Фінансовий колапс або что трапилось з українськими судами.

Фінансовий колапс або что трапилось з українськими судами.
ЗМІ повідомляють, что судова система України опинилася на межі катастрофи. Якщо ще рік тому йшлося про те, що у багатьох українських судів не вистачає грошей на матеріально-технічне забезпечення своєї роботи, то в 2021 році виникли складності вже і з виплатою зарплати співробітникам апаратів.

Отримавши по декылька сотень гривень за роботу, секретарі, консультанти, помічники суддів та співробітники канцелярій судів звільняються. У той же час самі суди не можуть розсилати постанови, оплачувати комунальні послуги, зв’язок і інтернет. Все це тільки зайвий раз затягує і без того часто нешвидкі темпи розгляду справ: в системі можуть зупинитися навіть карні провадження, що вимагають негайного прийняття рішень. Судова практика з інших проваджень можуть розтягнутися на роки.

Головною причиною того, що відбувається є обмежене бюджетне фінансування, яке навіть на половину не перекриває потреби судів. Але глобально вихід з ситуації, що склалася варто шукати не тільки в статтях державного бюджету, а й у повноцінній реформі всієї судової системи, що включає в себе запуск ефективного електронного суду.

В останні місяці на сайті Судової влади України один за одним почали з’являтися повідомлення від регіональних судів з усієї країни про проблеми, пов’язані з дефіцитом державного фінансування: деякі з них заявляли про неможливість відсилати кореспонденцію, про складнощі з доступом до інтернету, а інші – про затримки заробітної плати.

Суддя Верховного суду, член Ради суддів України Володимир Кравчук вказує, що насправді проблеми з дефіцитом бюджетного фінансування роботи судової влади почалися ще в 2017 році. Але до 2021 року вони привели вже до реальної катастрофи: показники, закладені в бюджет, не відповідають потребам навіть наполовину.

Слід зазначити, що система фінансового забезпечення роботи судів в Україні влаштована таким чином, що Верховний Суд і вищий спеціалізований суд контролюють це питання самостійно, а головним розпорядником бюджетних коштів для інших судових інстанцій, в тому числі і для місцевих судів, з якими найчастіше і стикаються пересічні українці, – Державна судова адміністрація України (ДСА). В ДСА повідомляють, що в державному бюджеті на 2021 рік на забезпечення правосуддя місцевими та апеляційними судами, а також на функціонування органів системи правосуддя було виділено 15,6 млрд грн. Однак, ця сума становить всього 38,4% від потреб ДСА як головного розпорядника бюджетних грошей. За оцінками судової адміністрації, для нормальної роботи в 2021 році їй необхідно 40,7 млрд грн.

Недостатнє фінансування призводить до істотного падіння рівня оплати праці співробітників апаратів судів. Крім того, у судів не залишається грошей на необхідні матеріали і витрати: на те, щоб відправляти повістки поштою, купувати папір для друку, обслуговувати оргтехніку та інформаційні системи, здійснювати виплати присяжним, повністю оплачувати комунальні послуги тощо. До того ж дефіцит коштів призводить до того, що зупиняються роботи з будівництва або ремонту приміщень судів, а також до припинення розвитку інформаційних систем судів.

Так, з початку 2021 року до ДСА надійшло вже 164 звернення судів щодо недостатнього фінансування. Це на 55% більше, ніж за 2020 рік.

У подібних зверненнях суди як раз і заявляють про припинення надсилання кореспонденції учасникам судових розглядів, про відсутність грошей на закупівлю паперу, оплату інтернету, використання оргтехніки, а також про необхідність працювати в неналежних умовах. Але однією з головних проблем є те, що суди не можуть оплатити роботу співробітників своїх апаратів. Відзначимо, що мова йде саме про них, адже зарплати самих суддів – суддівська винагорода – гарантуються державою і виплачуються стабільно.

Відсутність виплат, в свою чергу, призводить до того, що співробітники апаратів масово звільняються. За словами Володимира Кравчука, мова вже йде не про критичне недофінансування, а про неможливість держави забезпечити базові потреби для роботи судових інстанцій, які без апарату працювати не зможуть. І якщо у вищих судів є окреме бюджетне фінансування, тому для них проблема стоїть не так гостро, то районні суди виявилися перед загрозою припинення роботи. Це може привести до того, що в системі припиниться розгляд сотен кримінальних справ, рішення по яких необхідно приймати негайно.

