Корупція на зовнішньоекономічній аналітиці: як державне підприємство купувало об’єкти неіснуючої інтелектуальної власності

Двадцять першого серпня Вищий антикорупційний суд засудив до 10 років позбавлення волі колишнього директора Державного підприємства «Держзовнішінформ» В’ячеслава Корітка, який в 2013 році викрав із його бюджету 8 мільйонів гривень. Оскільки злочинець ще з 2015 року перебуває на окупованій частини Донеччини, засудження вийшло заочним, тож це не той результат, яким би могли похвалитися новостворені антикорупційній органи. Набагато цікавішими в цій історії виглядають маневри Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка хитрим чином вивела з під удару його спільника – колишнього заступника директора зазначеного підприємства Руслана Філіна.

Наводка від Прем’єр-міністра

Повна назва структури, з якою пов’язане дане кримінальне провадження – ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків». Перебуваючи у віданні Міністерства економіки, воно займається аналітичними дослідженнями цін, за якими ті чи інші товари експортуються з України чи імпортуються до неї, а їх результи використовують для прийняття важливих рішень різні органи влади, зокрема суди господарської юрисдикції. А оскільки вказане підприємство в своїй роботі оперує не лише безкоштовними відомостями державних статистичних служб, а й купує інформацію в приватних аналітичних структур, у його діяльності також трапляються зловживання в сфері публічних закупівель.

Про В’ячеслава Корітка офіційно відомо, що він 1968 року народження, уродженець міста Торез Донецької області, керівником «Держзовнішінформу» став у травні 2013 року, а до того все життя був приватним підприємцем. Цим підприємством він керував недовго і вже в грудні того ж року Янукович своїм указом призначив його головою Державного агентства резерву України, звідки був звільнений розпорядженням Кабміну від 13.08.2014 р. Відповідно до первісного обвинувального акту від 19.09.2017 р., складеного Національним антикорупційним бюро, Корітко та його заступник Руслан Філін у період із травня 2013 року по лютий 2014-го  заволоділи коштами підприємства на суму близько 10 мільйонів гривень. При цьому детективи порахували, що з травня по грудень 2013 року вони спільно викрали 8 млн грн, а з грудня 2013-го по лютий 2014-го, коли Корітко пішов на підвищення, Філін уже самостійно викрав ще 2 мільйони.

Кримінальне провадження за вказаними фактами було відкрите в грудні 2015 року – інформація про них містилася в одному з переданих до НАБУ з Кабміну матеріалів службових перевірок, проведених призначенцями нової влади одразу ж після прийняття отриманих ними міністерств і відомств. Висновки близько однієї сотні таких внутрішніх розслідувань яскраво свідчили про наявність складу злочину, але тодішній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк не став передавати їх, як це належало зробити згідно із законом, до Генеральної прокуратури, побоюючись, що там вони, швидше за все, будуть продані зловмисникам, а почекав, коли буде запущено в роботу новий антикорупційний орган. Сам же злочин полягав у тому, що Корітко уклав із шістьма фірмами 352 фіктивні договори купівлі-продажу послуг із формування баз даних про відвантаження чи розвантаження різних груп товарів протягом того чи іншого місяця 2013 року. Попри те, що ці послуги фактично не надавалися, зловмисники підписали акти приймання-передачі й перерахували за їх виконання 10 мільйонів гривень.

Ціна сміття в електронному вигляді

Зазначені вище виконавці в особі шести товариств з обмеженою відповідальністю існували хіба що на папері, маючи лише реєстраційний номер, рахунок у банку й печатку, причому мішок із цими печатками, судячи з усього, лежав у сейфі Корітка, який іноді поспіхом шльопав ними не туди куди треба. Так, співробітники Державної фінансової інспекції в місті Києві, проводячи ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Держзовнішінформ», встановили, що деякі договори купівлі-продажу й акти прийому-передачі були скріплені печатками не тих підприємств, з якими вони укладалися відповідно до тексту документу. Проте кримінал полягав не у фіктивності виконавців, а в цінності самих наданих послуг, яка на повірку виявилася нульовою. Згідно актів-приймання-передачі надані послуги були втілені у вигляді електронних файлів, в яких містилися бази даних про рух товарів. Однак висновком судової експертизи у сфері інтелектуальної власності було встановлено, що досліджені файли не містять ознак саме бази даних як об’єкта інтелектуальної власності, за який варто платити гроші, крім того, жоден із таких файлів за наявним у ньому змістом, структурою, обсягом і способом подання інформації не відповідав предмету й умовам відповідного договору купівлі-продажу послуг.

