ВСУ ВИЗНАВ РЕЗУЛЬТАТИ ОБШУКУ НЕДОПУСТИМИМ ДОКАЗОМ

Постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 06 грудня 2021 року у справі № 663/820/15-к   (подається у скороченому викладі)

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він придбав за невстановлених обставин особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, зберігав його при собі, а згодом  збув ОСОБА_2 :

Голопристанський районний суд Херсонської області вироком від 19 листопада 2019 року виправдав ОСОБА_1 за недоведеністю його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.Херсонський апеляційний суд ухвалою від 04 лютого 2020 року залишив вирок без змін.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на частину 1 статті 438 КПК України просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд належним чином не спростував доводів апеляційної скарги прокурора, які стосувалися помилкових висновків суду першої інстанції.зокрема щодо:
– недопустимості результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій (далі – НСРД) через те, що ухвали слідчого судді не були відкриті стороні захисту відповідно до статті 290 КПК України, оскільки ці ухвали були відкриті під час судового розгляду;
– недопустимості результатів обшуку житла ОСОБА_1 від 01 жовтня 2014 року, проведеного без участі захисника, оскільки така участь не є обов`язковою;
– недопустимості аудіозаписів розмов засудженого із закупником, оскільки суду надано саме оригінали цих аудіозаписів;
– недопустимості протоколу огляду місця події від 01 вересня 2014 року, оскільки слідчу дію було проведено з дозволу ОСОБА_3 , який є користувачем бази, де знаходився оглянутий автомобіль, а тому ухвала слідчого судді не потрібна;
– недопустимості протоколу ідентифікації та помічення грошових коштів, оскільки ця процедура не є різновидом НСРД, а тому не регламентується статтею 517 КПК України;
– недопустимості протоколів огляду автомобіля та огляду закупника від 01 та 05 вересня 2014 року.
Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою допущену місцевим судом неповноту судового розгляду, яка полягала в безпідставному відхиленні клопотання про виклик ряду свідків.

Колегія суддів зазначає, що у цій справі однією з підстав визнання недопустимим результатів обшуку було те, що він був проведений оперативним працівником за дорученням слідчого.

Цей висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 січня 2019 року у справі № 466/896/17 (провадження № 51-7759км18), обставини якої є подібними до тих, що наявні у цій справі.
Колегія суддів Першої судової палати вважає за необхідне відступити від цього висновку, який ґрунтується на неправильному тлумаченні процесуального закону, що є підставою для передачі кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати. В обґрунтування правової позиції посилається на пункт 3 частини 2 статті 40 КПК України, відповідно до якого слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

ВСУ дійшов висновку, що виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається на слідчого чи прокурора і не може бути доручене відповідним оперативним підрозділам. 

Зокрема, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, з якими обґрунтовано погодився й апеляційний суд, щодо визнання недопустимими доказами результатів НСРД, оскільки стороною обвинувачення не були у встановленому законом порядку, своєчасно відкриті стороні захисту ухвали слідчого судді Апеляційного суду Херсонської області від 15 серпня 2014 року про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та постанови прокурора про здійснення контролю за вчиненням злочину від 21 серпня 2014 року та від 5 вересня 2014 року, які були відкриті та надані стороні захисту під час судового розгляду справи тільки 8 травня 2019 року та 8 листопада 2019 року.