Vasyl
Установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України. Така норма не лише порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю, а й позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист. Про це йшлося під час лекції, присвяченої аналізу Рішення № 1-р/2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо строків звернення до суду працівника, трудові відносини якого ще не припинилися.
Предмет конституційного контролю в цій справі – частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України, за якою „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.
Участь у заході взяли представники Національної школи суддів України, судді, прокурори, адвокати, науковці, аспіранти, викладачі, студенти закладів вищої освіти та слухачі Малої академії наук України.
Основними доповідачами виступили судді Конституційного Суду України Галина Юровська, Олександр Водянніков і Віктор Городовенко.
Судді ознайомили зі змістом цього рішення, навели обґрунтування суб’єкта звернення, позиції Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України в цій справі, окремі позиції Європейського суду з прав людини, висвітлили юридичні позиції, які були сформовані у цьому рішенні, та які Суд застосував із попередніх рішень, зокрема щодо реалізації права на судовий захист.
Під час лекції судді виклали основні аргументи цього рішення, наголосивши на такому.
У сфері трудових відносин працівник перебуває в економічному та організаційному підпорядкуванні від роботодавця. Така підпорядкованість може ускладнити своєчасне звернення до суду для захисту права на оплату праці, тому нерідко працівники утримуються від подання позову під час дії трудових відносин через побоювання тиску, погіршення умов праці чи можливого звільнення.
Судді зазначили, що строки звернення до суду є потрібним елементом законодавчого регулювання, проте вони не можуть бути встановлені так, щоб істотно обмежувати право на судовий захист.
Існування системи строків звернення до суду завжди міститиме елемент потенційної несправедливості – або для позивача, який може не мати достатньо часу для звернення до суду, або для відповідача, який буде змушений захищатися від вимог після тривалого періоду бездіяльності іншої сторони. Завдання законодавця полягає в мінімізації цієї несправедливості та якнайповнішому узгодженні інтересів працівника й роботодавця.
Суд у рішенні зауважив, що тримісячний строк у справах щодо стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є надмірно коротким. Установлення часового обмеження для реалізації права особи є питанням розсуду законодавця. Критерієм відповідності строку звернення працівника до суду є його розумність. Розумним визнають строк, який є достатнім для подання позову за звичайних життєвих обставин і не створює для працівника надмірних труднощів. Судді також підкреслили, що оцінка розумності строку не може ґрунтуватися на гіпотетичних випадках незнання закону, і вирішальним є те, чи забезпечує строк реальну можливість реалізувати право у звичайних умовах.
У рішенні Суд звернув увагу, що введення воєнного стану в Україні об’єктивно створює умови, які не можна вважати звичайними. Законодавець, установлюючи строки звернення працівника до суду, має враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов’язані з ним об’єктивні перешкоди в доступі до правосуддя.
Доповідачі також наголосили, навіть якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов’язок роботодавця щодо виплати заборгованості та право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються. Водночас дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку.
З огляду на це та інші аргументи, викладені в рішенні, Конституційний Суд України констатував, що установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав.
Стосовно рішення є окремі думки суддів Конституційного Суду України Олександра Водяннікова, Василя Лемака та Олега Первомайського, в яких судді виклали свої міркування і висновки щодо основних його аспектів.
Джерело:
https://ccu.gov.ua/novyna/stroky-zvernennya-pracivnyka-do-sudu-pro-styagnennya-zarobitnoyi-platy-ta-inshyh-nalezhnyh
Коментарі
Loading…