Економічні втрати від тимчасової окупації Російською Федерацією Кримського півострову склали $135 млрд, або близько 75% ВВП України у 2013 році.

Економічні втрати від тимчасової окупації Російською Федерацією Кримського півострову склали $135 млрд, або близько 75% ВВП України у 2013 році. До таких висновків дійшли в дослідженні Центру економічної стратегії, зробленому на замовлення Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим і за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Оцінка втрат необхідна, щоб компенсувати ці втрати через міжнародні суди, зобов’язавши Російську Федерацію виплатити відповідні суми або заарештувавши активи суб’єктів, причетних до окупації, в Україні або навіть за кордоном. Позови від України як держави, державних та приватних компаній та окремих громадян подані до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ, Страсбург), Міжнародного кримінального суду та Міжнародного арбітражного суді (обидва в Гаазі), Міжнародного трибуналу з морського права (Гамбург), а також в суди Нідерландів, Франції та Швейцарії.

«Це перша комплексна оцінка втрат України від тимчасової окупації РФ Кримського півострову, хоча ще у 2016 році за результатами парламентських слухань Верховна Рада рекомендувала Кабінету міністрів розробити методики визначення збитків», — говорить Дмитро Горюнов, старший економіст Центру економічної стратегії. Первинна оцінка, що була зроблена Мінюстом в 2014 році та враховувала не всі фактори, становила $106 млрд.

$135 млрд — це прямі втрати активів, в які входить вартість землі на Кримському півострові ($3 млрд) та доведених покладів корисних копалин ($52,3 млрд) у вигляді, зокрема, природнього газу та сирої нафти, втрати житлової нерухомості населенням ($42,7 млрд), втрати приватних компаній ($18,4 млрд) та банків ($2,7 млрд), втрати держави ($14 млрд) та місцевих громад ($1,7 млрд).

В оцінку Центру економічної стратегії не включені макроекономічні наслідки від тимчасової окупації Кримського півострову, адже їх неможливо відділити від впливу загального комплексу агресивних дій Російської Федерації у відношенні до України. Отже, це тільки мінімальна доведена оцінка економічних втрат України.

Серед корисних копалин в Криму найбільшу цінність в Криму представляють енергетичні. Зокрема, на морському шельфі біля Криму розвідані чималі поклади вуглеводнів, які були більш перспективними, ніж поклади на суші (не на півострові, а в Україні в цілому), які вже почали виснажуватись. Але й поклади вапняку (як для металургії, так і для будівництва) теж представляють чималу цінність.

Через окупацію Криму Україна втратила близько 4,5% від своєї загальної площі, що відповідає 27 тис. км, або 2,7 млн га.  Але не всю цю площу можна оцінити в грошових метриках. Зокрема, 20% площі займають гори, ще 8% — водойми. За методикою дослідження ЦЕС, ціна землі сільськогосподарського призначення в Криму може бути оцінена у $4 тис. за гектар, а загальна вартість 755 тис. га посівних площ становить близько $3 млрд.

Українці могли втратити майже 935 тисяч квартир, що дорівнює 49 млн квадратних метрів. До тимчасової окупації півострова середня вартість квадратного метра житла становила еквівалент $873. Отже загальна ринкова вартість кримського житла на той момент сягала майже $43 млрд. З того часу ціни на житло виросли. Протягом першого року після окупації, в доларовому вимірі житло подорожчало на 50%, а протягом наступним п’яти років ще на 12%.

Приватні власники активів в Криму, яких налічувалося 20 тис. підприємств, втратили активи на суму $18,488 млрд. Серед втрачених галузей — генерація та розподілення електроенергії, розподілення газу, переробна промисловість, а також будівництво, частина рекреаційного комплексу, інші види послуг. Окрім прямих втрат, були ще опосередковані, пов’язані з руйнуванням чи спотворенням ланцюжків вартості та транспортних коридорів.

Активи державних компаній, які були зареєстровані безпосередньо в Криму до тимчасової окупації, станом на початок 2014 року становили $2,7 млрд. Серед найбільших — енергетичні компанії Чорноморнафтогаз та Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами, об’єкти транспортної інфраструктури (морські торговельні та рибні  порти). Особливістю регіону є наявність також великих державних оздоровчих закладів та аграрних/харчових підприємств (наприклад, державними були «Масандра», «Новий світ», «Магарач», а також Сімферопольський та Севастопольський винні заводи).