Ковальський Віктор
Андрій Новак – відомий український економіст, вчений, громадський діяч. Його перу належить, зокрема, вагома праця: «Як підняти українську економіку», яка в 2006 році стала українським бестселером. У 2010-му він був обраний став головою Комітету економістів України, а з 2011-го працює проректором Європейського університету. Відома і його авторитетна думка в оцінках стану української економіки, а також патріотична позиція у важливих питаннях політичної ситуації української держави, що наразі протистоїть російській навалі. Й саме тому редакція ЮВУ й звернулася до Андрія Новака з низкою запитань щодо деяких економічних нюансів сьогодення, на які він погодився відповісти.
– Пане Андрію, наше перше питання стосується Вашої оцінки як відомого вченого-економіста стану української економіки.
– Як стисло, наша економіка сьогодні – це економіка зовнішньої підтримки, адже 50 % дефіциту бюджету Україні допомагають покривати наші партнери. І це триває вже достатньо довгий період – практично три роки поспіль. Наразі, завдяки зовнішній допомозі, НБУ суттєво збільшив свої резерви, які нині дорівнюють 40 млрд. доларів. Такого резерву в нас не було навіть у найкращі мирні роки. А це дає можливість уряду забезпечувати всі бюджетні витрати, зокрема військові та соціальні.При цьому треба зазначити, що всі основні програми підтримки України розраховані на 4 роки. Це програма з МВФ на 16 млрд. доларів, програма ЄС на 50 млрд. доларів, програма підтримки з боку США, яка також розрахована на чотири роки. Це, так би мовити, найпесимістичніший сценарій тривалості війни. Більше чотирьох років ніхто терпіти російську агресію не збирається.
Таким чином в Україні під час війни виконуються не лише військові й соціальні програми, але помітне й виконання певних економічних та господарських проектів – будуються дороги, житло, ремонтуються постраждала від війни інфраструктура, промисловість та енергетичні об’єкти. Так що поки що ситуація з економікою країни прийнятна.
– Щодо економічного державного менеджменту які б кроки влади Ви могли б відзначити, іншими словами, на Вашу думку, сьогодні працює уряд?
– Та критика, яка нині висловлюється щодо роботи економічного блоку держави, має під собою підстави. Головна підстава з них у тому, що, як кажуть медики, хоча б не нашкодити. Це означає з економічної точки зору, що у важких сучасних умовах війни як мінімум не можна обмежувати, а тим більше забороняти бізнесові ініціативи. Всі роботи, послуги або виробництво, що може створювати економічний продукт, не можна, підкреслюю, забороняти чи обмежувати. В тому числі не можна закривати будь-які заклади, зокрема гральні, розважальні, освітні тощо. Там, де трудяться працівники й реально сплачуються податки, все це має працювати. Якщо ж держава починає щось забороняти або щільно регламентувати, то створюються умови для виїзду громадян за кордон. Інакше кажучи, заборонами штучно обмежується економічне поле в середині країни, тобто таким чином звужується ринок, збільшується безробіття, зменшуються надходження до бюджету. Потрібен певний мораторій на заборони в економічній сфері діяльності.
Негативного імпульсу бізнесу надала галаслива тема мобілізації – чоловіки раптом кудись поховалися. Наразі вони навіть у магазини припинили ходити, що погано, бо таким чином ми звужуємо внутрішнє споживання. Це, по перше. А по друге, замість розширення меж вільної економіки ми створюємо й маємо демотиватори підприємницької діяльності. А урядових заходів із розвитку економічної діяльності ми практично не бачимо, що стимулює тінізацію економіки загалом, як відносин між роботодавцем та робітником.
