Ковальський Віктор
Критика на адресу Всесвітнього економічного форуму та його поглядів на глобальний економічний порядок та на образ бажаного майбутнього набирають сили. Чи ми бачимо кінець ВЕФ у тому вигляді, в якому ми його знали досі?
Джессіка Девіс Плюс, Домінік Сігель-діт-Пікар, Полін Тюрюбан
Востаннє політичні та економічні лідери світу збиралися у горах Давосу у січні 2020 року, і з того часу світ змінився невпізнанно. Порушивши традицію, Світовий економічний форум (ВЕФ) збирається цього разу на розпал весни, а не зими. Цьогорічна весна у Швейцарії прекрасна, проте повномасштабний напад Росії на Україну на жаль не дає приводу благодушно розмовляти «про бога і мир», насолоджуючись квітучими гірськими луками. Девіз форуму «Історія на зламі» обрано невипадково. І образи він навіює теж не випадкові.
Цього року ВЕФ відбувається у незвичайному режимі. Російських компаній чи політичної еліти із Росії на ньому не буде. Китай, який все ще бореться з ковідом, також у Швейцарію, яка давно вже (зараз здається, це було сто років тому в минулому столітті) зняла всі ковидні обмеження, свою делегацію до Давосу не направить. На момент публікації цього матеріалу нам відомо, що Сполучені Штати будуть представлені лише спеціальним радником США з клімату Джоном Керрі та колишнім віце-президентом Елом Гором. Зазвичай найбільші економіки світу завжди направляли до Давосу якщо не главу своєї держави, то хоча б велику делегацію «капітанів» економіки та політики. Але зараз, як уже сказано, все буде інакше.
Відсутність головних політиків цілком адекватно відображають зростаючий розрив між ВЕФ та глобальною реальністю. Така думка багатьох аналітиків та спостерігачів. Порядок денний не той, глобалізація виглядає політичним проектом, який зазнав поразки. Знявши бар’єри на шляху глобальної торгівлі, країни світу, по суті, видалили всі захисні переборки в трюмі «Титаніка», а саме через це корабель і потонув. Першим айсбергом по дорозі судна глобалізації стала пандемія, потім розпочалася війна. Не дивно, що країни світу поки вважають за краще перечекати шторм у себе у відсіку, задраивши його міцніше. «Це вже зовсім інший світ. Ми стикаємося з далекосяжними наслідками не лише для міжнародної політики та глобальної економіки, але й для бізнес-стратегій», — каже Девід Бах (David Bach), експерт у галузі політекономії з лозанської бізнес-школи IMD Business School.
Світильник глобалізації
Коли ВЕФ ще тільки починав свою роботу в 1970-х роках, будучи просто своєрідною конференцією менеджерів середньої та вищої ланки, світ був поділений на два ворогуючі блоки. Щорічна зустріч у Давосі стала одним із рідкісних форумів, що об’єднували конкуруючі політичні світогляди. «Дух Давосу» базувався на концепції спільної участі, співпраці та відкритого обміну думками. Коли СРСР розпався і настав «кінець історії», ВЕФ став синонімом відкритої торгівлі та економічної ефективності, факторів, що лягли в основу процесу модерної глобалізації зразка 1980-х та 1990-х років.
Що потрібно знати про Давос-2022: найважливіші 7 пунктів
Це призвело до величезних економічних досягнень, ВВП світу виріс у рази, що допомогло мільйонам людей вирватися з зовсім безпросвітної бідності, насамперед у Китаї. Колишні радянські республіки стали інтегральною частиною системи світогосподарських зв’язків. Ковбаси стало багато. Свободи політичної теж було надміру. “Глобалізація, яку ми спостерігали у сфері світової торгівлі і яка почалася після того, як Китай став майстернею світу, приблизно десять років тому досягла якогось рівноважного стану”, – говорить Девід Дорн (David Dorn), професор Цюріхського університету та спеціаліст у галузі проблем глобалізації ринків праці. У міру того як ейфорія з приводу успіхів і перспектив глобалізації вщухала, все голосніше ставали голоси, що вказували на її дефіцити, включаючи розрив між багатими і бідними.
Практика аутсорсингу призвела до зростання ступеня експлуатації та перенесення робочих місць туди, де праця дешева і де відповідно трудові права захищені слабко. Складні ланцюжки поставок вели часом до незворотних екологічних збитків. На рубежі століть проти ВЕФ та його «клубу мільярдерів» у Швейцарії проходили протести, ініційовані лівацькими силами. Реагуючи на нові реалії, Давоський форум намагався розширити коло своїх учасників, до роботи конференцій та круглих столів представників тих, хто критично був налаштований по відношенню до глобалізації та до Форуму як до «пророка її». Розмаїтішими стали локації: Форум організовував свої сесії тепер не лише у Швейцарії, а й в інших частинах світу — від Дубая до Кейптауна.
