Дорога люстраційна сага у Польщі

Дорога люстраційна сага у Польщі

Олена Стойко
Після недавнього рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ)
Варшаві доведеться дорого заплатити за затягування процедур судового розгляду
та намагання покарати причетних до злочинів соціалістичного режиму у часи
Польської народної республіки (ПНР). Першим у цілій низці подібних справ стало
рішенням ЄСПЛ від 21 липня 2002 року у справі Белінський проти Польщі (справа
№ 48762/19), згідно з яким Варшава повинна виплатити 2100 євро моральної
шкоди позивачу та оплатити судові видатки.
Перший закон про люстрацію був прийнятий польським Сеймом ще у 1992
році, але менше ніж за місяць був визнаний Конституційним судом Польщі
неконституційним, а новий закон був ухвалений в 1996 році. Він забороняв
особам, які служили чи співпрацювали з органами безпеки держави протягом
1944-1990 років, працювати в органах державної влади. Майже через десятиліття
члени парламенту дійшли думки, що колишні «есбеки» (працівники Служби
безпеки, польського аналога КДБ) не повинні користуватися тими ж пільгами, як і
працівники силових органів незалежної Польщі. У 2009 році був прийнятий
перший закон про так звану «деесбекизацію», що передбачав зменшення розміру
пенсій тих, хто працював на спецслужби ПНР, а у 2017 – другий, який розширив
коло таких осіб.
Його прийняття змусило низку колишніх офіцерів ПНР звернутися в суди зі
скаргами на скорочення пенсій. Так Л. Белінському, який позивався проти Польщі
в ЄСПЛ, пенсія була зменшена з майже 900 євро до 458 євро, а після
оподаткування він отримував близько 380 євро. Його справу Варшавський
окружний суд передав до Конституційного суду в лютому 2018 року. Перше
слухання було заплановане на березень 2020 року, але постійно переносилося,
поки у жовтні 2020 року слухання не було скасоване і відтоді жодне рішення не
було прийняте. Розглянувши справу ЄСПЛ прийняв рішення, що надмірна
тривалість провадження та відсутність ефективних засобів правового захисту є
неприйнятним і порушує ст. 6 (Право на справедливий суд) та ст. 13 Європейської
конвенції з прав людини (Право на ефективний засіб правового захисту).
Відповідно, Польща має заплатити позивачу 2100 євро моральної шкоди та оплати
судові витрати.
Після прийняття закону 2017 року до окружного апеляційного суду в
Варшаві було подано понад 20 тис. скарг на зменшення розміру пенсій, частину з
яких згодом передали до інших судів. Але коли такі скарги були подані до
Конституційного суду, то деякі судді припинили розгляд до прийняття ним
рішення. Відповідно, це дає підстави колишнім офіцерам через затягування
розгляду справ також звертатися до ЄСПЛ, в якому уже зараз зареєстровано 37
скарг на незалежність судової системи та судів Польщі.
Ситуація ускладнюється особливостями люстраційного процесу. Ще у 2019
році Верховний суд Польщі прийняв рішення, що самого факту членства у

Компартії ПНР чи служби у силових органах, недостатньо, щоб стверджувати, що
особа «служила тоталітарній державі». Критерій «служби тоталітарній державі»
слід оцінювати з врахуванням усіх особливостей справи, оскільки низка
люстрованих надала докази своєї допомоги опозиціонерам, які виступали за
незалежність Польщі.
Україна теж має прецедент, коли колишній суддя Верховного суду України
І. Самсін, який вчасно не подав декларацію про люстрацію та був звільнений
відповідно до Закону України «Про очищення влади» (2014), у жовтні 2021 року
виграв справу проти України і ЄСПЛ призначив виплатити йому 5 000 євро
компенсації, оскільки на думку суду «накладення на позивача заходів у межах
закону «Про очищення влади» не було необхідним у демократичному
суспільстві», що є порушенням ст. 8 (Право на повагу до приватного і сімейного
життя».
Намагання відновити історичну справедливість не завжди узгоджується з
процедурними вимогами правосуддя, але ефективна судова система може
зменшити ціну справедливості.