“У суддів зарплата істотно вище і зараз вони змушені фактично фінансувати співробітників секретаріату, скидатися грошима і шукати способи, щоб люди просто залишалися на роботі, – розповідає Кравчук. – Наприклад, в районних судах Києва зарплата судді порядку 65 тисяч грн. З цих грошей близько 20-25 тисяч вони віддають секретарю, помічнику для того, щоб у них просто був прожитковий мінімум, оскільки зарплата секретаря – 7 тисяч, помічника – до 11 тисяч грн. І то їх не те, що в повному обсязі не платять, а навіть на половину. У лютому 2021 деякі суди заплатили їм по 300-500 грн зарплати. Я вже не буду говорити про те, що судді за свій рахунок оплачують інтернет і телефон, купують папір, конверти, що іноді позивач відповідачу направляє сам документи і навпаки. Сторони роблять те, що суд повинен робити, але не може. Але ж у держави є конституційний обов’язок фінансувати судову владу в необхідному обсязі.

Наприклад, за останні півроку з Вінницького міського суду звільнилися 63 співробітника – третина від усього апарату. Після того, як за лютий 2021 року співробітники суду отримали по кілька сотень гривень зарплати, тільки за один тиждень роботу покинули три людини, розповідає заступник голови Вінницького міського суду Вінницької області Ірина Курбатова.

Серед всіх звільнених – 19 секретарів (а це половина всіх секретарів судових засідань цього суду) і 13 помічників суддів (третина від усіх). Всі вони – люди з вищою юридичною освітою і досвідом роботи. Причиною такого стану справ стала тривала проблема з виплатою зарплат в судах першої інстанції. Найболючіше ця проблема вдарила якраз по секретарям судових засідань, розповідає Курбатова.

Зокрема, як зазначає суддя, в апарат суду входять помічники суддів (патронажна служба) і секретарі судових засідань, які здійснюють їх фіксацію, повідомляють сторонам про дату та час розгляду справи, ведуть всі справи. Якщо оклад співробітників першої категорії становить 9 991 грн, то з секретарями ситуація складніша: їхня позиція відноситься до державної служби, а рівень оплати праці регулюється Кабінетом міністрів.

Так, оклад секретаря судового засідання складає 4 440 грн до нарахування, тобто до утримання податку на доходи фізосіб (18%) і військового збору (1,5%). Це означає, що оклад секретаря суду менше, ніж мінімальна зарплата в Україні, яка на 2021 рік становить 6 тисяч грн.

“Виплачувати зарплату, яка є меншою за мінімальну, – це грубе порушення законодавства про працю. З цієї проблеми виходили, застосовуючи дві стимулюючі виплати – премію в процентному значенні та надбавку за інтенсивність. У 2019 за рахунок цього зарплата секретаря судового засідання ставала вище, були часи , коли він міг отримати 10-11 тисяч грн “, – розповідає Курбатова.

Однак нараховуватися ця надбавка і премія можуть тільки в рамках бюджетного фінансування. На даний момент воно покриває менше 40% від потреб судової системи, тому грошей на стимулюючі виплати немає, пояснює суддя. За її словами, в такій ситуації секретар судового засідання “на руки” отримує 3 574 грн: по 1 787 грн авансу і зарплати.

“Зарплату без надбавок секретарі судових засідань отримували майже весь 2020 рік. Премію та надбавку в нашому суді вони отримали тільки в листопаді і грудні. У 2021 року недофінансування настільки серйозне, що навіть на виплату окладу грошей немає, а натомість є заборгованість. Деякі з секретарів отримали по 80 грн, в нашому суді – по 600 грн, в деяких – по 300 грн, а в деяких – нічого.

Як підкреслює Курбатова, оскільки за такою ж схемою фінансуються всі місцеві суди в Україні (а це 90% від усіх судових інстанцій в країні), ситуація може торкнутися кожного з них.

Більш того, на сьогоднішній день в Україні спостерігається дефіцит кадрів у судовій системі. Станом на лютий 2021 року лише в апеляційних і місцевих судах є більше 1 800 вакантних посад суддів. Тому навантаження на кожного суддю збільшується – він повинен встигнути розглянути справи за двох. Це означає, що так само зростає навантаження на кожного секретаря судового засідання. І нові співробітники, приходячи на роботу, з нею ледве справляються.

Як зазначає Курбатова, місцеві суди фінансуються за залишковим принципом. На оплату праці йде близько 90% бюджетних грошей. 10% залишаються на забезпечення здійснення правосуддя – розсилку кореспонденції, оплату інтернету, комунальних послуг і так далі. І в цьому моменті криється друга серйозна проблема судової влади в Україні.

Щомісяця на розсилку кореспонденції Вінницькому міському суду необхідно близько 100 тисяч грн. Оскільки суд не є розпорядником бюджетних грошей, забезпечити цю послугу має територіальне управління ДСА. Однак, за словами Курбатовой, вже давно в адміністрації відповідають, що зробити цього не можуть через недостатнє фінансування. В результаті, всі документи, які повинні були бути розіслані учасникам судових процесів, лежать в канцелярії суду.

