34 день війни: аналіз військового аналітика!

За співпрацю в перекладі дякую Микола Ковальчук

“Доброго ранку всім! [Опубліковано 29 березня о 1.00 за Києвом – ред.]

Це мій перший звіт щодо війни в Україні, опублікований на Medium.com, на Facebook даю «лише» посилання. Звіт стосується минулих 48 годин, починаючи від 26-27 березня 2022 року [Отже звіт написано вчора 28.03 – ред.].

(Попередні дописи щодо цієї війни можна знайти на моїй сторінці в Facebook, а також, як завжди, огляди багатьох інших війн за останні 23 роки зареєстровані користувачі можуть знайти на форумі ACIG.info)

СТРАТЕГІЯ

Соціальні мережі гудуть через чутки з поінформованих джерел, мовляв, російська сторона переговорів «більше не вимагає денацифікації України», а вимагає «тільки» відмови Києва від приєднання до НАТО — в обмін на гарантії безпеки та членство в ЄС. Не дивно, адже навіть Зеленський (вкотре) натякнув на те, що готовий до компромісу щодо нейтрального статусу України. Однак я сумніваюся, що це спрацює: у статті Сергія Сидоренка, яку я вчора поширював у Facebook, зазначено, що вилучити намір приєднатися до НАТО із Конституції України неможливо, доки в країні діє воєнний стан (і навряд чи Зеленський його скасує, доки на території України є російські війська). До того ж, подейкують, що путін сказав своєму головному перемовнику Роману Абрамовічу передати Зеленському своє «особисте повідомлення» (цитую): «Я їх знищу».

Залізнична війна в білорусі триває: вже другий за три дні поїзд із російською воєнною технікою зійшов із рейок. На жаль, досі невідомо, де саме. Місцева влада затримує та допитує працівників.

З іншого боку, за останні кілька днів росіяни крилатими ракетами знищили чимало українських стратегічних запасів пального, заводів, потрібних для ремонту пошкодженої техніки, а також кілька складів зі зброєю. Ходять чутки, що це — а також втрати частини важкого озброєння — ускладнює проведення масштабних наступальних операцій Збройними силами України.

ПОВІТРЯ

Вчора вранці «вишестоящі органи» в москві заявили, що було знищено чотири українських СУ-24 біля Чернігова (зокрема, один біля Ріпки та один біля Городні), а також збито один український Су-27 біля Краматорська.

Короткий аналіз: українські Су-24 працюють над Черніговом?.. Дуже цікаво! Особливо якщо врахувати, що два тижні тому «вишестоящі органи» заявляли про знищення 90% Повітряних сил ЗСУ, а згодом присягалися, що знищили більше одиниць бойової авіації, ніж Повітряні сили мали до початку війни…

До речі, вчора вони ще заявили, що також знищили 19 українських безпілотників. Я так собі думаю, це не просто безглузда цифра: це свідчення, що українці застосовують високоточну повітряну зброю, а це погані новини для росіян.

Єдиний випадок, який можна вважати «підтвердженим», — втрата одного українського МіГ-29 «десь біля Києва» вчора протягом дня. Доля пілота невідома — це трохи дивно, адже останнім часом Київ досить тісно контролює всі повідомлення у медіа.

Приблизно в цей самий час українці збили Су-30СМ біля Ізюма. Пілота цієї «Сушки», полковника сєрґєя косика, затримано; доля його навігатора/бомбардира невідома. Цей косик служив у Сирії в 2017 році, тоді його підрозділ, 14-й винищувальний полк із курської авіабази, був озброєний літаками МіГ-29. Під час допиту він «підтвердив»: ВКС «скидають бомби за координатами», саме так, як я й писав кілька тижнів тому…

Але «не хвилюйтеся»: кажуть, ВКС уже мають підкріплення. Ходять чутки, що два тижні тому всі чотири вірменські Су-30МК та їхні екіпажі відправили воювати проти України. Відповідно, їх включено в один із підрозділів ВКС, озброєний літаками Су-30. Не певен, чи залучили екіпажі: за браком коштів, вдома вони майже не тренувалися (та вони ракети повітря-повітря лише минулого року отримали).

