише із набуттям Україною незалежності, у нових реаліях, відпо­відно до сучасних векторів та державних інтересів вже в статусі академії заклад радикально вдоско­налив і розширив напрями діяльності, неодноразово підтвердивши свій національний статус, якісно надає послуги з підготовки здобувачів вищої освіти всіх рівнів за напрямом «Право» й дотичними спеціальностями.

Головною візитівкою академії були й залишаються її випускники (за роки незалеж­ності за різними формами навчання підготовлено понад 100 тисяч фахівців), які працюють в органах поліції всіх регіонів, інших правничих інституціях, гідно представляють Alma Mater в усіх гілках влади. Серед них – знані державні та громадські діячі, видатні науковці, керівники правоохоронних структур, Герої України. Золотий фонд закладу доповнюють професура й ветерани.

Кожен із керівників, які очолювали навчальний заклад у непрості періоди державотворення, зробив свій унікальний внесок у його становлення. Не можу не згадати своїх колег і вчителів, з якими в різні часи довелося співпрацювати ще на практиці, а згодом і на ниві зміцнення освітньої, наукової та матеріально-технічної бази сучасного вишу. Серед них – генерал-майор міліції Іван Леонтійович Дегтярьов, генерал-лейтенант міліції Віталій Федорович Захаров, генерал-майор внутрішньої служби Велеонін Мар’яно­вич Снєжинський, генерал-полковники міліції Віталій Іванович Розенко і Ярослав Юрійович Кондратьєв (світла їм пам’ять).

 

– Чи правильним є твердження про те, що НАВС перетворюється у центр юридичної освіти та фахової підготовки поліцейських?

– Як я вже зазначав, нині академія надає широкий спектр освітніх послуг. На базах профільних інститутів і Прикарпатського факультету за  інноваційними методиками здійснюється підготовка фахівців за основ­ними напрямами поліцейської роботи (оперативно-розшуковий блок, слідство, превентивна діяльність, підрозділи детек­тивів, дізнавачів і криміналістів), а також судових експертів МВС і державних службовців на замовлення низки центральних органів виконавчої влади. Кваліфікацію за міжнародними тренінго­вими програмами підвищують судові охоронці, поліграфологи, аудитори, піро­техніки, аварійні комісари тощо. Характерною ознакою є те, що наша академія не є регіональною, а готує кадри для комплектування посад у підрозділах поліції буквально всіх областей України за результатами конкурсного відбору без встановлення якихось квот.

Ключовим змістовним елементом системи комплексної підготовки поліцейських в академії є юридична освіта згідно європейської моделі ступеневого професійного навчання з обов’язковим врахуванням національних особливостей.

Проведення всіх видів занять за інноваційними методиками в поєднанні з практикою і стажуванням забезпечують високо­кваліфіковані науково-педагогічні працівники із залученням досвідчених фахівців МВС, Національної поліції, інших правоохоронних та судових інституцій, громадських і міжнародних організацій. Глобальні виклики сьогодення та вимоги діджиталізації обумовили запровадження в академії нових актуальних для практики спеціалізацій (проти­дія кіберзло­чинності, кримінальний аналіз, антикорупційний менеджмент, оперативно-технічне документування, практична психофізіологія, прав­нича лінгвістика, безпека медіа, гендерна компетентність, екстремальна медицина), розроблення сучасних приладів і технологій у галузі спеціальної та криміналістичної техніки (отримано сотні патентів й авторських свідоцтв, а окремі розробки не мають аналогів у світі). Розгорнуто мережу юридичних клінік з наданням правової допо­моги населенню (насамперед пенсіонерам, студентам, тимчасовим пере­селенцям, учасникам бойових дій).

 

– Яким чином реалізується науковий потенціал академії?

– Зрозуміло, що невід’ємним компонентом освітнього процесу є наукова діяльність. Враховуючи оцінки рівня потенціалу академії, заклад визнаний провідним у гартуванні наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. Упродовж понад майже півстоліття в НАВС ефективно працює аспірантура (ад’юнктура), пізніше були створені й нині успішно функціонують докторські спеціалізовані вчені ради за десятьма науковими спеціальностями. Академія є ініціатором введення в Україні нових наукових галузей, зокрема з юридичної психології й теорії оперативно-розшукової діяльності. Саме такий науково-практичний симбіоз сприяв тому, що в 1998 році перша кандидатська дисертація з цієї спеціальності захищена ректором академії Ярославом Кондратьєвим. Академічні спецради допомагають розширенню профільної підготовки науковців, крім системи МВС, також і для органів прокуратури, Служби безпеки, державних фіскальної, прикор­донної та пенітенціарної служб, зміцненню професорсько-викладацького корпусу освіт­ніх і наукових установ МОН, Мін’юсту тощо.