Зробивши свій наратив більш «інклюзивним» та орієнтованим на питання соціальної відповідальності бізнесу, Форум почав обговорювати питання світової продовольчої кризи, проблеми, пов’язані із сучасним рабством та зміною клімату. З’явився «Відкритий форум» для того, щоб в обговоренні проблем могла брати участь і широка громадськість, принаймні, та, що була фізично присутня в Давосі. А тим часом процес демонтажу перебірок у трюмі продовжувався, національні економіки ставали все більш взаємопов’язаними і залежними один від одного, ланцюжки поставок ставали все довшими і складнішими, технологічний прогрес все більш запаморочливим, а світові компанії, здатні переправляти одним клацанням миші продукцію зигзагом , ставали дедалі могутнішими.
Біженці з України та Швейцарія: підсумки та перспективи
Громадянин окремої країни поступився у громадському сприйнятті місце «глобальному споживачеві», про що знаменитий політолог Семюель Хантінгтон ще 2004 року вказував у своєму есе «Мертві душі. Денаціоналізація американської еліти» (Dead Souls: The Denationalization of the American Elite). Всі ті, кого він називав «людьми Давосу» та «космократами», вважалися тепер чи не вигадками пекла та причиною всіх проблем. Зустрічний рух, заснований на право і ліво-популістській та націоналістичній риториці, поставив за мету обнулити глобалізацію. «У всіх виникло відчуття, що світом править Волл-Стріт, Голлівуд та космополітична еліта. З’явилися такі лідери, як Дональд Трамп і Марі ле Пен у Франції, які побачили, що люди почуваються обділеними і вирішили використати ці почуття у своїх цілях», — каже Даніель Уорнер, швейцарсько-американський політолог та колишній заступник директора Женевського інституту міжнародних відносин ( Geneva Graduate Institute).
Війна та пандемія
Останніми ударами по традиційним поглядам ВЕФ на образ бажаного майбутнього стали пандемія та війна проти України. Останній раз у нормальному форматі Давоський клуб збирався у Швейцарії лише за місяць до того, як Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила спалах коронавірусу глобальною пандемією. У залах Конгрес-центру тільки й розмов було що про кажанів із Уханя. Пандемія перевернула світ з ніг на голову, два роки поспіль щорічна сесія ВЕФ у Давосі не проходила, за піввікову історію ВЕФ такого не було ще ніколи. Напередодні січневої зустрічі 2022 року в Давосі перспектива російського вторгнення в Україну все ще здавалася малоймовірною опцією, надто вже нелогічною і нераціональною виглядала така війна. Проте все пішло за найгіршим сценарієм.
Реагуючи на таку різку зміну світового контексту, ВЕФ змінив тему своєї сесії 2022 року з «Працюючи разом, відновлюючи довіру» на «Історія у переломний момент: Державна політика та бізнес-стратегії». “Те, що ми бачимо, – це згортання глобалізації”, – говорить Даніель Уорнер. «Ми бачимо повернення агресивного націоналізму, починаючи з руху Gilet Jaune [„Жовті жилети“ у Франції] до президента Росії Володимира Путіна. Люди все частіше почуваються покинутими, вони не відчувають жодної емоційної прихильності до глобалізації та її процесів».
При цьому здавалося б повинно бути ясно, що сучасний телефон у кишені та «Гра престолів» на екрані комп’ютера — це все і є глобалізація. Проте продукція глобальних систем поділу праці споживається локально та індивідуально, на передній же план виходять лише негативні сторони та факт кризи глобалізації: розриви ланцюжків поставок основних товарів та сировини, від ліків до пшениці та нафти, екологічна криза, новий коронавірус, який миттєво поширився планетою разом із товарами, що перевозяться з одного краю світла на інший. Росло та соціальна нерівність. Незважаючи на обіцянки зробити вакцини та терапію Ковіда глобальним суспільним благом, країни почали насамперед дбати про себе, коханих. Це вдарило по мільйонах людей, які марно намагалися отримати доступ до недорогих вакцин та методів лікування.
Play Video
Після нападу Росії на Україну загострилася і продовольча криза, оскільки в цьому конфлікті було задіяно двох провідних у світі експортерів зерна. За оцінками Всесвітньої продовольчої програми (World Food Programme WFP) війна та її вплив на ціни на продовольство та паливо здатні теоретично поставити на межу голоду приблизно 47 млн осіб. Зіткнувшись з усіма цими кризами, багато країн воліли сховатися у своїй раковині і почати відновлювати перебірки в корпусі «Титаніка», поки він ще тримається на плаву, роблячи ставку на протекціонізм. «Історія глобалізації, так само як і історія вільної торгівлі, завжди була своєрідним перетягуванням ковдри між тими, хто виступав за велику інтеграцію та відкритість, і тими, хто виступав проти. Зараз сили, що штовхають до деглобалізації, явно сильніші, тому зараз це не просто демагоги та популісти. Це ті, хто вказує на проблеми, які є абсолютно реальними», — зазначає Девід Бах.
