Чи загрожує свободі слова “тимчасове закриття” KyivPost?”

15 листопада у прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбулося ініційована УКМЦ громадське обговорення “За маскою перезапуску. Чим загрожує свободі слова “тимчасове закриття” KyivPost?”

Приводом для обговорення стали новини про “тимчасове” закриття англомовного видання Kyiv Post та заяви колективу газети про примусове звільнення та тиск на свободу слова. Про розвиток подій розповіла Анна Миронюк, журналістка KyivPost. За її словами, про поголовне звільнення колектив дізнався на традиційній редколегії 8 листопада, що стало повною неочікуваністю та шоком. Журналісти зателефонували власнику Аднану Ківану та запропонували йому змінити рішення – або ж продати видання трудовому колективу. Розмова тривала понад годину, однак ці спроби виявилися марними.

За словами журналістки, ознаки планів Ківана з трансформації видання з’явилися ще в середині жовтня – коли менеджерка Ківана Олена Ротарі на Facebook написала про плани очолити україномовну версію KyivPost. Головний редактор Брайан Боннер заявив тоді журналістам, що нічого про це не знає – і поїхав до Одеси на зустріч із власником. На зустрічі Ківан підтвердив бажання створити україномовну версію видання – однак погодився, що ключові рішення будуть погоджуватися з редакцією, а найм менеджменту буде здійснений на загальних підставах через оголошення про вакансію. За словами Миронюк, після цього в редакції була здійснена велика робота з підготовки української версії видання, розпочато пошук журналістів тощо.

“Проблема була абсолютно не в розширенні KyivPost та створенні україномовної версії. Суть проблеми, по-перше, у відсутності транспарентності в комунікації зі своїми співробітниками. А по-друге  – це втручання Аднана Ківана в кадрову політику видання та призначення на посади людей з його оточення. Ми вважаємо, що власники не мають права втручатися в кадрову та редакційну політику медіа, якими вони володіють”, – наголосила Миронюк.

Наталія Гуменюк, директорка Лабораторії журналістики суспільного інтересу, засновниця Hromadske International, наголосила, що незалежно від питань ефективності чи захисту бізнес-інтересів власника, ситуація навколо KyivPost є тиском на свободу слова. “Сам факт звільнення редакції у такий спосіб є тиском. Взагалі розмови, що “власник має право” – це хиби українського ринку. Ми звикли, що якщо Коломойський, Пінчук чи хто завгодно захоче раптом звільнити когось, то це нормально. Ні, це ненормально, це є тиском!” – наголосила Гуменюк. Медіаекспертка пригадала, що під час купівлі KyivPost декілька років тому головред Брайан Боннер отримав гарантії, що газета залишається незалежним виданням. На переконання Гуменюк, серйозність того, що сталося, недооцінена – знищується незалежне видання з усталеною репутацією. “Після цього складно буде вірити такому власнику”, – резюмувала вона. “Багато журналістів, медійників до кінця не усвідомлюють важливості цього видання.  Вкрай мало таких видань! Ми говоримо роками про дезінформацію російської влади проти України. Втратити незалежний англомовний голос України в світі, якому довіряють, а не просто газету, до якої не будуть серйозно ставитися – це втрата щита для України загалом. У багатьох випадках, коли починаються суперечливі ситуації, має бути першоджерело, до якого швидко і оперативно в кризовий момент може прийти англомовний читач, з’ясувати щось. KyivPost  таким джерелом був”, – пояснила Гуменюк.

Експертка наголосила, що таких одномоментних закриттів якісних видань за останні роки вона не пам’ятає. І закликала не шукати “конспірологію” у заявах колективу газети. Ольга Токарюк, журналістка, кореспондентка іспанської агенції EFE в Києві, підтримала слова колеги про значимість KyivPost для міжнародного медійного середовища. “Мені доводилося читати коментарі, що “хто його читає там” і “невелика втрата”, якісь такі речі, які мене особисто шокують. Насправді це дуже велика втрата для України загалом і для кожного українця, якому важливо, щоб Україна мала потужну міжнародну підтримку і не залишилася сама віч-на-віч з російською агресією, з іншими викликами.  Для цього потрібно, щоб було чутно голос України у світі, і щоб це був голос не лише українських політиків, а й незалежний голос, яким і було це видання”, – наголосила Токарюк.