Широко представлені досягнення наукових шкіл академії та напрацювання кількох поколінь дослідників. Наші вчені нині активно співпрацюють із комітетами Верховної Ради України, долуча­ються до законотворчої роботи, розробляють тлу­мачення правових актів за зверненнями Офісу Президента України, комісій Кабінету Міністрів України, Конституційного й Верховного судів та інших правничих структур, а також Ради національної безпеки і оборони України, Міжвідомчий науково-дослідний центр якої працює на нашій базі. Помітною є й допомога органам правосуддя в проведенні унікальних експертиз. Вияви тенденцій сепаратизму, військова агресія щодо України, проблеми збереження суверенітету, недоторканності й територіальної цілісності країни зумовили відповідний науковий пошук із вивчення досвіду проведення АТО/ООС, правової підтримки і психологічної реабілітації її учасників, особливо при поверненні бійців до цивільного життя.

 

– Робота поліцейського досить специфічна. Які вимоги ставить час до формування правоохоронця нової генерації?

– Україна обрала курс на євроінтеграцію й одним із головних чинників прийняття нашої держави до Європейської спіль­ноти є запровад­ження міжнародних стандартів у діяльності органів правопорядку. Жорстка, але справедлива оцінка в суспільстві роботи колишньої міліції, що повною мірою стосується всієї системи МВС, зобов’я­зала докорінно змінити концеп­туальні засади, а також форми і методи поліцейської служби. З цього приводу вже прийнято низку рішень на державному рівні і саме нам, поряд з іншими освітніми закладами МВС, довірено їх невідкладне виконання.

Сьогодні ми працюємо в досить складних умовах. Реформа політичної системи, економічні труднощі й негаразди  в суспільстві, підсилені триваючою військовою агресією на сході країни , і похідні від них соціально-політичні процеси вимагають від нас концентрації зусиль, самовідданості, виваженості дій та витримки в прийнятті рішень. Ми як громадяни не можемо бути осторонь тих процесів, які відбуваються в державі, а як правоохоронці маємо не допустити антидержавних проявів, не дати можливості деструктивним силам втягнути нас у політичні баталії.

Безперечно, вища освіта, професіоналізм – ці питання постають на чолі гуманітарної політики всіх провідних країн світу, адже висококваліфіковані фахівці зумовлюють стабіль­ність економіки та розквіт держави. І це не суто український феномен. Ситуація в країнах близького та далекого зарубіжжя свідчить, що внутрішній спокій у державі можна зберегти настільки, наскільки професійно готова до цього поліція.

У комплексі засад кадрової політики – формування справжнього професіонала-правоохоронця починається з профорієнтації й відбору кандидатів на навчання. Доречно нагадати, що підготовку юристів в Україні здійс­нюють понад 150 вишів. Іде відверта конкурентна й часто, м’яко кажучи, недобросовісна боротьба за кожного абітурієнта. Інтернет забитий запрошеннями, а соціальні мережі – рекламами. За сумнівними преференціями прийом до окремих приватних вишів здійснюється протягом усього року.

Тобто, на часі завдання впорядкування й підвищення ефективності ранньої професійної орієнтації молоді на службу в поліцію. Ми досить ефективно вирішуємо ці проблеми через наші юридичний ліцей, широку роз’яснювальну роботу в загальноосвітніх школах та молодіжних колективах, у військових частинах Національної гвардії. Проводимо дні відкритих дверей у профільних інститутах, здійснюємо акції в розташованому в центральному корпусі Академії Музеї МВС України, посилюємо взаємодію з комплектуючими органами.

Реалії сьогодення висувають нові вимоги до знань, умінь та індивідуальних якостей персоналу сектору безпеки, особливо – керівників різного рівня. У центрі прогресивних світових концепцій управління персо­налом у поліції зарубіжних країн головне місце посідає людина, працівник органу чи підрозділу, який розглядається як найбільша цінність. Сучасні системи управління орієнтовані насамперед на підвищення професійного й особистісного рівня, розвиток загальних і спеціальних компетентностей працівників та максимального їх викорис­тання у сфері професійної діяльності в інтересах суспільства і держави.

Серед базових принципів діяльності поліції – розширення комунікації з населенням. Через усвідомлення цієї гуманістичної ідеології мають вирішуватися основні завдання, що постають у процесі здійснення правоохоронної діяльності – захист прав людини, попередження й розкриття злочинів, охорона публічного порядку та супутні складові – удосконалення чинного законодавства, розвиток матеріально-технічної бази й інфраструктури в цілому.