Певна річ, вірмени (дуже гаряче) все заперечують.

Нарешті, цими днями чимало балачок про те, що Україна отримала британські легкі засоби ППО Starstreak MANPAD. Не маю інформації, але «чуйка» підказує мені, що їх доставили ще пару тижнів тому: просто потрібен час, щоб навчити операторів, адже «Старстріки» доволі складно опанувати.

ПІВНІЧ

На західному воєнному окрузі росіяни вирішили залучити нового командувача для пошарпаних 35-ї та 36-ї загальновійськових армій на північний захід від Києва: генерал-полковник алєксандр чайко прилетів аж зі східного військового округу [це далекий схід, штаб у хабаровську — пер.] і заходився перегруповувати 35-у армію біля Чорнобиля, тому наступальні операції на північний захід від Києва наразі припинилися. На доданому відео, здається, показано також прибуття свіжих підрозділів ВДВ у цю частину України.

Можливо, призначати чайка на західний округ було занадто пізно? Підтверджено, що вчора, 27 березня, українці повністю звільнили Ірпінь, а потім розпочали наступ на Бучу, зараз там тривають бої.

(Будь ласка, майте на увазі: зараз цивільним надто небезпечно повертатися в Ірпінь, і навряд чи це зміниться найближчим часом.)

ПІВНІЧНИЙ СХІД

Повідомляють, що 26 березня російські війська покинули Славутич, проте «залишаються в безпосередній близькості». Може, 41-а армія просто не має достатньо військ, щоб утримувати там гарнізон?

Чернігів продовжують варварськи бомбардувати й обстрілювати з артилерії. Згідно звітів, там щодня гине більш як 200 цивільних.

Щодо ситуації далі на південь та на схід від Києва й Броварів у напрямку до Сум..

Оскільки український Генштаб 27 березня заявив, що атаку 90-ї танкової дивізії на Бровари відбито, мені стало зрозуміло, що підрозділи 2-ї російської армії, котра розгорнута далі на південний схід уздовж траси Н-07 [Київ – Суми], потроху «тануть, як роса на сонці» [вибачте, це, звісно, не вираз автора, але сенс той і я не втримався – перекл.]. Звісно, мінімум дві батальйонні групи 90-ї танкової дивізії росіян і далі перебувають північніше на трасі М-01/Е95 [Київ – Чернігів], проте якщо рухатися на схід бачимо, що 2-а мотострілецька дивізія РФ просто «зникла»: принаймні на звичному місці в напрямку на Суми її немає. Або, краще сказати: українські сили тепер там, де росіяни були всього 4-5 днів тому. Українці, спільно з Грузинським легіоном, до речі, захопили масу російської техніки, покинутої в різних селах уздовж траси Н-07 від Гоголева до Лук’янівки чи й до Прилук (які залишаються під українським контролем). А це означає: навіть якщо в цій частині України й залишилася злагоджена оборонна лінія росіян, то хіба десь між Богданівкою на трасі М-01 і… можливо, але не певен, Новою Басанню чи, що вірогідніше Брагинцями (на північ від Нової Басані).

Ромни також залишаються під українським контролем: я лише точно не знаю, яку частину Н-07 між Ромнами й Сумами все ще контролюють (якщо взагалі контролюють) росіяни: якщо ні, то українці можуть вільно переміщуватися між Ромнами та Конотопом.

Далі на схід [власне, на південний схід – перекл.]… стан російської 1-ї танкової армії, видається, такий же, як і 2-ї загальновіськової. Українці повідомили, що командувач 13-го танкового полку (4-та дивізія) застрелився 26 березня: того ж дня вони зняли облогу Лебедина й атакували північніше Охтирки. Відтак, взяли під контроль трасу Н-12 й тепер шлях вільний від Сум аж до Полтави на півдні! Ще далі на схід українські підрозділи звільнили Велику Писарівку, що вже на кордоні з росією й продовжили рейд на північ вздовж Р45 до Мезенівки та Краснопілля, які вже два дні як вільні. А це означає, що частини ЗСУ глибоко вторглися в лівий фланг 4-ї та 47-ї танкових дивізій і 27-ї мотострілецької бригади росіян і заходять в глибокий тил 2-ї мотострілецької! [Всі ці підрозділи РФ облягають Суми зі сходу – перекл.]. Мені важко в це повірити, але це факт. [Прошу лише не підозрювати Тома Купера в симпатіях до росармії: насправді, він повсякчас в шоці, як можна допускати такі тактичні помилки – перекл.]. Відтак, ніч з 26 на 27 березня в Сумах уперше від початку війни була «тихою» (місто не обстрілювали).

