Про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків.

4 березня 2022 року Рада Європейського Союзу проголосувала за застосування Директиви від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків (далі – Директива).

Статтею 4 Директиви передбачена можливість отримання тимчасового захисту. За загальним правилом тривалість тимчасового захисту становить 1 рік, який може бути автоматично подовжений кожні 6 місяців ще на 1 рік. Однак, Директива має рекомендаційний характер, а тому кожна країна-член ЄС самостійно визначає тривалість надання тимчасового захисту.

Особи, на яких поширюється тимчасовий захист:

• громадяни України, які вимушено покинули Україну 24 лютого 2022 року або після цієї дати в результаті військової агресії російської федерації;
• особи без громадянства та громадяни третіх країн, крім України, які користувалися міжнародним захистом або еквівалентним національним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
• члени сімей зазначених осіб, у тому числі чоловік/дружина та їх неповнолітні неодружені діти або діти їх чоловіка/дружини, а також їх близькі родичі, які проживали разом з ними у складі сім’ї на момент вторгнення росії до України, і які повністю або переважно перебували на утриманні таких осіб;
• громадяни третіх країн, які на законних підставах проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсного дозволу на постійне проживання відповідно до законодавства України та які не можуть повернутися в безпечних та довготривалих умовах до своєї країни або регіону походження;
• в залежності від рішення влади кожної окремої країни ЄС.

Особи, на яких не поширюється тимчасовий захист

• особи без громадянства або громадяни третіх країн, які не мали дозволу на постійне проживання в Україні, якщо їхня батьківщина є безпечною країною;
• громадяни України – сезонні працівники, студенти по обміну, що перебувають у країнах ЄС.

Nota bene: Тимчасовий захист не застосовується в країнах Шенгенської зони, які не є членами ЄС, а саме в Швейцарії, Норвегії, Ліхтенштейні, Ісландії. Директива діє у всіх країнах-членах ЄС, крім Данії.

Щоб скористатися тимчасовим захистом:

• необхідно звернутися за отриманням тимчасового захисту до органів влади відповідної країни ЄС, які займаються такими питаннями;
• за результатами розгляду звернення особі мають видати відповідний документ, який підтверджує статус особи у країні та містить перелік прав, які цей статус передбачає.

Права осіб, які користуються тимчасовим захистом:

• дозвіл на проживання на період тимчасового захисту;
• доступ до роботи;
• доступ до освіти;
• забезпечення житлом;
• доступ до соціального забезпечення;
• доступ до медичного обслуговування;
• право на відповідну інформацію про тимчасовий захист;
• можливість отримати статус біженця у майбутньому;
• можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент;
• інші права особи, яка звернулась за наданням тимчасового захисту, відповідно до законодавством конкретної країни ЄС.

Примітка: Після отримання такого статусу в конкретній країні, подорожувати в інші країни Шенгенської зони можна, якщо не встановлено інше, за звичними для безвізу правилами: не більше 90 днів за кожні 180 днів.

Статус біженця: що це таке? Як його отримати?

Статус біженця – індивідуальне право в країнах ЄС, яке надається після спеціального адміністративного та юридичного процесу, що визначає, чи є у особи обґрунтована небезпека бути переслідуваними.

Статус біженця може бути надано на період до 3 років з можливістю продовження ще на 2 роки.

Особи, які можуть отримати статус біженця:

• громадяни України, які залишили територію України через війну, а також особи, які проживали на території України на законних підставах, але мають громадянство інших країн;
• особи без громадянства також можуть запросити статус біженця.

Nota bene: Отримувати статус біженця має сенс у тому випадку, якщо особа планує й далі проживати в ЄС. Але є певні обмеження для особи при отриманні такого статусу, а саме:

• неможливість залишити приймаючу країну до моменту отримання статусу;
• неможливість повернутися в Україну після отримання статусу;
• неможливість працевлаштуватися до моменту отримання статусу, а також у разі відмови у його наданні;
• відібрання документів, що посвідчують особу заявника.

Як отримати статус біженця

1. Подати заяву на отримання статусу біженця можна під час в’їзду у першій безпечній країні, повідомивши офіцера прикордонної служби, або подати заяву на возз’єднання сім’ї, якщо є член сім’ї, який вже проживає в країні ЄС.
2. На час розгляду заяви необхідно залишатися в країні, в якій вона була подана. Визнання статусу біженця може зайняти в середньому півроку. До моменту отримання остаточного рішення ДІЮТЬ ВИЩЕ ПЕРЕРАХОВАНІ ОБМЕЖЕННЯ.
3. Заявнику також необхідно пройти медичну комісію, а також процедуру відцифровування відбитків пальців. Протягом місяця після написання заяви міграційна служба проводить співбесіду з заявником, за результатами якої приймається рішення про надання притулку.

Права, які надаються при отриманні статусу біженця:

• право на медичну допомогу;
• доступ до освіти для дітей та підлітків;
• доступ до ринку праці (відповідно до політики країн ЄС на ринку праці);
• право на соціально-побутові послуги;
• право на укладання шлюбу;
• право на щомісячну грошову допомогу.

Особливості перебування українців в ЄС: статус біженця чи тимчасовий захист?

У випадку тимчасового захисту доступ до праці в країні перебування та інше забезпечення надається з моменту звернення, на відміну від особи, яка забажала отримати статус біженця – очікування в середньому до 6 місяців, поки приймається рішення про надання такого статусу.

При тимчасовому захисті зберігається можливість безперешкодно повернутися до країни громадянства. Водночас, в період очікування рішення уповноваженого органу у наданні статусу біженця заборонено перетинати кордон країни перебування.

Тимчасовий захист можна отримати в будь-якій, на думку особи, безпечній країні, яка входить до ЄС (враховуючи винятки), на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій безпечній країні, кордон якої особа перетнули вперше.

Особи, які перебувають під тимчасовим захистом, мають право подати заяву на отримання статусу біженця в будь-який час.

Нормативно-правова база

Директива Ради Європейського Союзу від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків

Джерело