 

– Відомо, що розроблена декілька років тому Концепція юридичної освіти в першому варіанті передбачала виключення професії слідчого із фахових юридичних спеціальностей, пропонувалося залишити лише прокурора, суддю, адвоката і нотаріуса. Чи вдалося уникнути цього абсурду в кінцевій редакції проекту концепції?  

– Цілком підтримуючи державну політику у сфері вищої освіти, перспективи реформаторського курсу, спрямованого на якісне оновлення змісту національної системи освіти, наближення її потенціалу до сучасних світових стандартів, у академічному середовищі та й практиками неодноразово висловлювалися застереження з приводу радикального, а інколи й помилкового (напрошується сказати недалекоглядного), реформування сектору вищої освіти, в якому забезпечується здобуття освітнього рівня бакалавр, магістр, доктор філософії за спеціальністю 081 «Право».

Зазначене питання досліджувалося в наукових розвідках фахівців правознавства, обговорювалося на робочих нарадах, засіданнях профільних парламентських комітетів, круглих столах, вебінарах, у тому числі на базі нашої академії, де серед критичних зауважень висловлювалися й аргументовані пропозиції щодо збереження найкращих освітянських традицій.

По-перше, необґрунтованим сприймається поділ юридичних професій на дві групи з виокремленням групи так званих «регульованих» (суддя, прокурор, адвокат, нотаріус). Критерії такої диференціації не позбавлені алогічності. В межах кожної професії є свої особливості, але є й спільні риси, які свідчать про доцільність та необхідність їх об’єднання в єдину професійну групу фахівців галузі права. Запропоновані ознаки додаткової урегульованості або самоврядності не можуть свідчити про необхідність віднесення тільки чотирьох юридичних професій до групи елітних або найбільш повноцінних. Таке звуження загрожує створенню іміджевого дисбалансу в професійному колі.

По-друге, не сприймається в середовищі науковців тенденція, сформована в дискусіях з приводу обмеження права на здобуття юридичної освіти представниками сектору безпеки, які виконують відповідальні, доленосні для всієї країни завдання із захисту прав та свобод членів українського суспільства. Додамо, що Державний класифікатор юридичних професій теж формувався в ході дискусій і з поглядом на перспективу. Чи варто його оминати або, ще гірше, ігнорувати?

У радикально налаштованих авторів сучасної освітньої реформи немає відповіді на принципове питання – чому один правоохоронний орган повинен мати висококваліфікованих фахівців для роботи в галузі права (прокуратура), а решта (ДБР, НАБУ, НПУ, СБУ), які також є правоохоронними органами, повинні користуватися іншими освітніми стандартами.

По-третє, викликає серйозне занепокоєння перспектива втрати іміджевості професії правоохоронця, особливо працівників слідчого апарату. За даними статистики, саме на слідчих Національної поліції припадає найвагоміша частина (понад 95 %) усіх кримінальних проваджень, від якості розслідування яких залежить доля десятків та сотень тисяч потерпілих від насильства, шахрайства тощо. Як прокурор здійснюватиме процесуальне керівництво слідчим, який не є «повноцінним» юристом? Як суддя із представниками захисту будуть «об’єктивно критично оцінювати» докази, надані фахівцем з іншою, «не зовсім» юридичною освітою?

Чи не закладається (свідомо чи помилково) вибухівка під принцип змагальності в судочинстві, коли по одній справі працюють адвокат з вищою юридичною освітою і слідчий як ремісник?

По-четверте, у варіанті концепції реформування юридичної освіти, запропонованому до громадського обговорення, значну увагу приділено якості освіти та об’єктивності оцінювання знань у державних відомчих вишах, проте оминаються питання якості надання освітніх послуг у галузі права непрофільними освітніми закладами.

Із розумінням сприймаємо труднощі та особливості сучасного етапу реалізації освітньої реформи з огляду на нестачу кваліфікованих кадрів і системні кризові явища в політичній та економічній сферах. Разом із цим висловлюємо сподівання на незмінність реформаторського курсу в напрямі національної системи вищої освіти, на обґрунтованість та виваженість законодавчих рішень, які б отримали підтримку в суспільстві. Запевняємо в нашій готовності до зацікавленого обговорення перспектив розвитку юридичної освіти, чому активно сприяє розгорнута дискусія на шпальтах авторитетної газети «Юридичний вісник України».

 

Дякуємо за цікаві й змістовні відповіді.

Спілкувався Віктор Ковальський