in

АРМА й автосалони, або як правильно проводити закупівлю послуг з оцінки майна

4 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ухвалив постанову, якою визнав остаточною перемогу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – Нацагентство або АРМА) у справі щодо правомірності його рішень з управління об’єктами мережі автосалонів «АІС», на які було накладено арешт ще в квітні 2018 року ухвалою Голосіївського районного суду Києва. Таким був фінал дворічного процесу не лише надовго зберіг статус-кво найціннішого активу Нац­агентства, а й суттєво збагатив судову практику щодо вирішення спорів у сфері публічних закупівель.

Шахрайство на сто мільйонів доларів

Ця історія почалася більше десяти років тому, коли власник групи компаній, об’єднаних торговельною маркою «АІС» (скорочено від «Автоінвестстрой»), народний депутат України Дмитро Святаш позичив близько ста мільйонів доларів США в «Укрсиббанку», який тоді належав доволі впливовому бізнесмену Олександру Ярославському. Як це часто буває, гроші взяв, але не повернув, а коли позичальник спробував обернути в рахунок погашення боргу заставне майно у вигляді сотень торговельних, виробничих, складських та адміністративних приміщень, розкиданих по різних областях України, виявилося, що вони в дуже хитрий спосіб перереєстровані на якісь незрозумілі комерційні структури в статусі товариств з обмеженою відповідальністю, приватних підприємств, іноземних підприємств і підприємств з іноземними інвестиціями, які відповідно до злочинного задуму повинні були вдавати із себе добросовісних набувачів.

У зв’язку з цим за заявою потерпілої сторони ще в 2013 році було відкрите кримінальне провадження за фактом шахрайства, але оскільки Д. Святаш тоді був депутатом Верховної Ради від Партії Регіонів, розслідування просувалося дуже кволо. Забігаючи наперед зазначимо, що лише після того, як влітку 2019 року цей чоловік програв на своєму окрузі парламентські вибори молодому й нікому до цього невідомому представнику «Слуги народу», його було притягнуто до кримінальної відповідальності, а невдовзі й оголошено в розшук. Але ще до того зазначеною вище ухвалою суду в кримінальному провадженні було накладено арешт на 99 об’єктів нерухомого майна мережі автосалонів «АІС», які було передано в управління АРМА, і які АРМА, в свою чергу, передала в управління ТОВ «Житловий комплекс Воздвиженка». Зазначене товариство, будучи складовою частиною бізнес-імперії Ярославського, спеціалізується на зведенні житлових комплексів і подальшим управлінням ними, але може надавати управлінські послуги і в інших галузях економіки, тож передача автосалонів в управління саме «Воздвиженці» було найкращим варіантом для банку, який сподівався відшкодувати завдані йому шахрайськими діями збитки. Для держави це також стало доволі вдалим рішенням, оскільки, як зазначив в одному зі своїх інтерв’ю очільник Нацагентства Віталій Сигидин, автосалони «АІС» стали найбільш доходним для відомства активом.

За таких обставин укладений 6 вересня 2019 року договір між АРМА і ТОВ «ЖК Воздвиженка» став мішенню для судових атак з боку сподвижників Д. Святаша, які сподівалися зробити так, аби майно, яке вони за багато років звикли вважати своїм, через їхні ж підставні структури їм же й перейшло в управління. У зв’язку з цим у жовтні 2018 року було подано два позови: один до Господарського суду Києва – про визнання недійсним згаданого договору, другий – до Окружного адміністративного суду Києва, в якому просили визнати протиправними дії Нацагентства щодо передачі майна в управління ТОВ «ЖК Воздвиженка» й скасувати рішення про визнання зазначеного товариства переможцем процедури закупівлі послуг управителя. Як бачите, в першому випадку оскаржувалися дії АРМА як учасника господарських відносин, в другому – дії цього ж АРМА, але вже як суб’єкта владних повноважень, проте якби хоча б один із цих позовів був задоволений, у зловмисників з’явився б непоганий шанс повернути під свій контроль відібране в них майно.