Бенкет переможців?
У суперечності з глобалізаційним наративом виявляються навіть ніби переможці глобалізації — транснаціональні компанії. Завдяки соцмережам вони зазнають дедалі більшого тиску з боку своїх співробітників, клієнтів, урядів і навіть акціонерів, змушених мимоволі «визначатися» і приймати чиюсь сторону. Геополітичні реалії все більшою мірою знову поділяють світ на кілька великих протиборчих блоків. «Час, коли ця транснаціональна корпорація могла без питань розпочати бізнес у країні X чи країні Y, закінчився», — каже Д. Уорнер. Компанії на його думку все частіше стикатимуться з такими випадками, як Росія та Китай, де за ведення бізнесу доводиться платити високу ціну.
Зовнішній контент
Крістоф Франц (Christoph Franz), голова правління швейцарської фармацевтичної компанії Roche, вказав у розмові з порталом SWI, що його компанія тепер ретельніше враховуватиме ризики глобалізації і надаватиме значно більшого значення безпеки ланцюжка поставок. Так чи інакше, але для керівників компаній як подолання санкцій, так і збоїв у ланцюжку постачання — це зараз не просто біль голови. Всі ці фактори елементарно поставили під сумнів багато базових істин та аксіом, якими діловий світ керувався при прийнятті бізнес-рішень протягом останніх кількох десятиліть. Зараз, наприклад, право вести бізнес у другій за величиною економіці світу має бути сплачено щонайменше прихильним ставленням до планів Сі Цзіньпіна щодо відстикування Китаю від Заходу та побудови в країні економічного порядку, орієнтованого виключно на інтереси Китаю.
Зовнішній контент
«Багато політиків та деяких бізнес-лідеров переходять до табору деглобалізаторів, бо це або політично доцільно, або економічно вигідно для них», — каже Д. Бах. Але більшість світу реально прагне якогось нового наративу, до нової філософії, і ця ініціатива виходить як від затятих антиглобалістів. Такі країни, як Китай, хочуть відіграти провідну роль у новому перебудові світу. Новий наратив шукають і компанії та їхні клієнти. “Популярний образ “глобального села” йде в минуле”, – говорить Д. Уорнер. «Єдність бізнесу і світу політики багато хто розглядає як несучасну елітарну зарозумілість, думка про те, що ці люди здатні дати вирішення сучасних проблем, ставиться під сумнів у дедалі більшій мірі».
ВЕФ на переломному етапі історії
Отже, Дух Давоса під загрозою! Чи здатний ВЕФ вказати шляхи вирішення проблем, перед якими стоїть зараз світ? «Форум справді може запропонувати дуже цінні речі. Але якщо він залишиться ексклюзивним клубом дуже багатих людей, не здатних порозумітися з більшістю нормальних громадян, то він продовжуватиме втрачати підтримку», — каже Гретта Феннер (Gretta Fenner), керуючий директор Базельського інституту проблем управління (Basel Institute on Governance). Ти можеш говорити в Давосі що і скільки завгодно, але де виміряні дії? Де відповідальність за всі заяви та зобов’язання, які роблять і беруть він світові лідери на ВЕФ»?
Незважаючи на заяви про ширшу участь у роботі Форуму представників громадянського суспільства членство у ВЕФ, як і раніше, коштує до 600 000 доларів на рік. Його щорічна сесія залишається заходом лише для небагатьох запрошених, які охороняються посиленими нарядами сек’юріті. Керівники компаній прилітають до Швейцарії на своїх приватних літаках, незважаючи на всі свої обіцянки протидіяти негативним змінам клімату. Багато ключових зустрічей та дискусій проходять на Форумі без протоколу і за зачиненими дверима, а бейджі, як і раніше, мають колірне кодування, щоб позначити твоє місце в цій ієрархії. З іншого боку, на нинішній сесії Форум приготував і кілька інновацій: Греція оголосила, що в Давосі вперше працюватиме Грецький будинок, Індія активно рекламує свою програму заходів.
І не виключено, що до учасників Форуму із віддаленого зв’язку звернеться і президент України Володимир Зеленський. «З огляду на становище, в якому зараз перебуває світ, ідея зібрати людей разом і дати їм можливість поговорити здається мені гарною. Це не означає, що я покладаю на Форум якісь надії. Але я думаю, що Давос як місце для особистих зустрічей не втратив свого значення і що узгоджені зусилля тих, хто зазвичай відвідує ВЕФ, зможуть все-таки змінити ситуацію на краще», — резюмує Д. Бах.
Коментарі
Loading…