Про судове застосування статті 25 Цивільного кодексу

Telegram: https://t.me/glossema/599

1) Постанова ВП ВС від 21.03.2018 по справі № 725/3212/16-ц

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки – підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа – підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

2) Постанова ОП КЦС ВС від 20.06.2019 у справі № 185/998/16-ц

Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 чинного ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите – підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України, пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року).

На момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите – підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України, пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року).

При цьому норма статті 205 ЦПК України 2004 року (статті 255 чинного ЦПК України) є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України (пунктами 1-7 статті 205 ЦПК України 2004 року), незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.

Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини

3) Постанова ВП ВС від 07.04.2020 по справі № 473/1433/18

33. Згідно із ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

35. Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

36. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

37. Таким чином процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст. 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.

38. За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 підлягало закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, як правильно зробив суд апеляційної інстанції.

4) Постанова КЦС ВС від 28.02.2018 у справі № 317/3139/15-ц

Цивільна процесуальна правоздатність та цивільна процесуальна дієздатність є взаємопов’язаними, обов’язковими та невід’ємними складовими елементами правового статусу фізичної особи, яка досягла повноліття, як сторони у цивільному процесі (зокрема відповідача у справі ОСОБА_5).

В аспекті положень статті 25 ЦК України основою цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності фізичної особи є її цивільна правоздатність, як така, що виникає у момент народження фізичної особи та припиняється у момент її смерті, здатність мати цивільні права та обов’язки.

Смерть фізичної особи є безумовною підставою для припинення її цивільної правоздатності, цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності.

Визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином як не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті.

Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла). До того ж, завідоме залучення, як сторони-відповідача у справі, фактично відсутньої фізичної особи щодо якої є не скасоване судове рішення про визнання її безвісно відсутньою, всупереч вимогам закону унеможливлює здійснення такою особою її процесуальних прав і виконання нею її процесуальних обов’язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством. Фізична відсутність у сторони зазначеної вище можливості принципово позбавляє суд змоги ухвалити обґрунтоване судове рішення, що не відповідає завданню цивільного судочинства в аспекті справедливого розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, а також суперечить одній з основних засад цивільного судочинства – принципу змагальності сторін

5) Постанова КЦС ВС від 30.01.2019 у справі № 759/13771/14-ц

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України).

Встановивши, що на день подання цього позову усиновлювач ОСОБА_9 помер і за життя вимог про визнання усиновлення недійсним чи його скасування не заявляв, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним усиновлення ОСОБА_13. ОСОБА_9.

Смерть ОСОБА_9 унеможливлює з’ясування, чи бажав він набути права і обов’язки батька відповідача внаслідок усиновлення та прийняття її у сім’ю на правах дочки. Інших правових підстав для визнання усиновлення ОСОБА_13. ОСОБА_9 недійсним, визначених статтею 120 Кодексу про шлюб та сім’ю України і статтею 236 СК України, судами попередніх інстанцій не встановлено. За таких обставин висновок про відмову у задоволені позову у цій частині правильний.

6) Постанова КЦС ВС від 03.07.2019 у справі № 639/9510/14-ц

Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), з огляду на положення статті 607, частини першої статті 608 ЦК, а також сутності поруки як особистого зобов`язання відповідати за належне виконання основного зобов`язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором. Таким чином, зобов`язання поручителя ОСОБА_3 за договором поруки від 23 квітня 2008 року є припиненими у зв`язку з її смертю. Апеляційний суд наведеного не урахував та необґрунтовано залучив до участі у справі правонаступника поручителя ОСОБА_3 – ОСОБА_2 .

7) Постанова КЦС ВС від 22.04.2020 у справі № 2-105/06

Частиною четвертою статті 25 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

На час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1 був користувачем неприватизованої квартири АДРЕСА_1 .Відповідно до пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Правонаступництво між фізичними особами має місце у порядку спадкування.

Предметом спору у цій справі є право користування відповідачами квартирою, яка не перебувала у власності з підстав передбачених статтями 71, 72 ЖК Української РСР. За таких обставин, спірні правовідносини щодо користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 не допускають правонаступництва. Вищенаведене узгоджується із правовими позиціями викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-3729/11 (провадження № 61-35757св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 2-3664/1998 (провадження № 61-46739св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 645/2041/14 (провадження № 61-1215св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2018 року у справі № 2-1617/2010 (провадження № 61-14989св18).

8)Постанова КЦС ВС від 09.12.2020 у справі № 754/5784/18

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Судами попередніх інстанцій у процесі розгляду цієї справи встановлено, що спірне доменне найменування «ІНФОРМАЦІЯ_7» використовується відповідачем ОСОБА_2 для функціонування вебсайту, за допомогою якого здійснюється продаж косметичних засобів та аксесуарів, а отже, здійснюється господарська діяльність. ОСОБА_1 (до зміни найменування – ОСОБА_5 ) є неіснуючою особою дані якої використані ОСОБА_2 з метою реєстрації спірного доменного найменування «ІНФОРМАЦІЯ_7», розробки вебсайту «ІНФОРМАЦІЯ_2» та реалізації косметичних товарів та аксесуарів під торговою маркою позивача через цей вебсайт.

Отже, ОСОБА_1 не є фізичною чи юридичною особою та не наділена цивільною процесуальною правосуб`єктністю. Тому суд першої інстанції не повинен був відкривати провадження у справі за позовом «Мері Кей Інк.» в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , як неіснуючої особи. А, відкривши провадження у справі, суд повинен був його закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України.

9) Постанова КЦС ВС від 13.07.2022 у справі № 755/17978/20

Частиною першою статті 25 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Оскільки цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, є неможливим, оскільки її цивільна правоздатність вже припинилась.

10) Постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 462/2075/21

Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим чи визнання майна особистою приватною власністю померлого не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України.

У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Схожий за змістом правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18), від 19 лютого 2019 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19), від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-8710св20), від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19), від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/10030/18 (провадження № 61-6096св20), а тому підстави для відступлення від вказаного висновку відсутні.