Богдан Сташинський: чому кілер КДБ, який убив Бандеру, втік з СРСР

Уродженець Львівської області Богдан Сташинський увійшов в Історію як вбивця лідера боротьбу за самостійну Україну. КДБ цінував агента «Олега». Даже нагородив Орденом Червоного Прапора за успішне Виконання непростий місії.

Але в одну мить життя Богдана Сташинського перекинулася. Та так, що він без довгих роздумів і тривалої підготовки втік за кордон. Обізнаний агент КДБ завербував Богдана Сташинського в 1950 році. На той момент йому не було й 20-ти. Молодий хлопець прекрасно підходив для роботи під прикриттям в НДР. Добре знав німецьку, знаходився в прекрасній фізичній формі. Але головне – знав життя активістів зсередини, адже виріс в сім’ї, яка симпатизувала українським націоналістам. Та й під час навчання у Львівському педінституті Богдан вступив до лав борців за незалежність України. Як пише в статті «Богдан Сташинський: з бандерівців в агенти КДБ» Д. Ахременко, з посиланням на архіви оперативної розробки Сташинського, агент відрізнявся дисциплінованістю, ретельністю, сміливістю, винахідливістю і ініціативністю. Не дивно, що саме йому було доручено ліквідувати дві ключові фігури, головних лідерів українських націоналістів – Льва Ребета і Степана Бандеру. Вихід на біс 12 жовтня 1957 року Сташинський блискуче виконав наказ КДБ. Він підстеріг Ребета у його квартири в Мюнхені і без коливань вистрілив ціаністим калієм точно в обличчя жертви. Патологоанатоми констатували серцеву недостатність. Офіційно смерть визнали «природною». У 1959 році Сташинський отримав нове завдання. Воно майже нічим не відрізнялося від раніше виконаного. Місце, спосіб і навіть пору року залишилися колишніми. Змінилася лише мета. Тепер агенту Олегу треба було ліквідувати Степана Бандеру, який проживав в Мюнхені під ім’ям Стефана Поппеля. Як пише в книзі «100 великих загадок XX століття» Н. Непомнящий, ліквідацію санкціонував сам Хрущов. Перша спроба Сташинського обернулася невдачею – йому завадив зовсім стороння людина. Бандера, сам того не відаючи, отримав відстрочку. Але у жовтні 1959 року радянський агент повернувся в Мюнхен і завершив розпочате.
З 1950 року Сташинський жив в НДР під прізвищем Крилов. Тоді ж почав зустрічатися зі східною німкенею Інге Поль – звичайної перукаркою, яка зіграла фатальну роль у його долі. КДБ кохану Сташинського перевірив і виніс невтішний вердикт – «налаштована вкрай антирадянськи», від контакту краще утриматися. Але закоханий Сташинський не тільки не припинив відносини. Він попросив у КДБ благословення на шлюб. Вмовляннями і обіцянкою «перевиховати» дружину Сташинський отримав добро. Навесні 1960 після медового місяця і повернення до Москви, подружжя Крилових почали готувати до агентурної роботи на Заході. Але незабаром керівництво Сташинського усвідомило: їх відданий агент не тільки дружину не перевиховав, але і сам став більш затятим антикомуністом, ніж дружина. У Комітеті прийняли рішення не посилати Сташинського за кордон. Надто вже неблагонадійним став.
Весною 1961 року, Інге поїхала в Східний Берлін, щоб на батьківщині з’явився їхній первісток. Сташинському виїхати заборонили. Прямо вказали: «На Захід випускати не можна», але потрібно створити умови для хорошого життя. Навіть дачу обіцяли побудувати в будь-якому місці на території Радянського Союзу за вибором агента. Але до збору дачного врожаю справа не дійшла. У серпні Сташинський отримав звістку про смерть сина від запалення легенів. Москва здалася. Невиїзної агент відправився на похорони під наглядом куратора. Глибоко вражений смертю сина, Сташинський зізнався дружині, ким є насправді – агентом КДБ і бойовиком-вбивцею. Як пише Н. Непомнящий, вони твердо вирішили бігти, і 12 серпня, поховавши сина, зникли від московського спостереження і виїхали до Західного Берліна. У місцевому відділку поліції вони вказали причину – за політичними мотивами. Яким конкретно? В архівних документах не уточнюється. Недовго думаючи, німецька поліція передала втікачів американським спецслужбам. А ті, через деякий час, повернули Сташинського назад – для слідства і суду. У книзі «Два постріли в Степана Бандеру» хронологія і причинно-наслідкові зв’язки змальовані Л. Млечин інакше. Розмова з Інге Поль відбувся не в день похорону сина, а набагато раніше. І пропозиція бігти було спонтанним. Його зробила Інге задовго до весілля. Сташинський довго відмовлявся, говорив про навчання, перспективи, нові завдання. Коли стало відомо про вагітність Інге, Сташинський повідомив новина начальству. Відповідь була категоричною – зробити аборт або віддати дитину в дитячий будинок, тому як немовля завадить агентурної роботи. Інге, якій відверто не подобалася Москва, спішно виїхала на батьківщину. Чоловікові відправитися слідом за нею не дозволили. Відпустили Сташинського тільки на похорон сина. Чекати поховання малюка подружжя нібито не стали. Напередодні вони покинули будинок, кілька кілометрів пройшли пішки, а потім на таксі дісталися до Східного Берліна.

У місцевому відділку поліції вони вказали причину – за політичними мотивами. Яким конкретно? В архівних документах не уточнюється. Недовго думаючи, німецька поліція передала втікачів американським спецслужбам. А ті, через деякий час, повернули Сташинського назад – для слідства і суду. У книзі «Два постріли в Степана Бандеру» хронологія і причинно-наслідкові зв’язки змальовані Л. Млечин інакше. Розмова з Інге Поль відбувся не в день похорону сина, а набагато раніше. І пропозиція бігти було спонтанним. Його зробила Інге задовго до весілля. Сташинський довго відмовлявся, говорив про навчання, перспективи, нові завдання. Коли стало відомо про вагітність Інге, Сташинський повідомив новина начальству. Відповідь була категоричною – зробити аборт або віддати дитину в дитячий будинок, тому як немовля завадить агентурної роботи. Інге, якій відверто не подобалася Москва, спішно виїхала на батьківщину. Чоловікові відправитися слідом за нею не дозволили. Відпустили Сташинського тільки на похорон сина. Чекати поховання малюка подружжя нібито не стали. Напередодні вони покинули будинок, кілька кілометрів пройшли пішки, а потім на таксі дісталися до Східного Берліна. Хованки завдовжки в життя У 1966 році Сташинський вийшов на свободу, відсидівши в німецькій в’язниці половину 8-річного терміну. Отримавши нові документи, подружжя зникли. Де вони живуть тепер, достеменно невідомо. За версією історика радянських спецслужб Бориса Володарського, Сташинський для зміни зовнішності ліг під хірургічний скальпель, а потім з дружиною емігрував до ПАР. На думку Д. Прохорова, автора книги «Скільки коштує продати Батьківщину?», Радянський агент також змінив зовнішність, але емігрував до Сполучених Штатів. Втім, невідомо, чи живий убивця Бандери. 4 листопада 2020 року його 89-й день народження. Фаїна Шатрова