Ковальський Віктор
Є рішення, які дають короткостроковий фіскальний ефект, але забирають в економіки можливість зростати. Саме так виглядає ідея продовження екстраподатку в розмірі 50% для банків у 2027 році. Законопроєкт уже зареєстрований у парламенті.
Проте я розраховую, що голос усієї галузі буде почутий.
Не можна ставити знак рівності між 2023 роком і сьогоднішньою ситуацією. Тоді банківський сектор із розумінням сприйняв підвищення податку до 50% як разовий вимушений крок, адже прибуток значною мірою мав неринкову природу. Сьогодні – інша реальність.
Прибуток банків формується передусім за рахунок кредитування економіки та інвестицій в ОВДП, тобто через підтримку держави та бізнесу в умовах війни. І це принципово важливо. Банки не просто накопичують капітал, вони трансформують його в кредити для підприємств, підтримку енергетики, оборонної сфери, відновлення країни.
Водночас рентабельність капіталу банків уже знижується: 59% у 2023 році, 52% – у 2024 році, близько 50% – у 2025 році. Це природний процес повернення до більш ринкової моделі роботи сектору.
Крім того, навантаження на сектор уже є непропорційним. Це чітка асиметрія. Банки забезпечили 11% усіх надходжень до державного бюджету з урахуванням дивідендів державних банків, тоді як їхня частка у ВВП становить лише 2,9%.
І тут є ще один принциповий момент. Половину прибутку сектору генерують саме державні банки. Тобто держава цим податком фактично додатково вилучає ресурс у власних банків, які фінансують критичні напрями економіки та є найбільшими інвесторами в ОВДП.
Головне – екстраподаток сьогодні безпосередньо обмежує майбутній кредитний ресурс економіки. Очікувані надходження від продовження підвищеного податку – близько 20 млрд грн, водночас держава ризикує втратити в майбутньому 200–300 млрд грн потенційного ресурсу для кредитування економіки.
Особливо важливо пам’ятати: українська банківська система вже не посилює шоки війни, вона їх згладжує. Банки кредитують бізнес два роки поспіль високими темпами, підтримують ліквідність ринку ОВДП, забезпечують безперервність фінансових послуг навіть під час масованих атак.
А тепер уже, пропри продовження війни, банки мають спроможність нарощувати кредитну експансію. Це слово за таких умов цілком справедливе.
Найсвіжіші оперативні дані про кредитування: чисті гривневі кредити бізнесу збільшилися на 34% р/р, населенню – на 35% р/р. І таке стале зростання триває вже понад два роки. Чи не такі результати потрібні для того, що говорити про розвиток бізнесу та загалом відновлення економіки?
Це питання стратегічного вибору. Чи хочемо ми мати сильну банківську систему, здатну масштабувати кредитування економіки та підтримувати відновлення країни? Чи хочемо, щоб інвестори заходили на український ринок?
Адже таке непропорційне навантаження дискримінує галузь та відлякує інвесторів.
У країні, що воює, банки мають бути частиною рішення. І сьогодні вони є нею.
Тоді як ініціатива народних депутатів – це послаблення фінансового фундаменту країни для невеликого короткострокового ефекту.
Сподіваюся, що усвідомлення цього прийде під час обговорення та дискусії, до яких ми, як завжди, готові.
Андрій Пишний, Голова НБУ
Коментарі
Loading…