Так, все це можна назвати «повним колапсом» двох російських армій на 300-кілометровому відтинку території на схід від Києва й до російського кордону.

Так, ми знаємо, що 2-а загальновійськова та 1-а танкова армії зазнали значних втрат ще в перші тижні війни, але, вибачте, раніше я не мав підтверджень, що обидві «повністю знищені». Це дає змогу розгорнути в даному районі значно мобільніші й більші кількісно українські сили (головно, піхоту). Втім, я залишаюсь при думці, що росіяни поступово відтягують сили до кордону, щоб потім перенаправити їх на південь, як я описував у попередньому звіті. Звісно, українці намагаються їх переслідувати, час від часу атакуючи якісь ар’єргардні частини.

У районі Харкова українські війська 26 березня звільнили Вільхівку, що схід від міста.

На південний схід від Харкова… Тут я вже не зовсім розумію, що відбувається. Коли два дні тому російські підрозділи відтіснили українську 81-у десантну бригаду з Ізюму, водночас посиливши свою 144-у мотострілецьку дивізію залишками 1-ї танкової армії та ще бригадою морської піхоти (чи то з Тихоокеанського флоту чи з Балтійського?), видавалося, що росіяни поведуть небезпечний наступ з Кам’янки на Барвінкове [тобто в тил українським військам на лінії розмежування – перекл.]. Але потім… аж не знаю: тиша з обох боків, хіба що велика активність у небі. Все що можу з певністю зафіксувати зараз – два сфотографовані українцями понтонні мости росіян через Сіверський Донець десь за 100-150 км. [від Ізюма – перекл.]. Вони в пошкодженому стані, поруч напівзатоплені броньовані машини і повно кратерів від снарядів [див. фото одного з них: у коментарях додають, що цей міст власне під самим Ізюмом – ред.]. Можливо, українська 92-а механізована бригада переслідувала російську 144-у й так зірвала її наступ?

СХІД

Росіяни обстрілюють Рубіжне та Сєвєродонецьк упродовж цілого дня і так п’ять тижнів поспіль. А змін у цьому районі жодних. От хіба на південний захід від Горлівки вони атакували Пантелеймонівку [це на лінії розмежування – перекл.]. Це не дуже добре для українських сил: якою б організованою та фортифікованою «вглиб» не була їхня оборона, тепер тут прорив, який варто ліквідувати.

Українські джерела повідомляють кращі новини з Вугледару: Генштаб ЗСУ заявляє, що російська атака в цьому районі [це на південний захід від Донецька – перекл.] успішно відбита.

ПІВДЕНЬ

Останні два дні генерал Мізінцев (8-а загальновійськова армія) продовжує сунути підрозділи кадировців та росгвардії зі сходу в район Азовсталі. Кадиров з’явився в Маріуполі, але лише для підняття духу своїх частин [доведено, що він там не був – відео зняли деінде – перекл.]. Тим часом «Азов» заявляє про «запеклі» бої, що означає важкі втрати з обох боків. Начштабу «Азова» Богдан Кротевич заявив, що гарнізон тримає позиції – у мене також не має жодних підтверджень, що росіяни хоча б кудись просунулися в місті упродовж останніх двох днів.

Жодних значних новин і з-під Херсону. Хіба що один літак російських ВКС неперехопленим пролетів до Одеси. Однак, інфільтрація українських військ у напрямку до міста [це про Херсон – перекл.] така значна, що російська 49-а армія зараз не може розвивати наступ узагалі”.