in

Боротьба з інформаційною агресією чи наступ на ЗМІ? Влада готує «смотрящого» для ЗМІ

 

Дезінформація як явище може супроводжувати будь-які події. Актуальні політичні або правові — тим більше. Вона є піною, що з’являється кожен раз, коли відбувається та чи інша подія або виникає суспільний рух. Що поробиш! Такою є природа людської діяльності — історія сотень років є свідком тому. Та коли на  початку року Мінкультом було оприлюднено законопроект, що має на меті протидіяти поширенню дезінформації, стало зрозумілим, що дехто уроків історії не зрозумів.

Так, дійсно з «дезою» воювати марно. Вона — вже наслідок. Треба воювати з дезінформаторами.  Автори документу вважають, що шляхом внесення точкових змін до низки законів будуть систематизовані заходи з забезпечення національної інформаційної безпеки та убезпечено право на доступ до достовірної інформації. Йдеться, в першу чергу, про захист країни від впливу ворожої пропаганди. Хоча враховуючи перекодування українських телеканалів та одночасно стабільну роботу проросійських ЗМІ, захищатися від ворожої пропаганди слід іншими засобами, але не забороною. Заборона сама по собі в наш час є малоефективним засобом регулювання суспільних процесів.

Звісно, що положення цього законопроекту занепокоїли журналістів, правозахисників та медіаекспертів. Медіаспільнота переконана, що йдеться, швидше, про посилення контролю держави за свободою слова і ЗМІ, а тому розкритикували розпливчаті визначення на кшталт тієї самої дезінформації.

Як було заявлено, представники медіаспільноти та громадських організацій «вважають неприпустимими спроби Кабміну та провладної фракції в парламенті просувати загрозливі для медіа та свободи слова законодавчі норми регулювання медійної сфери під приводом впровадження сучасних форм регуляції медіапростору та боротьби з інформаційною агресією». Про це йдеться в заяві представників ЗМІ, оприлюдненій 27 січня на сайті Інституту масової інформації.

Як зазначається, насамперед ідеться про законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації» (далі — законопроект щодо дезінформації) та, меншою мірою, про вже зареєстрований у Верховній Раді України проект закону «Про медіа» (№ 2693).

«На наше переконання, розроблений Міністерством культури, молоді та спорту законопроект щодо дезінформації передбачає небезпечний рівень втручання в журналістську діяльність і відкриває можливості для обмеження свободи слова. Документ містить дуже неоднозначні норми, які є неприпустимими в демократичному суспільстві», — наголошується в заяві.

Законопроектом пропонується, окрім новацій щодо понять «дезінформація», «недостовірна інформація», запроваджується інститут «смотрящих», а саме «уповноваженого з питань інформації» та  поділ працівників медіа на «професійних журналістів» і «поширювачів масової інформації», а також заснування «Асоціації професійних журналістів». Тобто до всіх громадських і професійних журналістських об’єднань додається ще одне — владне.  Передбачено також встановити кримінальну відповідальність за поширення дезінформації із внесенням відповідного складу злочину в кримінальний закон. Тут дезінформація розуміється як  «недостовірна інформація з питань національної безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, обороноздатності України, права українського народу на самовизначення, життя та здоров’я громадян, стану довкілля, а також інших питань, що становлять суспільний інтерес». Вирішувати питання про кваліфікацію події як «дези» надаватиметься уповноваженому з питань інформації, який може вимагати від журналістів не лише спростувати  «дезінформацію», а й розкрити їхні власні джерела інформації, формувати «індекс довіри»  поширювачів інформації, а також та звертатися до суду.

Судячи з межі санкції щодо поширення дезінформації, то діяння не належатиме до особливо небезпечних. Санкція «світить» лише тим, хто після трьох доведених судом фактів поширення дезінформації може отримати покарання у вигляді виправних робіт. Таке покарання встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбуватиметься за місцем роботи засудженого, із суми заробітку якого зніматиметься сума відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду (в межах десяти — двадцяти відсотків). Для порівняння, до виправних робіт до ВР засуджуються, скажімо, особи, які здійснюють незаконну лікувальну діяльність або медпрацівники, які не надали вчасно медичну допомогу хворому або які розголосили лікарську таємницю тощо.

Експерти вважають, що цим актом не можна протидіяти інформаційній агресії та будь-якій дезінформації, але виникає загроза позбавленням журналістів доступу до інформації про діяльність влади. Так вважає, зокрема, Діана Дуцик, а представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Гарлем Дезір наголошує на тому, що боротьба з дезінформацією не повинна «здійснюватися за рахунок свободи ЗМІ, а також шляхом втручання держави в зміст ЗМІ й організацію журналістської діяльності в країні». У свою чергу генсек EFJ Рікардо Гутьєррес заявив, що він «категорично відкидає будь-яку пропозицію, відповідно до якої держава регулюватиме журналістську діяльність і почне накладати обмеження на журналістів».

Представників українських ЗМІ закликали Мінкульт зняти з розгляду цей законопроект, що руйнує самі принципи існування правової держави. А ефективно боротися з «дезою» цілком можливо тими правовими засобами, які вже існують у цивільному, але не в кримінальному, законі.

 

Віктор Ковальський

Рейтинг публікації

Written by admin

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Loading…

0

Еволюція: судова реформа чи криза судової системи?

ПАРЄ покарала Польщу за системні порушення умов членства