З подібною проблемою стикаються і багато інших суди першої інстанції по всій території країни, і питання дійсно серйозніше, ніж здається на перший погляд. З одного боку, на сьогоднішній день отримати інформацію щодо постанов або повісток кожен учасник може з альтернативних джерел: перевірити на сайті Судової влади, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зателефонувати до суду, підписатися на повідомлення спеціальних чат-ботів і так далі. З іншого боку – закон.

Наприклад, якщо за результатами розгляду справи суд присудив людині штраф, то в подальшому він має відправити це рішення на виконання. Термін такого виконання – три місяці. Але на даний момент всі подібні постанови просто не розсилаються. Ряд адміністративних і кримінальних правопорушень також мають чіткі строки притягнення до відповідальності: якщо за певний термін справа не буде розглянута, людина звільняється від неї. У таких ситуаціях, теоретично, судді можуть оплачувати розсилку кореспонденції за свій рахунок, зазначає Курбатова. Однак у Вінницькому міському суді таке не практикується: подібну ініціативу суддів підозрювані в скоєнні правопорушень можуть розцінювати як зацікавленість або упередженість судді.

Страждають від обставин, що склалися, наприклад, і сімейні пари з дітьми, які хочуть розірвати шлюб. Зробити вони це можуть тільки через суд, заплативши при зверненні в державних бюджет 908 грн судового збору. Але часто такі ситуації закінчуються тим, що на засіданні позивач дізнається, що друга сторона не була повідомлена про нього і не з’явилася. Суд, в свою чергу, не може прийняти рішення за цим позовом, тому що у нього немає даних про те, що друга сторона була повідомлена про засідання належним чином.

Належне повідомлення – це чи не ключовий момент у всій проблемі з судової кореспонденцією. Як пояснює суддя, процесуальні норми передбачають, що повістки повинні розсилатися рекомендованої кореспонденцією. Людина вважається поінформованим тоді, коли на адресу суду повернувся поштовий “корінець”, на якому він особисто розписався в тому, що порядок або інший судовий документ отримав. Якщо таке підтвердження є, то суд може розглядати справу або приймати деякі рішення і без особистої присутності цієї людини. Якщо його немає – справа стопориться.

У такій ситуації суд змушений шукати альтернативні способи повідомляти сторони про хід справи: по телефону, в месенджерах, по електронній пошті. Але знову ж таки, навіть для того, щоб повідомляти учасника процесу через СМС, суду потрібно його заяву про те, що він згоден отримувати такі повідомлення. Якщо такої заяви немає, то не допоможе навіть дзвінок: так, суд вважатиме це повідомленням, але, згідно з буквою закону, воно не буде належним.

“Все законні способи повідомлення людей про дату та час розгляду справи визначено в процесуальних кодексах. Вони говорять про те, що повідомлення здійснюється шляхом направлення повістки за вказаною адресою проживання або за допомогою СМС-повідомлення в разі наявності заяви від особи про згоду на отримання повідомлень, – пояснює Курбатова. – у суду є зобов’язання повідомити про дату та час розгляду справи. Це зобов’язання і спосіб його виконання визначено у всіх кодексах … Якщо людина надалі буде не згоден з рішенням, він може використовувати і таку обставину – повідомлення не тим способом, який визначений законом, – і стверджувати про те, що це було неналежне повідомлення “.

Як підкреслює суддя, якщо суд не виконав своє зобов’язання щодо повідомлення учасника процесу, це можна розцінювати як порушення вимог процесуальних кодексів, і це може стати підставою для скасування будь-якого рішення судом вищої інстанції. До подібного результату може привести і те, що суд по пошті не відправив учасникам процесу текст прийнятого рішення.

“Не всі сторони зацікавлені в тому, щоб отримувати рішення. Якщо суд його прийняв, до Єдиного реєстру відправив, а стороні листом не направив, то незацікавлена ​​сторона може заявляти про те, що таке рішення не вступило в силу, оскаржити його, відновлювати терміни. все це призводить до маніпуляцій. в суді повинен бути порядок, а він передбачає чітке дотримання процедури, – пояснює Кравчук. – недотримання процедури – це недотримання стандартів, яке може привести до скарг до Європейського суду з прав людини з високим шансом на виграш, до дисциплінарних скаргами на суддів і так далі “.

Про те, що відсутність поштових розсилок, які суд формально зобов’язаний робити, відкриває можливості для маніпуляцій і зловживань, говорить і партнер юридичної компанії Moris Group, член Ради Комітету Асоціації правників України з процесуального права Андрій Савчук. Ними, за словами адвоката, часто користуються ті, хто намагається затягнути судовий розгляд. Так, на підставі того, що лист або документи з суду не прийшли, учасники процесу вимагають перенести або відкласти засідання.

