Лобіювання в Україні…

Лобіювання в Україні існує. Якби ми не закривали очі й не поринали в темряву – воно є.

Лобізм як просування приватних інтересів – нормальна практика, яка втім потребує правильного врегулювання. Адже декому правова темрява подобається: де немає гри за правилами починається гра з правилами. 

Законопроєкт «Про доброчесне лобіювання» мав хорошу ціль – встановити ці правила, адже це рекомендація Європейської Комісії. Утім реальність така: законопроєкт про лобіювання у нинішньому вигляді не лише не «вмикає світло» для доброчесних лобістів, а й може паралізувати роботу організацій громадянського суспільства.

Спілка 28 провідних громадських організацій України – Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ – пояснює, чому сьогоднішній законопроєкт «Про доброчесне лобіювання» небезпечний, спеціально для видання «Главком».

До початку

В Україні за останні роки вже було кілька спроб законодавчо врегулювати лобізм. Є підстави вважати, що більшість з них зводились насправді до врегулювання роботи не лобістів, а громадських організацій чи навіть незалежних експертів.

Черговий законопроєкт про лобіювання став предметом «публічних консультацій» у листопаді минулого року за ініціативою Національного агентства з питань запобігання корупції. Щоправда, те, що НАЗК назвало «публічними консультаціями», насправді було профанацією: текст був оприлюднений буквально за пару днів до обговорення; на самих консультаціях було більше імітації пояснень від НАЗК, аніж спроб почути інших; а найголовніше – більшість суттєвих правок так і не були враховані.

У результаті таких «консультацій» 250 організацій громадянського суспільства підписали заяву щодо необхідності забезпечення прозорих, змістовних та інклюзивних публічних консультацій щодо законопроєктів про лобіювання.

Після доопрацювання урядом і часткового врахування пропозицій громадських організацій проєкт закону потрапив до комітету з питань правової політики Верховної Ради та розглядається відповідною робочої групою із залученням народних депутатів, представників уряду, НАЗК, експертів та інших зацікавлених сторін.

Ухвалення законопроєкту №10337 «Про доброчесне лобіювання» є частиною рекомендацій Європейської Комісії та мало би стати елементом антиолігархічного законодавства. Тому більше тягнути не можна – треба голосувати. Інше питання: за що?

Будь-яке законодавство мало б вирішувати проблеми, а не їх створювати. Та втім вже декілька місяців десятки громадських організацій намагаються вирішити проблему, яку створює цей законопроєкт – запобігти тиску на громадські об’єднання і навіть конституційні права громадян.

Що не так з оновленим законопроєктом?

Одразу зазначимо, що в самому лобізмі як просуванні приватних інтересів немає нічого поганого, це нормальна практика бізнесу. Якісний законопроєкт мав би створити ґрунт для прозорої комунікації бізнесу (особливо великого) та влади.

Проблема полягає в тому, що напрацьований робочою групою при парламентському комітеті законопроєкт цьому ніяк не сприяє – навіть враховуючи точкові правки на вимогу громадськості.

Бізнес навряд отримає якісь переваги від того, що буде реєструватись лобістами у спеціальному реєстрі, натомість залишаються переваги бути в тіні. Адже законопроєкт висуває для них нереалістичні вимоги.

Та найгірше навіть не це – він містить суттєві загрози для громадянського суспільства.

Перш за все, відсутнє чітке визначення лобізму. А це означає, що на вас можуть накласти штрафи чи обмеження, якщо держава розцінить вашу роботу як лобізм.

Далі нечітко розмежовані лобізм, адвокація та громадянські свободи тоді, як адвокація чи права громадян у принципі не повинні регулюватись законодавством про лобізм.

По-третє, не покладені жодні санкції на власне об’єктів адвокації (представників влади) за неповідомлення про комунікацію з лобістами.

Наслідки для громадянського суспільства

Щоразу, коли громадські організації моніторитимуть корупційні ризики в законодавстві, викриватимуть корупційні випадки, готуватимуть аналітику, організовуватимуть обговорення певних законодавчих ініціатив, намагатимуться донести факти загроз для суспільства через якісь проєкти законів – вони в будь-який момент можуть потрапити у тенета НАЗК і бути звинувачені в лобізмі.

Для громадських організацій це де-факто означає припинення діяльності. А ще – несе великі загрози для проєктів міжнародної технічної допомоги, тобто переважно тієї, яка надається за кошти ЄС, США та інших міжнародних партнерів громадським об’єднанням.

Наведемо приклад. Ви представляєте волонтерський фонд, який допомогає медикам в ЗСУ. Через кілька років своєї діяльності, спілкування з медиками ви бачите, де можна покращити роботу держави – як от змінити стандарти надання догоспітальної допомоги.

Ви напишете листа уряду чи парламенту, організуєте зустріч, аби обговорити потребу зміну стандартів… Вітаємо, ви отримали квиток на звинувачення у лобізмі чиїхось інтересів, наприклад компаній, які виготовляють обладнання для догоспітальної допомоги. Хоча насправді ви діяли в інтересах саме медиків ЗСУ – тобто окремої групи суспільства.

При ухваленні законопроєкту про лобізм у нинішній редакції рішення про те, чи ви займаєтесь адвокацією (тобто просуванням інтересів суспільства без мети отримання прибутку) чи лобізмом (просуванням приватних інтересів з метою отримання прибутку чи певних переваг) залишатиметься на розсуд НАЗК, як і всі наслідки такого рішення.

Замість висновку

В умовах воєнного стану, коли очевидно, що права і свободи громадян вже обмежені (що, звичайно, відповідає вимогам часу), штучно створювати додаткові непотрібні обмеження для громадських об’єднань і громадян у цілому може закінчитись дуже погано. Традиційно олігархи і проросійські сили не використовували громадські організації для просування своїх інтересів, але робили все, щоб дискредитувати громадський сектор в Україні.

Проєкт Закону не викликав публічної підтримки лобістів, а також став об’єктом нищівної критики громадського сектору. Невже автори законопроєкту не змогли спрогнозувати негативну реакцію громадського сектору? Сподіваємось, що проєкт закону готували для суспільства та на вимогу ЄС, а не для окремих осіб, які досі бачать у громадянському суспільстві ворога.

Зараз законопроєкт знаходиться на розгляді Комітету з питань правової політики Верховної Ради. Залишається останній шанс ухвалити законопроєкт про лобізм (з пропозиціями ОГС) та зберегти майбутнє демократії.