Інтерв’ю Заступник керівника Офісу президента Ростислав Шурми з питань формування економічної політики

Заступник керівника Офісу президента Ростислав Шурма розповів про погляд ОП на ключові проблеми української економіки під час війни. Як розвʼязати спір між НБУ та Мінфіном, чи на часі кардинальні податкові зміни, як Україна готується до опалювального сезону? Інтервʼю

Заступник очільника Офісу президента Ростислав Шурма – третій топпосадовець з економічного крила керівництва країни після голови НБУ та міністра фінансів, з яким Forbes поспілкувався протягом минулого тижня.

Суперечність між Мінфіном та Нацбанком щодо того, як фінансувати розірваний війною держбюджет та скільки грошей можна відносно безболісно для цього друкувати – одне з ключових запитань до Шурми. ОП, як повідомляють співрозмовники Forbes, дотичні до Банкової та уряду, виступає в цій дискусії неформальним «арбітром».

Однак це далеко не єдина роль та сфера відповідальності економічного заступника Андрія Єрмака. Саме Шурма разом із Єрмаком у травні приймав у ОП делегацію представників бізнес-спільноти, які виступили проти Данила Гетманцева. Зараз у «пайплайні» його завдань – держпрограми підтримки бізнесу, іпотека, підготовка до опалювального сезону та навіть проєкт радикальної податкової реформи.

Які деталі може розкрити «головний по економіці» з Офісу президента?

Це скорочена та відредагована для ясності версія інтервʼю Ростислава Шурми.

«10% – податок на прибуток, 10% – ПДФО та 10% – ПДВ»

У середині травня низка бізнес-обʼєднань виступила із закликом до президента звільнити керівника податкового комітету ВР Данила Гетманцева та загалом змінити підхід до формування економічної політики. Як в ОП сприйняли цей демарш?

По-перше, я не називав би це демаршем. Була ініціатива окремих навіть не стільки підприємців, скільки громадських діячів.

Ми активно залучаємо і громадських діячів, і бізнесменів до процесу формування рішень. Інша справа, що далеко не завжди результат відповідає їхнім чи навіть моїм очікуванням, адже це завжди складний консенсус. Навіть усередині бізнесу різні асоціації мають різний погляд на ту саму проблему.

Чи є серед обговорень податкова реформа?

Остаточного рішення ще немає. Але так, ми справді обговорюємо модель, яка називається «10–10–10»: 10% – податок на прибуток, 10% – ПДФО та 10% – ПДВ, а також скасування ЄСВ та воєнний збір 3%. Однак при цьому – майже повне скасування всіх пільг, посилення відповідальності за порушення податкового законодавства й такі речі, як, наприклад, доступ податкової до інформації про банківські рахунки для запобігання ухиленню від сплати податків.

Ми не пропонуємо нічого унікального. Наприклад, у США відповідальність за порушення податкового законодавства є чи не найбільшою серед усіх можливих правопорушень. Водночас ми хочемо створити модель, яка дасть змогу Україні бути конкурентною з податкової точки зору, зокрема й для глобального бізнесу.

На жаль, ми поки не дійшли консенсусу в цьому питанні, але сподіваюся, протягом найближчих місяців – пів року зможемо ухвалити нову податкову модель.

Що заважає зробити це невідкладно, як, зокрема, пропонують підписанти травневого листа до президента?

Перш за все виникає питання, що буде з надходженнями до бюджету в найближчий рік. Бюджет зараз і так не збалансований: за рахунок власних доходів ми ледь закриваємо 30% своїх потреб.

При цьому ні в кого не викликає сумнівів, що така модель дасть серйозний імпульс економіці в довгостроковій перспективі. Але що робити в найближчі роки? Для цього потрібно розуміти, які в нас можуть бути явні компенсатори. Наприклад, якщо всі без винятку почнуть сумлінно платити податки за зниженими ставками.

Також, із чисто податкової точки зору, в нас недостатньо оподатковуються такі речі, як забруднення довкілля або шкідливе споживання, тобто тютюн, алкоголь, нафтопродукти. Ще одна ідея – податкові стимули для розвитку переробної промисловості, які передбачають скасування відшкодування ПДВ на сировинні товари.