Інша активна тема, яку інакше як російське ІПСО позначити не можу, це – «дрони замість бруківки», тобто ми повинні припинити класти бруківку, робити ремонти, спинити будівництво тощо, а всі сили спрямувати на виробництво дронів. Виникає питання: а де брати гроші на таке виробництво (дронів). Тобто ми по ланцюгу закриваємо виробництво будівельних матеріалів, ремонтні виробництва, виробництво металоконструкцій інших супутніх матеріалів. У результаті зникають мільйони робочих місць, тисячі підприємств. Що ми таким чином робимо корисного? Нічого. Зменшуються податкові надходження, а люди активно виїждять з країни. Кому від цього краще? Лише Кремлю. Там будуть аплодувати процесу згортання нашої економіки. І це ІПСО підхопили журналісти, урядовці, депутати… На самому ділі лозунг «дрони замість бруківки» це – шлях в нікуди. Повинен зазначити, що деякі популярні теми про донати. Це, безперечно патріотична й потрібна справа. Та всі разом донати, які ми збираємо з фондів Притули, Юнайтед 24, «Збережемо життя» та інші забезпечують потреби армії аж на 2% і не більше, 98% військових потреб фінансується з бюджету, а він наповнюється лише з податків юридичних і фізичних осіб.
– Тоді маємо наступне питання: що означає військова економіка?
– Так звана «військова економіка» живе за рахунок цивільної економіки, її податків. Військова економіка це некомерційна економіка, бо практично всі оборонні закупівлі здійснюються з держбюджету. Якщо скорочуємо цивільну економіку, падає й військова. Наприклад, росія перевела свою економіку на військовий лад. Тобто там нічого нового не придумали – все йде за рахунок прибутків з енергоносіїв, себто за рахунок цивільної економіки з видобутку газу, нафти, лісу, зерна. До речі ми не бачили жодних заборон російського зерна в Польщі, хоча його частка на європейському ринку майже вдвічі більше ніж українського. Наша частка складає 9%, а російського – 14 %. На кордонах чогось блокують (ті ж поляки) тільки українське зерно, а російське – зась! Так, росія втратила європейський енергоринок, і це для неї болюче питання, хоча частково вона вирішує його за рахунок Китаю, Індії, інших азійських країн. Закони економіки діють однаково в усіх країнах. І вони є вищими за правові закони. Це – безумовно. Наша військова економіка розгортається повільно, заважають удари по українських теренах з боку російських військ, але рух є.
– Давайте перейдемо до політичних питань, а точніше до політичних нюансів.
– Якщо говорити про політичну ситуацію і політичні дії української влади, то вони продиктовані ситуацією на війні. До того ж значною мірою ми є зовнішньо залежними. Й у цьому контексті на сьогодні політична діяльність є досить ефективна. Йде зовнішня допомога, відбуваються численні політичні заходи, зовнішні ініціативи. Нашу державу підтримують понад 60 держав світу, а також усі без винятку міжнародні організації, крім тих, звісно, ініціатором створення яких є росія. А якщо і є тут якісь проблеми, то це не зовсім українські. Відрадно й те, що всі держави, які підтримують нашу країну заклали у військові бюджети цього року кошти на нашу фінансову й військову підтримку. Правда тут є нюанс, в Європі, наприклад, всі політичні і фінансові питання треба погоджувати між урядами 27 держав і Єврокомісією. І якщо хтось один ветує питання, то воно й не вирішується. А росія через своїх васалів, зокрема Угорщину, впливає на політичну ситуацію навколо неї.
У внутрішній політиці є свої проблеми. До всього сама українська влада створює деякі з цих проблем. Перше, це монополізація інформаційного простору. Наразі нам пропонується єдиний інформаційний продукт, який монтується з одного місця. Певне це від того, що самі представники чинної влади є вихідцями з інформпростору, тож вони чомусь вважають, що в сучасному світі можна вдаватися до монополізації інформаційного ринку.
Другий негатив, провали функціонування економічного блоку уряду, його намагання впровадити заборони або певні особливі регулювання, про що вже йшлося. Третій момент – виборчі питання, у них брати участь внутрішньо переміщені особи, мігранти. Хоча слід зазначити, що наразі національні вибори неможливі.
Четвертий момент – внутрішня незмінність влади. Будь-яка затримка зміни влади це явний негатив, адже виникає спокуса лишитися при владі, не віддавати її нікому. А це шлях до авторитаризму, диктатури, монополізації влади. В нас скоріше за все зміни влади не буде і в цьому, і в 25 році. Вважаю, що як мінімум місцеві вибори треба проводити на всіх територіях, які не входить до ТОТ, або прифронтових територій. Ми все ж таки суверена держава, тож потрібно виконувати політичний принцип змінності влади. А після закінчення війни, треба буде проводити всі вибори разом – місцеві, парламентські, президентські.
