(Не) святий Мартін: неймовірна історія головного конкурента Ангели Меркель

Соціал-демократія в Європі мертва. Або, принаймні, перебуває в стані глибокого шоку. Ходити далеко, до самої Ісландії, не треба: рейтинги соціал-демократичних партій вимірюються однозначними числами. В Нідерландах рейтинг Партії праці (PvdA), як і раніше, низький, британські лейбористи і французькі соціалісти розкололися навпіл. Колись гордовита Іспанська соціалістична робоча партія насилу набирає 20%, а її грецька сестра майже зникла.

Тим, хто стежить за цим невтішним парадом, несподіваний зліт підтримки Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) здається практично дивом. Із низьких 20% у грудні 2016-го друга за чисельністю партія в німецькому Бундестазі піднялася до 31% підтримки, що лише на три відсоткових пункти менше ніж у всемогутнього Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Ангели Меркель.

Як пояснити настільки раптовий вдалий поворот для СДПН? Затамувавши подих, німецькі ЗМІ кажуть, що вся справа в одній людині — «Мартіні Шульці», або «Святому Мартіні», як охрестив його тижневик Spiegel, і така подача була б іронічною лише частково. Відтоді, як колишній президент Європарламенту заявив у січні, що боротиметься за крісло канцлера на виборах до Бундестагу в 2017 році, після відмови від такої перспективи колишнього лідера СДПН Зігмара Габріеля, в партії повіяло свіжим вітерцем оптимізму. Протягом двох тижнів після номінації Шульца до СДПН вступили 5 тисяч нових членів, а підтримка партії в опитуваннях піднялася на 10%. І все це без особливих зусиль!

Хто такий Мартін Шульц?

У Німеччині Шульц має прізвисько «Містер Європа». Це через те, що він тривалий час працював у Брюсселі. Шульц харизматичний і прямолінійний — це освіжаюча зміна порівняно з нудними кар’єрними політиками, які переважно наповнюють Бундестаг. В молодості він мріяв про кар’єру професійного футболіста. Але серйозна травма коліна поставила на цих надіях хрест. Мартін кинув школу, не здавши іспити, тоді — алкоголізм і депресія. В 1980 році він кинув пити і почав працювати як незалежний торговець книжками, а потім став мером Вюрзелена, маленького містечка на далекому заході Німеччини.

Відсутність у Шульца освіти часом призводила до знущань над ним у країні, зацикленій на кваліфікації, хоча він вільно володіє п’ятьма мовами. Втім його недосконале резюме і відкритість в питанні боротьби з алкоголізмом викликають повагу звичайних німців. Є й серйозніші питання. Як президенту Європарламенту чи не варто було йому більше дистанціюватися від політики жорсткої економії канцлера Меркель? Позиціонуючи себе як прихильник правого крила своєї партії, чи зможе він прокласти чіткий шлях для СДПН і провести чітку межу між своєю партією і ХДС Меркель? Чи достатньо в «Містера Європа» досвіду, щоб керувати країною на національному рівні?

Що не так із СДПН?

Незважаючи на глибоку відданість, активний, але нерішучий Зігмар Габріель не зміг мобілізувати підтримку для своєї партії й самого себе. Він був втіленням широкої коаліції ХДС–СДПН, занадто часто йшов усупереч думці більшості в його партії (наприклад, виступаючи проти Трансатлантичного торговельного та інвестиційного партнерства (ТТІП) — договору про зону вільної торгівлі між США та ЄС). Крім того, йому вдавалося відштовхувати саме тих людей, яких він мав завойовувати.

Одна фраза, яку багато хто в СДПН волів би забути, звучить так: «Курс 2010». Вона стосується серії реформ системи соціального забезпечення і ринку праці, реалізованих тодішнім канцлером від СДПН Герхардом Шредером. Зміни містили найбільші скорочення витрат у системі соцзабезпечення Німеччини з часів Другої світової війни. Реформи викликали значну протидію як з боку лідерів профспілок, так і деяких політиків і звичайних німців. Внаслідок цього СДПН втратила половину незгодних виборців і членів.

Що змінив Шульц?

Акцентуючи на таких цінностях, як соціальна справедливість і рівність, Мартін Шульц провів чітку лінію розмежування між собою і старою програмою реформ, чого Зігмару Габріелю зробити не вдалося. Політика Шульца передбачає подовження періоду отримання допомоги з безробіття для людей старшого віку і посилення правил, що регулюють нестабільне, тимчасове працевлаштування.

Не викликає питань один момент: Мартін Шульц як переконаний європеєць і демократ є чітким антиподом крикливої ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (АДН), яка стрімко набирає популярність у менш заможних регіонах країни, особливо на сході. Не випадково на його перших передвиборних плакатах фігурує акронім MEGA: Make Europe Great Again ( «Зробимо Європу знову великою») за мотивами слогана Дональда Трампа. Винісши європейську солідарність на пріоритетні позиції своєї платформи, Шульц відкрито виступає за соціальну справедливість, свободу і відкритість світу, завдяки чому різко контрастує з маніфестом АДН про закриття кордонів.

Він може перемогти Меркель

Позиція Меркель в якості канцлера стає неспокійною. СДПН звинувачує її в поширенні «необґрунтованих чуток» про колишнього представника верхівки ЄС у документі, який, нібито, доводить, що він роздавав високі посади в ЄП своїм близьким друзям.

Але які реально в Шульца шанси потрапити до найвищого крісла Німеччини? Якщо судити за одними лише опитуваннями, вони невисокі. Нинішні опитування свідчать, що вибори 24 вересня приведуть до німецького парламенту ще дві політичні партії: праву популістську «Альтернативу для Німеччини» (АДН) і неоліберальну Вільну демократичну партію. Це означає посилення правих позицій, а отже, «червоно-червоно-зелена» коаліція (СДПН, зелені та ліві на крайньому лівому фланзі), за якої Шульц став би канцлером, здається ще більш нереалістичною. Схвалення з боку ЗМІ не протримається вічно, а виборці вважають за краще мати на чолі уряду то ХДС, то СПДН.

З іншого боку, номінація Мартіна Шульца показала, що політика, громадська думка і баланс сил ніколи не залишаються статичними. Маючи мотивовану партію, чітко визначений програмний документ і харизматичного очільника, шанси на обрання лідера від соціал-демократів зараз найкращі за тривалий період. Цей принцип стосується всієї Європи. Цінності та ідеали соціальної демократії залишаються популярними, навіть якщо ті, хто їх представляє, — ні. Маючи авторитетних спікерів, які говорять мовою тих, кому вони хочуть служити, і висувають популярні, але не популістські ідеї, соціал-демократія може отримати друге дихання.

Крістіан КРЕЛЛ,
директор скандинавського представництва
Фонду імені Фрідріха Еберта,
член Комісії з фундаментальних прав СДПН