Цікавий момент – ці файли були створені вже після підписання актів приймання-передачі послуг, а це означало, що фактично Коритко з Філіним самі з собою укладали договори, потім самі собі платили гроші, а потім, для годиться, забили сервер комп’ютера очолюваного ними підприємства абичим. У ході розслідування детективи НАБУ послали запит до Державної фіскальної служби, звідки отримали відповідь, що числові показники експортованих та імпортованих товарів, що містяться в зазначених файлах, не збігаються з цифрами, наявними в центральній базі даних Єдиної автоматизованої системи митниці. До честі самого ДП «Держзовнішінформ» потрібно зазначити, що придбаний зловмисниками непотріб ніколи не  використовувався ним у практичній роботі. Допитані фахівці відділу моніторингу ринків дали свідчення, що жодного з цих шести товариств вони не знають, з отриманою від них інформацією не працювали, та й взагалі придбані в них файли створені у форматі «Microsoft Access», який на їхньому підприємстві не використовується.

Через півтора року після початку розслідування детективи зібрали достатньо доказів для того, аби пред’явити підозри зловмисникам. Правда Корітко, який весь цей час безвилазно сидів у Донецьку, був для них недосяжним, а от Філіна було затримано в квітні 2017-го, і Солом’янський районний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю вийти під заставу в сумі 2 млн грн. А у вересні того ж року було складено обвинувальний акт, згідно якому обом зловмисникам інкримінувалося заволодіння державним майном шляхом його розтрати (ст. 191 Кримінального кодексу України) і службове підроблення (ч. 1 ст. 366 ККУ). Два роки ця справа лежала в Голосіївському районному суді Києва, де за цей час, як мовиться, на ній і кіт не валявся, а вже в листопаді 2019-го вона була передана для розгляду до новоствореного Вищого антикорупційного суду.

Цивільний позов залишено без розгляду

Саме на цьому етапі й почали відбуватися події, які можна назвати дивними. Першою з них було те, що ухвалою ВАКС від 7.07.2022 р. Філіну було зменшено суму застави з 2 мільйонів до 780 тисяч. Але більш вагомим було подання прокурором САП у березні вже поточного року нового обвинувального акту, яким цьому зловмиснику було зменшено обсяг обвинувачень. Якщо раніше йому «шили» розкрадання спільно з Корітком восьми мільйонів гривень та плюс без нього, то тепер обвинувачення за першим із названих вище пунктів повністю викреслювалося, а за другим замість заволодіння було інкриміновано всього-на-всього службову недбалість (ч. 2 ст. 367 ККУ). І якщо раніше прокурор був твердо впевнений у тому, що Філін вчиняв цілеспрямовані дії з метою заволодіння державними коштами, то тепер він бачив його вину лише в тому, що той підмахнув 56 актів приймання-передачі послуг, не переконавшись у тому, чи ці послуги дійсно були надані. Сторона захисту негайно скористалася такою милістю з боку сторони обвинувачення й подала до суду клопотання про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності у зв’язку з витоком строку давності, яке й було задоволене ухвалою ВАКС від 16.03.2023 р. Приймаючи таке рішення, суд послався на те, що службова недбалість є нетяжким злочином, строк давності за яким становить 5 років.

У цій ситуації цікавим є момент із долею поданого прокурором цивільного позову. З тексту вироку можна зрозуміти, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура у вересні 2017-го р. зверталася до ДП «Держзовнішінформу» з пропозицією додати до обвинувального акту позов про стягнення з обох зловмисників на користь підприємства заподіяної шкоди в сумі 10 млн грн, але отримала відмову. Тоді САП спробувала тиснути на нього опосередковано через Міністерство економіки, але спроби тодішніх міністрів змусити підпорядковане їм підприємство подати позов поставленої мети не досягли. Зрозумівши, що з цими людьми «каші не звариш», прокуратура самостійно заявила два цивільні позови: один про стягнення солідарно з Корітка й Філіна восьми мільйонів гривень, другий – про стягнення лише з Філіна двох мільйонів. Але після того, як у березні було переінакшено обвинувальний акт, перший позов було переписано й відповідно до його нової редакції 8 млн грн пропонувалося стягнути лише з одного Корітка, а ось другий позов про стягнення з Філіна 2 млн грн залишився без змін. Проте ВАКС, постановивши згадану вище ухвалу від 16.03.2023 р. про звільнення зловмисника від кримінальної відповідальності (й повернення заставодавцю 780 тисяч гривень), вирішив залишити цей позов без розгляду, рекомендувавши прокурору звернутися зі своїми претензіями з даного приводу в який-небудь місцевий суд загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Після того, як Філін вийшов із гри, судові дебати по справі йшли між прокурором й адвокатами Корітка, головним їх аргументом був той факт, що жоден із укладених їхнім підзахисним 352 договорів не був у судовому порядку визнаний недійсним, а відтак не можна стверджувати, що його дії були позбавлені господарської доцільності та вчинялися зі злочинною метою. На це суд відповів, що формальне дотримання вимог цивільного чи господарського законодавства під час укладення правочинів не виключає злочинності дій – навпаки, в деяких випадках укладення договорів може бути проявом об`єктивної сторони злочину або мати на меті надання певним протиправним діям вигляду законності. З огляду на це колегія суддів ВАКС визнала підсудного винним, засудивши його до 10 років позбавлення волі й задовольнивши цивільний позов прокурора про стягнення з нього 8 мільйонів гривень.