Кримінальні покарання та відповідальність матимуть більш визначений та ефективний зміст

Досягти мети, яка встановлюється законом про кримінальну відповідальність, можливо шляхом урізноманітнення кримінальних покарань. Це, насамперед, дає змогу суду в кожному конкретному випадку, призначаючи особі, винній у скоєнні злочину, покарання, застосувати принцип індивідуалізації і справедливості. В Україні ж найбільш поширеним видом покарання, який на сьогодні застосовується, є позбавлення волі. Однак, на жаль, цей вид покарання здебільшого не виконує свого призначення щодо виправлення засуджених, а навпаки, відсутність соціальних зв’язків та підтримання тюремної субкультури сприяє укоріненню злочинної поведінки.

Чому саме так відбувається, як підвищити якість та ефективність законодавства про кримінальну відповідальність, створити умови для зниження рецидивної злочинності – про це розповів директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Олександр Олійник у четвертій публікації циклу статей про найбільш значимі розробки Директорату.

Так, за словами Олександра Олійника, аналіз практики застосування обмеження волі та арешту, як видів покарання, протягом майже 20 років свідчить про їх неефективність та необхідність перегляду. Наприклад, наразі у 14 виправних центрах тримають 1432 особи. На їх утримання (заробітна плата та оплата комунальних платежів) витрачається з Державного Бюджету України 200 000 000,00 грн. У перерахунку лише цієї суми на утримання 1 засудженого за 1 рік витрачається майже 140 000,00 грн або 11 600,00 грн щомісяця.

«За своїм технічним обладнанням, архітектурою та організацією діяльності ці установи майже не відрізняються від виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. При цьому і жодних положень, які б регламентували порядок тримання засуджених до обмеження волі залежно від тяжкості злочинів, немає. Тож, засуджені за проступки та нетяжкі злочини, а також за тяжкі та особливо тяжкі злочини, яким невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі замінено більш м’яким у вигляді обмеження волі, відбувають покарання в одному виправному центрі. За таких обставин обмеження волі як вид покарання при передбаченому порядку його виконання, втрачає своє кримінально-правове і соціальне призначення, а за умов значної фінансової витратності створює умови для його перегляду», – зазначає директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції.

Щодо арешту, говорить, цей вид покарання фактично втратив своє соціальне і правове призначення, що передбачалось з моменту започаткування. Так, системний аналіз порядку і умов виконання та відбування покарання у виді арешту і позбавлення волі на певний строк, сукупність правообмежень засуджених вказує на ідентичність цих покарань. Їх відмінність це строки покарань – арешт призначається на строк до 6 місяців, а позбавлення волі від 1 до 15 років (в окремих випадках до 25 років).

А ось умовно-дострокове звільнення, яке допоки залишається єдиним дієвим механізмом заохочення засуджених, призводить до повного та безмежного розсуду адміністрації установ виконання покарань та, як наслідок, стає інструментом боротьби із засудженими, які або негативно себе поводять, або, наприклад, багато скаржаться чи намагаються скаржитись на умови відбування покарань, на неналежне поводження з ними.

З метою покращення системи покарань Міністерством юстиції підготовлено проєкти законів щодо альтернативних видів покарання. Вони передбачають впровадження нової політики як щодо «наповнення» установ виконання покарань, так і «вивільнення» цих установ.

Цими законопроєктами передбачаються наступні зміни:

• виключення покарання у виді обмеження волі та запровадження нового виду покарання у виді пробаційного нагляду;
• застосування покарання у виді арешту виключно до військовослужбовців;
• розширення кола осіб, яким може призначатися покарання у виді громадських робіт (особам, які досягли пенсійного віку, а також особам з інвалідністю ІІ групи за їх згодою);
• збільшення верхньої межі одноденної норми виконання покарання у виді громадських робіт до 8 годин, а для неповнолітніх – з 2 до 4 годин;
• запровадження системи оцінки криміногенних ризиків вчинення особою нового кримінального правопорушення (дозволяє визначити основні фактори у житті особи, які сприяють вчиненню злочинів, та побудувати роботу з засудженими, спрямовану на подолання таких факторів);
• запровадження більш чіткої критерій-підстави для застосування умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутого строку покарання більш м’яким;
• запровадження критерії оцінки установ виконання покарань та нової системи класифікації і розподілу засуджених на підставі оцінки ризиків та потреб засуджених;
• покращення умов перебування у слідчих ізоляторах осіб, узятих під варту, завдяки можливості надання платних послуг з поліпшених побутових умов та харчування, можливості доступу до глобальної мережі Інтернет, зміні порядку надання побачень.

«Внесення таких змін до законодавчих актів дозволить підвищити якість та ефективність законодавства про кримінальну відповідальність, створить умови для зниження рецидивної злочинності та заощадить відповідні бюджетні кошти», – додає Олександр Олійник.