– Андрію Яремовичу, дозвольте провокативне питання – щодо відносин з росією по закінченню війни?
– Я не провокативно, а напряму відповідаю про так звану «мудру» позицію позаблоковості. Саме така позиція й привелав Україну цю війну. Позаблоковість, тобто наша країна ніде та ні з ким і є причиною війни. Якби ми були в НАТО, то війни на наших теренах не було б. Переконаний, росія ніколи не нападе навіть на найменшу країну, яка є в НАТО. Йдеться про прибалтійські країни, Фінляндію, Швецію. У них є надійний щит.
Щодо того, чи треба було вносити питання про шлях до НАТО в Конституцію, то – окреме політичне питання. В кожній європейській державі шлях до Альянсу відбувався в різних політичних формах. Спекуляції на тему дружніх відносин з росією, близкість кордонів, міжродинні зв’язки, трудову міграцію в цю країну тощо також одна з причин військових подій. Будь-які продовження подібних спекуляцій приведуть до нових війн, нових конфронтацій. Натомість членство в ЄС це політична безпека, а членство в НАТО – військова безпека, яка нам вкрай потрібна. Конституційну фіксацію наміру бути в НАТО вважаю правильним кроком. Зворотного руху вже не буде.
– І все ж таки наша військово-політична перемога може передбачати якісь зв’язки з росією?…
– Ні, жодних зв’язків з росією – це є питання на час війни. Військово-політична перемога передбачає повернення до загально визнаних кордонів України 1991 року, водночас американська стратегія перемоги України передбачає розвал самої росії на енну кількість суб’єктів. В одних руках і в одному центрі залишати керування величезною територією і світовими ресурсами не можна. Бо це знову призведе до нової війни. Росія свої ресурси спрямовує на озброєння, мілітарні накопичення, далі йде використання цього військового ресурсу. В даному разі він використовується проти нас. Усю територію рф у подальшому ми можемо розглядати в двох аспектах. По-перше, це ринок сировини і, по друге, це ринок збуту власної продукції. Що робила вже багато років Європа: придбавала російську сировину і продавала їй свою готову продукцію, тобто телефони, автомобілі, меблі інші ліквідні товари. Після нашої перемоги, думаю, ми теж приєднаємося до європейської традиції відносин із суб’єктами, що залишаться після росії.
– Й останнє запитання. Стосується воно ресурсів громадянського суспільства України. Чи вірите Ви в нього?
– Вважаю громадянське суспільство це вагоме і, мабуть, єдине надійне джерело української демократії. Якщо є громадянське суспільство, громадянські свободи, то є й демократія. А якщо їх немає, то це тоді росія, Північна Корея, Венесуела тощо. І те, що Україна – це не росія, це й відрізняє нашу країну від рф. В нас є свобода преси, свобода вибору, змінність влади, інші ознаки демократії, і це добре. До того ж, фактично, після кожних виборів у нас відбувається зміна влад, на відміну від росії, де влада зацементована. Там немає громадянського суспільства, бо там диктатура. Згадаймо обидві кольорові революції в нас – це все результат існування громадянського суспільства. І сьогоднішня влада як би вона не намагалася монополізувати інформаційний простів, політичні процеси тощо в неї нічого не вийде. Диктатура в нас апріорі неможлива. Війна в Україні зв’язує економіку, політичне життя і правове буття й лише людину вона не в змозі «зашморгувати». Зараз ми знаходимося на стадії хвороби суспільного росту, ми вчимося її долати. Разом із тим усе ж є небезпека монополізації інформаційного середовища. Саме через інформативне поле дехто бажає впливати на масову громадську думку. Тому ми не повинні допускати різні фейки, ІПСО, і в політичних процесах керуватися не «відосіками», фейками, зовнішніми ефектами, а змістом програм політичних партій, діями інститутів громадянського суспільства, авторитетом політичних еліт й окремих визначних особистостей.
– Дякую, пане Андрію, за змістовні відповіді.
Спілкувався Віктор Ковальський
Коментарі
Loading…