Яким є ваше розуміння – чи здатна економіка адаптувати таку реформу без суттєвих втрат для бюджету?

Я – великий прихильник таких радикальних податкових змін, причому вважаю, що їх, мабуть, треба робити зараз. Це також наш унікальний шанс змінити культуру сплати податків у країні. Однак це справді дуже відповідальне рішення, тож ми маємо ухвалювати його тільки коли досягнемо консенсусу.

Ви підтримуєте ідею додаткового збору з операцій на купівлю валюти під імпорт?

Ми розглядаємо цей податок не стільки як метод наповнення бюджету, скільки як засіб боротьби зі спекулянтами. Цей податок має знизити попит на валюту з боку недобросовісного бізнесу, який користується можливістю здійснювати розрахунки протягом 180 днів. Відповідно це вирівняє платіжний баланс та знизить тиск на гривню.

Мінфін, коментуючи цей збір, висловлював побоювання, що наслідком може стати перехід частини імпортерів у тінь та, відповідно, зниження всіх податків загалом.

Звісно, у будь-якому подібному рішенні є свої ризики. Але я вважаю, що це дасть нам можливість розв’язати два фундаментальні завдання: знизити спекулятивний попит на валюту й посилити позиції національного виробника.

«Емісія гривні може спокійно складати від 30 до 60 млрд грн на місяць»

Мінфін та НБУ зараз ледь не конфліктують через фінансування держбюджету за рахунок емісії гривні. Нацбанк каже, що це може загнати економіку у важку інфляційну кризу, Мінфін показує розрив між доходами та видатками, зокрема на оборону. Чиї аргументи вам ближчі та як, на ваш погляд, можна збалансувати довгострокові ризики для економіки й невідкладні потреби бюджету в грошах?

Інституційний конфлікт між НБУ та Мінфіном – це нормальна ситуація для розвинених країн. Інша справа, що в екстремальних ситуаціях вони повинні працювати як одна команда. На жаль, нам цього не вистачає.

Але сподіваюся, ми зможемо зблизити ці позиції і знайти розумний рівень монетарної підтримки, який допоможе закрити проблеми бюджету та не створить надмірного девальваційного тиску.

Щодо розрахунків, ми розуміємо, що за збалансованості експортно-імпортних операцій, вирішенні питання з виплатою держборгу й суттєвою підтримкою міжнародних партнерів, ця сума може спокійно складати від 30 до 60 млрд грн на місяць. Це діапазон, який не створюватиме проблем.

Наприклад, ми розблокували ситуацію із зерном, далі – завдяки збору в 10% на валютні операції приберемо $1–2 млрд спекулятивного попиту на валюту. Якщо рівень підтримки партнерів збережеться, то це означає, що платіжний баланс вирівняється, тобто ми зможемо забезпечити підтримку бюджету в понад 30 млрд грн на місяць без значних ризиків для валюти.

Чому все-таки ми не бачимо спільної роботи Мінфіну та НБУ? Проблема саме в догматичності особисто Марченка та Шевченка?

Було б некоректно давати оцінку персоналіям, але, на мою думку, надто догматичний підхід в обох інституцій.

«Підтримка бізнесу буде навіть у найконсервативнішому бюджеті»

Чи спрацювали програми підтримки бізнесу, запущені під час війни – кредити під 0%, гранти для аграрної та ІТ галузей, малого й середнього бізнесу? Яка з них найуспішніша?

Абсолютна більшість цих програм спрацювала. Надзвичайно успішними були кредити під 0% для аграріїв. Багато в чому завдяки їй ми змогли провести навесні посівну: понад 80% необхідної території було засіяно. Кредити на 38,5 млрд грн залучили 18 000 аграріїв. Крім того, МСБ отримали близько 46,26 млрд грн.

Чи планується додаткова підтримка бізнесу?

Один із проєктів – доступна іпотека, програма, яку ми почали розробляти ще до війни. Хтось може сказати, що це не найактуальніший напрям зараз. Але міжнародний досвід та практичні розрахунки кажуть про протилежне. Наприклад, саме будівництво стало основним драйвером економіки післявоєнної Європи та Америки 50-х–60-х років.

Житлове будівництво має високий рівень локалізації – до 95%. Також тут є високий мультиплікативний ефект для інших галузей: виробництва бетону, цементу, скла, видобутку щебеню, вапняку, піску тощо. Крім того, це велика кількість нових робочих місць, бо, на відміну від переробних підприємств, тут низький рівень автоматизації.

В Україні традиційно велика частка населення не була забезпечена достатньою кількістю квадратних метрів. Понад 80% житлового фонду – це старі радянські будівлі. Ця проблема особливо актуальна зараз, коли близько 10 млн українців покинули власні домівки, а мільйони з них не можуть повернутися, бо їхнє житло зруйновано або пошкоджено.

Як працюватиме іпотечна програма?

Програма стартує 1 жовтня: іпотечний кредит на 20 років у гривні, перший внесок – 20% від вартості житла. Програма передбачає два види відсоткової ставки – 3% для військовослужбовців, працівників сектору оборони, медичних працівників, науковців та освітян. Для всіх інших – 7%.

Оформити іпотеку можна буде онлайн через додаткок «Дія» або через застосунки банків. Єдине, що потрібно зробити офлайн, – підписати угоду. Весь процес має займати до 48 годин.

Які ще програми розробляє держава? 

Масштабна середня та мала приватизація. Мета – не стільки наповнити бюджет за рахунок приватизації, скільки запустити нові підприємства та створити робочі місця. Програма запрацює найближчими місяцями.

Ми не виключаємо згодом запуску й великої приватизації. Наразі ми не бачимо великої кількості інвесторів, які готові вкладати сотні мільйонів доларів у великі обʼєкти. Причини очевидні – воєнні ризики. Якщо ми побачимо зацікавленість інвесторів конкретним проєктом, то виставимо його на конкурс. Сподіваюсь, три-чотири таких обʼєкти цього року ми зможемо передати на приватизацію.

Чи є в держави системне рішення щодо страхування ризиків?

Готового механізму немає, ми над цим працюємо. Питання в моделі страхування, яка має бути доступною. Бізнес не зможе платити 5–7% на рік.

Окреме питання – створення гарантійного фонду, з якого в разі настання страхового випадку виплачуватимуться кошти. Одне з можливих джерел – фонди міжнародних фінансових інституцій. Наразі ми ведемо перемовини зі Світовим банком та іншими організаціями. Другий варіант – відшкодування за рахунок російських репарацій. Зараз ми розраховуємо можливі варіанти.

Вже у вересні Мінфін має подати першу редакцію бюджету-2023. Дуже вірогідно, що вона буде консервативною та налаштованою на максимальну економію. Чи може бути таке, що наступного року в держави просто не знайдеться ресурсів для підтримки бізнесу?

Підтримка бізнесу завжди знайде своє місце навіть у найконсервативнішому бюджеті. Інше питання – який масштаб цих програм.

«Держава не може фінансувати такий великий та неефективний держапарат»

Чи варто восени очікувати масштабної реформи держапарату?

Остаточного рішення поки що немає, але зараз справді йде активне обговорення реформи всієї системи держуправління.

Держапарат в Україні історично є надлишковим. Це, з одного боку, дуже великий масив робочих місць, з іншого, велика кількість чиновників створює зайві барʼєри для громадян та бізнесу. І, що найважливіше, держава не може собі дозволити й надалі фінансувати такий великий та неефективний держапарат.

Тому з високою часткою ймовірності реформа держуправління передбачатиме значну диджиталізацію і, відповідно, скорочення апарату. Водночас ми запропонуємо людям, які підпадатимуть під оптимізацію, компенсації та допомагатимемо з працевлаштуванням.

Як, за вашими очікуваннями, мине цьогорічний опалювальний сезон?

Це буде один із найважчих опалювальних сезонів у історії, тому ми дуже ретельно до нього готуємося. Але можу сказати, що ми закумулюємо достатню кількість газу та вугілля, щоб пройти цей період спокійно. Єдиний ризик – дії ворога, який не знає жодних червоних ліній. Але й на цей випадок ми маємо плани «B» та «C».

Чи плануєте продовжити довоєнну програму термомодернізації?

Так. Думаю, що перші пілоти почнемо запускати впродовж найближчих за опалювальним сезоном кількох місяців.