Президент України підписав галузевої законопроект № 3014 “Про електронні комунікації”.
Текст документа був представлений у лютому 2020 року.
Закон характеризується масштабністю і конкретизацією положень. Так в в 2015 році відбулася перша спроба подачі законопроекту про електронні комунікації, але вона не увінчалася успехом.
Розгляд законопроекту постійно відкладали і в результаті, влітку 2019, проект був відкликаний через наявність положень про блокування “сірих” мобільних пристроїв щодо IMEI-коду. В жовтні відбулася друга спроба (законопроект № 2264), але документ майже відразу зняли з розгляду, і лише втретє він став успешним.
Сфера дії закону визначає основи державної політики і регулювання електронних комунікацій і радіочастотного спектру. Положення закону поширюються на надання послуг мобільного зв’язку та доступу до мережі інтернет. Серед основних суб’єктів, яких безпосередньо стосується закон: держава в особі Нацкомісії, що здійснює держрегулювання в сфері зв’язку та інформатизації (регулятор), постачальники електронних комунікаційних послуг і кінцеві користувачі і споживачі послуг (абоненти). Валиві положення закону для кінцевих споживачів (абонентів). Вони стосуються :
1. Надання доступу регуляторного органу до фінансових даних і інформації з обмеженим доступом. Ч.4 ст. 9 закону встановлює обов’язок постачальників послуг надавати фінансові дані та інформацію з обмеженим доступом на запит регулятора.Под “інформацією з обмеженим доступом” в законодавстві мається на увазі, зокрема, конфіденційна інформація про фізособу. У законі не деталізується обсяги запитуваної інформації, відповідно, вона може включати інформацію про абонентів.
2. Доступ до інтернету – універсальна послуга. Згідно документу, універсальні послуги повинні бути забезпечені на всій території України за доступною цене.До таких послуг закон відносить, зокрема послугу широкосмугового доступу до мережі інтернет. Постачальники послуг повинні будуть забезпечити доступність послуг на всій території країни, а держава компенсує їхні витрати з бюджету, які будуть понесені в результаті виконання зобов’язання по розгортанню електронних комунікаційних мереж.
3. Закріплення переліку інформації, яку постачальник повинен надати користувачеві. Поставщікі послуг згідно закону мають обов’язок інформувати споживача про певний перелік інформації про послуги, їх якість до укладення з ними договору. До такого переліку входить: інформація про загальну вартість електронних комунікаційних послуг, включаючи податки, а також всі додаткові платежі; вартість технічного обслуговування і допомоги користувачеві; прогнозована максимальна швидкість (для мобільного зв’язку) і мінімальну, середню та максимальну швидкість інтернету (для фіксованого зв’язку) . Повний перелік міститься в ст. 105 закона.
4. Вибір електронних послуг поза пакетом. У кінцевих користувачів з’явиться можливість не тільки вільного вибору виду та кількості електронних комунікаційних послуг, а й право на отримання окремої електронної комунікаційної послуги (тобто, поза складом пакету послуг). Але, як вказується в статті 107 закону, “за наявності технічної можливості” .
5. Збережена можливість анонімного користування мобільним номером. Кінцевий користувач має право отримувати послугу анонімно, відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг і надання послуг, які встановлює постачальник.
6. Закріплені випадки, коли держава може обмежувати надання електронних комунікаційних услуг. Законом передбачено поведінку постачальників послуг в разі введення воєнного або надзвичайного стану. Крім цього, ч. 7 ст. 115 закону закріплена можливість обмеження надання послуг споживачам, які перебувають в районі проведення антитерористичної операціі.
7. Захист від спаму. Ст. 120 Закону встановлено заборону масової розсилки повідомлень без згоди користувача на е-мейл або номера від постачальників. Заборона не стосується повідомлень про зміну умов надання послуг тощо.
8. Визначено процедуру вирішення спорів між постачальниками і споживачами. Ст. 123 закону детально регламентує позасудову процедуру вирішення спорів. Звернутися зі скаргою можна буде не тільки до постачальників послуг, а й до регулятора.Врегулювання спору здійснюється уповноваженою посадовою особою регуляторного органу у термін не більше 2-х місяців. Зручно, що інформація про результати розгляду спорів повинна бути оприлюднена на Електронної регуляторної платформі (без зазначення персональних даних). Згідно з ч. 4 ст.104 закону, позасудовий розгляд суперечок є правом кінцевого користувача, а не обов’язком.
9. Штрафні санкції за порушення прав кінцевих користувачів. Законом визначено такі види відповідальності постачальника перед користувачем: – неналежне надання або ненадання послуг – в розмірі сплаченої вартості наданих послуг + штраф в розмірі 25% вартості послуг; – безпідставне відключення обладнання – в розмірі абонентської плати за весь період відключення; – безпідставне скорочення / зміна переліку послуг – в розмірі абонентської плати за 1 місяць; – за ігнорування заявки про пошкодження мережі (більше 5-ти діб) постачальник сплачує споживачеві штраф в розмірі 25% добової абонентної плати за кожну добу перевищення + абонентна плата за весь період пошкодження не нараховується.
Тут передбачено створення онлайн-платформи, яка буде містити інформацію про всі ліцензованих постачальників послуг і за допомогою якої кінцевий користувач зможе звернутися до регулятора зі скаргою.
І це далеко не всі положення закону” Про електронні комунікації “. Про те вже перераховані положення надають уявлення про його важливість та актуальність.
Коментарі
Loading…