Французький журналіст Себастьян Гобер розповів про свій досвід співпраці з виданням. “KyivPost я знаю з 2011 року, він був вказівником для українських ЗМІ. На газету завжди чинили тиск, один з моїх перших репортажів був про конфлікт між Брайаном Боннером і Мінагрополітики ще за часів. Януковича. KyivPost був значно більшим, ніж газета для експатів – він був справжнім відображенням України.  Гобер наголосив, що в ситуації, коли закрилися Ukraine Today, KyivWeekly та KyivPost, західний читач може залишилися наодинці з RT, Sputnik та іншими російськими пропагандистськими медіа.

Під час другого кола обговорення Анна Миронюк зробила важливу заяву про можливу причину закриття видання – конфлікт головреда Боннера з генпрокуроркою Іриною Венедіктовою. “У мене в руках випуск газети, опублікований 6 листопада 2020 року. Тут – критичний матеріал про пані Ірину Венедіктову. Після виходу цього матеріалу вона викликала головного редактора газети Брайана Боннера до себе в кабінет і критикувала його, критикувала газету та погрожувала піти до суду. Тоді цю ситуацію вдалося якимось чином залагодити. Ось випуск за 3 вересня – знову опублікували критичний матеріал про передачу реформу Генпрокуратури, де поставили під питання ефективність пані Ірини Венедіктової. Після цього матеріалу, за словами Боннера, пані Венедіктова відкрила розслідування відносно Аднана Ківана, які потім закрила”, – розповіла Миронюк.  Журналістка наголосила, що за 26 років газета критикувала і владу, і опозицію, писала “про Ріната Ахметова, про Ігоря Коломойського і Володимира Зеленського, про Арсена Авакова, про відмивання коштів олігархами та владою, про відсутність реформ, про Медведчука, знову про Порошенка та Медведчука”. Однак фатальним, схоже, став саме цей випадок. Миронюк вказала, що Венедіктовій пропонували надати можливість висловитися у форматі колонки чи інтерв’ю – однак вона нею не скористалася.  “Тому, говорячи про тиск – я його можу лише констатувати”, – заявила журналістка. Наталія Лігачова, шеф-редакторка інтернет-видання “Детектор медіа”,  закликала “відкинути евфемізми” і підтримати колектив видання. “Власник закрив видання не просто так – тиск був, і не тільки від генпрокурора. Це вкладається у загальну тенденцію. Нас намагаються переконати, що Офіс Президента тут ні до чого. Так, під час війни не можна мочити владу – але має бути конструктивна критика”, – наголосила журналістка.  На думку Лігачової, ситуація складається так, що медіа-середовищу пора відновлювати рух “Стоп цензурі”, подібний тому, що існував у 2010-2014 роках за часів Януковича. “Ми маємо об’єднатися, щоб відстояти нашу професію”, – закликала вона.

На завершення обговорення Анна Миронюк анонсувала створення нового видання частиною колишньої редакції KyivPost. За її словами, тридцять людей звідти вже працюють над бізнес-моделлю, залученням інвестицій та створенням нового медіа, яке б могло себе забезпечити. “Ми мусимо служити нашій громаді та забезпечувати новинами про Україну”, – наголосила журналістка. Очолить редакцію Ольга Руденко, колишня заступниця Боннера, попервах робота зведеться до щоденної новинної розсилки. Презентацію нового ЗМІ екс-журналістка KyivPost оголосила вже найближчим часом.

Оригінал статті – на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/tysk-vlady-buv-zhurnalistka-kyivpost-nazvala-prychynu-zakryttya-vydannya