Судова атака по лінії двох юрисдикцій

По лінії господарського судочинства справу було вирішено швидко й просто. Там у ролі позивача виступило ТОВ «Інтехстандарт» – орендар нерухомості на провулку Балтійському, 20 у Києві, де розташувався автосалон. У своїй позовній заяві воно вказало, що внаслідок укладення оскаржуваного договору новий управитель, тобто «Воздвиженка», чинить йому перешкоди в користуванні орендованим майном, чим порушує його права. Крім того, цей управитель збільшив орендну плату, внаслідок чого «Інтехстандарт» зазнав збитків на суму 1,47 мільйони гривень, які просить солідарно стягнути з Нацагентства і «Воздвиженки», яка в даній справі була співвідповідачем. Дані позовні вимоги були одностайно відхилені судами всіх трьох інстанцій, оскільки, на думку суддів, справжньою причиною обмеження прав позивача був не договір, укладений між АРМА і ТОВ «ЖК Воздвидженка», а ухвала Голосіївського суду, якою на орендоване позивачем майно було накладено арешт, а саме воно передане в управління Нацагентству. Позивач, окрім іншого, наголошував на тому, що при укладенні спірного договору керівництвом АРМА були допущені порушення закону, але Верховний Суд своєю постановою від 4.12.2019 р. у справі № 910/15262/18 відповів фразою, яку варто навести дослівно: «Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права».

В адміністративній же справі – про визнання неправомірними дій АРМА і скасування його рішення – позивачами стали 12 фірм з числа згаданих вище «добросовісних набувачів». В цьому випадку суди вирішили, що дії органу влади стосуються їх прав, а тому взялися досліджувати правову чистоту дій Нацагентства. Тут позивачі запевняли, що при передачі майна Воздвиженці ним було порушено вимоги статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», відповідно до положень якої арештовані активи перед передачею кому-небудь в управління підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб’єктами оціночної діяльності.

У даному випадку оцінка майна була проведена залученим до цієї роботи ТОВ «Українська експертна група», але, на переконання позивачів, передбаченого законом конкурсу, в ході якого саме це товариство було визначено кращим з кращих, проведено не було. Підставою для такого твердження стала відсутність в оприлюдненому для загального огляду плані закупівель Нацагентства пункту, який би стосувався закупівлі послуг з оцінки майна мережі автосалонів «АІС», арештованого ухвалою Голосіївського суду. А раз, мовляв, дана закупівля не була включена до плану, значить її, з юридичної точки зору, й не було, оскільки не може вважатися законною закупівля, в ході здійснення якої були порушені вимоги іншого закону – «Про публічні закупівлі», котрим встановлена імперативна норма щодо обов’язковості планування процедурних публічних закупівель.

Особливості здійснення допорогових закупівель

За великим рахунком підстави для підозр у порушенні вимог законів з боку Нацагентсва у даній ситуації були. Представники АРМА визнали, що за підсумками конкурсу на визначення кращого, суб’єктами оціночної діяльності 29 січня 2018 року ним і ТОВ «Українська експертна група» було підписано договір про надання послуг з оцінки активів. А ухвалу про арешт майна було постановлено Голосіївським судом дещо пізніше – в квітні того ж року. Отже, виходить, що АРМА придбавала не ті послуги, на закупівлю яких проводився конкурс. Логіка підказує, що повинно було би бути навпаки: спочатку Голосіївсьий суд передає майно в управління Нацагенству, потім Нацагентство оголошує конкурс на придбання послуг з оцінки майна, а вже після цього це ж саме Нацагентство, маючи цифри про ринкову вартість ввіреного йому майна, проводить ще один конкурс, але вже з визначення управителя. А тут вийшло так, що спочатку обрали на конкурсі суб’єктами оціночної діяльності – ТОВ «Українська експертна група», уклали з ним договір, строк дії якого охоплює період з 29.01.2018 р. по 31.12.2018 р., а потім, коли йому підвернулася робота, замовили послуги з оцінки майна, але вже без жодного конкурсу.

Чи можна так чинити, виходячи з вимог зазначених вище законів? Виявляється можна: все діло в сумі придбаних послуг. Справа в тому, що Законом «Про публічні закупівлі» визначено такий собі поріг, з якого поширюється його дія: для послуг це становить 200 тисяч, а для товарів – півтора мільйони гривень. А в цій історії сума закупівлі послуг з боку АРМА в ТОВ «Українська експертна група» становила 194 тис грн. Такі ж операції зовсім необов’язково включати до плану закупівель, та й взагалі їх можна проводити за значно спрощеним варіантом, який регламентується уже не законом, а підзаконними актами, такими, як Порядок здійснення допорогових закупівель № 35 від 13.04.2016 р., затверджений наказом Державного підприємства «Зовнішторгвидав України» (попередник ДП «Прозорро») і наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 № 490 «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель». А вони саме вимагають включення таких операцій не до самого плану закупівель, а до офіційного додатку до нього, що й було виконано з боку АРМА. Виходячи з цього, адміністративні суди всіх трьох інстанцій, які розглядали цю справу (№ 826/17441/18), прийняли рішення про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Юрій Котнюк

Рейтинг публікації

Written by admin

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Loading…

0

Фінансові санкції за порушення умов торгівлі алкогольними напоями.

Щодо апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів