Ліцензіат у разі зміни власників зобов’язаний звертатися із заявою про переоформлення ліцензії на мовлення – КАС ВС

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення просила суд анулювати ліцензію на мовлення ТОВ ТРК «Киевские Ведомости» – Телерадіоефір» (позивні: «Голос столиці»).

Нацрада обґрунтувала свій позов тим, що у ході позапланової перевірки, виконаної за зверненням громадської організації, з’ясувала, що телерадіокомпанія не звернулася із заявою про переоформлення ліцензії на мовлення у зв’язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, не надала документів або їх засвідчених копій, що підтверджують цей факт, а також відомостей про структуру власності з урахуванням внесених змін.

Для однакового застосування положень ч. 4 ст. 35, п. «б» ч. 5 ст. 37, ст. 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у цих правовідносинах справу розглянув Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду.

Суд зазначив, що Законом України «Про телебачення і радіомовлення» в редакції, яка набула чинності 30 листопада 2016 року, установлено обов’язок ліцензіата переоформлювати ліцензію на мовлення не лише у випадку зміни організаційно-правової форми, умов діяльності ліцензіата, але й подавати Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення заяву про переоформлення ліцензії на мовлення у випадку зміни відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) (п. «ґ» ч. 3 та ч. 4 ст. 35 цього Закону).

Верховний Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про необхідність послідовного застосування санкцій, передбачених ст. 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (оголошення попередження; стягнення штрафу; анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Нацради), та про те, що звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення як вид санкції може бути застосований до ліцензіата в тому разі, якщо Нацрада раніше накладала на телерадіоорганізацію інші види санкцій, проте порушення вимог закону залишилися неусуненими.

Суд указав, що положеннями частин 8, 9, 11 ст. 72 цього Закону не передбачено можливості застосування штрафу за факт несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв’язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата, що позбавляє Нацраду повноважень застосувати штраф за відповідне порушення й унеможливлює застосування приписів ч. 13 ст. 72 цього Закону до спірних правовідносин у частині послідовного застосування санкцій.

Також Суд установив, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення відповідно до п. «б» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», реалізуючи свої дискреційні повноваження, може звертатися до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення на підставі факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв’язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.

Отже, Верховний Суд, вирішуючи цей спір, погодився з висновком суду першої інстанції, яким адміністративний позов задоволено – анульовано ліцензію на мовлення відповідача.

Постанова Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі № 826/13522/17 (провадження № К/9901/11291/20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/102220951.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua.