Принципи «голої репресії», або Чому державний антикорупційний рух не став політикою держави

На жаль, цей рух ще не ста до кінця політикою держави щодо корупціонерів, корупційних ситуацій та реалізації вимог антикорупційного законодавства. І в цьому не має нічого дивного. Справа це нова, вона є небезпечною, політично та медійно заточеною на сильних світу цього. А наші державники чомусь спрощують її, керуються порівняннями, заздалегідь підготовленими висновками,  наперед організованим шоу, якщо вже відверто про це казати.

Хоча суспільство в своїй більшості підтримує цю політику та всі серйозні намагання вести антикорупційну діяльність, включаючи громадські об’єднання, силу незалежних ЗМІ, правозахисний рух, не мають сьогодні відповідної державної підтримки.  Держоргани поки що ведуть таку собі «пікіровку» з обвинувачення в бездіяльності або неналежного рівня антикорупційної діяльності. Так, перший заступник міністра юстиції як голова конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади членів НАЗК Наталія Севостьянова розповіла, що за 2015 рік Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) перевірило декларації лише 30 керівників, а за 2016-й узагалі в цьому плані нічого не зроблено. При тому, як відомо, Мін’юст неодноразово озвучував свої претензії до НАЗК. У відомстві вважають, що цей орган з усіх новостворених антикорупційних органів став найскандальнішим (ось такої!). А причина в організації роботи — колегіальному прийнятті рішень членами НАЗК. Чомусь саме питання колегіальності називається ключовою проблемою, хоча такі засади спеціально закладені в роботу цієї шанованої державної інституції від початку її створення, адже ніхто не має впливати на прийняття рішення, а на п’ятьох членів НАЗК важче вплинути ніж на одного.

Шановна перший заступник міністра юстиції  підкреслила, що крім колегіальності та проблем із системою е-декларування, є ще й претензії по суті роботи. Таке зауваження ще більше дивує, адже по суті роботу НАЗК може оцінити лише аналогічний іноземний орган чи аудиторська перевірка. Надважливість персонального складу керівництва Національного агенства з запобігання корупції потребувала особливої процедури обрання. Нагадаємо, щоб потрапити до складу керівництва НАЗК треба пройти відповідний жорсткий відбір. І вже є люди, які проходять цей конкурс уп’яте.

Разом із тим стає все більш очевидним, що боротьба з корупцією є неефективною через те, що ведеться вона в протилежному напрямі. Нині ця боротьба стала заручницею волі антикорупціонерів, які часто-густо дотримуються концепції «голої репресії», що зводить усе широке поле протидії хабарництву до викриття і покарання корупціонерів. За такої ситуації соціальні причини корупції залишаються недоторканими, породжуючи нових і нових корупціонерів.

Переслідування корупціонерів безумовно необхідне й важливе, але воно перетворюється саме в «голу репресію», якщо в суспільстві не відбуваються соціальні реформи, що усувають причини корупції. А при репресії антикорупційна діяльність неодмінно зводиться до боротьби між особистостями, кланами, угрупованнями, політиками, переходить на особистості й «вибіркове правосуддя», тільки і всього, а про саму корупції забувають. А гранти проти корупції при голій репресії – це, як кажуть, гроші на вітер. І нашим західним грантодавцям-партнерам бажано підтримувати ефективну антикорупційну концепцію, спрямовану на усунення причин корупції, а не на непрофесійний активізм, що створює «бурю в склянці води». Буцімто, досить захотіти й пересаджаємо всіх корупціонерів … А недержавні антикорупціонери зазнають і зазнаватимуть подальших ударів від різного роду тітушок і провокаторів. Справа «Шабунін проти Філімоненка» свіже тому підтвердження. Як відомо, керівникові Центру протидії корупції Віталію Шабуніну на сьогодні інкриміновано ч. 2 ст. 345-1 (погрози або стосовно журналіста) ККУ, тобто йому загрожує  обмеження або позбавлення волі на строк до п’яти років. На врученні підозрі наполягає процесуальний керівник по справі Дмитро Руснак, який в 2016 році ще працював прокурором у Чернівецькій області.

Не будемо з’ясовувати що ж на самому ділі трапилося поміж двома чоловіками, бо вони по-своєму праві неправі одночасно. Нехай суд розбереться й поставить у цій історії крапку. Але якщо народному депутату Пашинському дозволено захищати свою честь і гідність зброєю, то чому простому громадянинові Шабуніну не можна себе захищати від провокацій без зброї? А захищати суспільство і державу від корупції не повинно зводитися лише до викриття й обвинувачення корупціонерів. Бо корупція — це ворог не лише держави, а всього суспільства. Тому в цій праведній боротьбі кожному має буте відведено його місце. Інакше корупція нас переможе, чого не можна допустити.

Лесь Курінний, спеціально для ЮВУ

Джерело: ЮВУ