Розуміють цей нюанс і творці одного з чат-ботів, які допомагають оперативно відстежити інформацію з судів – Опендатабота. Сервіс працює за принципом агрегатора: збирає дані з порталу судової влади, обробляє, ідентифікує, лінки і видає користувачам, пояснюють в Опендатабот. Для того, щоб їх отримувати, необхідно підписатися на розсилку або на своє ім’я, або, наприклад, на компанію. Після цього кожен раз, коли людина або компанія будуть згадуватися в списках справ, призначених на розгляд, чат-бот буде надсилати повідомлення. Крім того, потрібна додаткова інформація користувачі Опендата можуть і через спеціальний інтерфейс для пошуку по судовим реєстрів “Бабуся”.

Інформація в боті оновлюється автоматично і настільки швидко, наскільки її публікують суди. У той же час, сервіс не претендує на те, щоб вважатися передбаченим законом способом інформування громадян про хід судового процесу.

Опендатабот спрямований на те, щоб повідомити інформацію про хід судового розгляду тим людям, які зацікавлені в її оперативному отриманні. Суди, в свою чергу, не вимагають і не можуть вимагати від Опендатабот інформацію про те, чи отримав конкретна людина повідомлення чи ні.

Треба зазначити, що зафіксована процесуально норма про обов’язкову розсилці документів поштою – архаїзм, позбавлення від якого дозволило б заощадити бюджетні гроші.

Так, експерти бачать вирішення проблеми в оптимізації витрат: наприклад, суд міг би відправляти документи поштою не всім за замовчуванням, а тільки тим, хто про це попросив окремо. В інших ситуаціях досить того, щоб інформація про судовий розгляд оперативно публікувалася на сайті Судової влади.

Про те проблеми з фінансуванням та непрацююча система електронного суду і інші складності – це наслідки. Ключова проблема – в не доведенні до кінця судової реформи.

Так як же вирішувати ці проблеми?
Варіантом вирішення ситуації, що склалася могло б стати достатнє бюджетне фінансування роботи судів і розподіл витрат з урахуванням першочергових потреб судових інстанцій – виплата зарплат співробітникам апаратів і забезпечення всіх витрат, пов’язаних із здійсненням правосуддя. Але глобально ситуація вимагає інших рішень, вважає суддя Судової палати з розгляду справ щодо корпоративних суперечок, корпоративних прав та цінних паперів, суддя Об’єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду Олена Кібенко.

На її думку, перше питання полягає в тому, чи потрібна судовій системі України Державна судова адміністрація в її нинішньому вигляді. Як зазначає Кібенко, прототипом ДСА в Україні стала система, що працює в Прибалтійських країнах: в місцевих судах практично немає свого апарату, а їх роботу забезпечує ДСА за рахунок невеликого штату і за допомогою електронної комунікації. Однак, в Україні система працює інакше і засвідчила свою неефективність, вважає суддя.

“В Україні цю ідею перекрутили: і суди з апаратами практично повністю збереглися, і з’явилася ДСА як окрема структура. На мій погляд, функції ДСА не виправдані, вони не замінюють судам їх апарат, а на утримання ДСА витрачаються майже такі ж гроші, як і на утримання апаратів судів. І спочатку ДСА забезпечує зарплати своїм співробітникам, а потім вже – співробітникам судів. Тому, наприклад, у Верховного суду немає проблем – він знаходиться на самостійному фінансуванні, має власний бюджет, а ДСА цими грошима не займається “, – пояснює Кібенко.

Другий аспект, який, на думку судді, необхідно реалізувати в Україні – цифрова трансформація судової системи.

“На розсилку кореспонденції судами в бюджеті передбачено понад 400 млн грн. Все це можна перевести в електронний суд. Так, є категорії людей, які не будуть ним користуватися, але 80% – ті, хто працює з адвокатами, юристами, бізнес, господарські суди , – підуть в онлайн, якщо ця система буде нормально працювати. Не так як зараз: з багами, проблемами і зниклими документами, – каже суддя. – Може бути зараз електронний суд і виглядає як щось дороге, але можна один раз витратити гроші і створити нормальну програму. В майбутньому вона дозволить економити гроші постійно і на розсилках, і на кількості співробітників апаратів”.

За словами О. Кібенко, система електронного суду розрахована на професійних учасників судових процесів. Тому розібратися в ній, коректно подати потрібні документи користувачеві, який не є юристом або адвокатом, вкрай складно. Особливо з урахуванням того, що на даний момент судові розгляди в Україні побудовані на змагальному принципі: сторони надають суду аргументи, на підставі яких він приймає рішення. Це означає, що юридично непідготовлена ​​людина, що відмовився від допомоги адвокатів, програє в силу того, що не до кінця розуміє правила, суть документів або не може сформулювати позицію, пояснює Кібенко. Крім того, система зараз працює в тестовому режимі, а це не передбачено процесуальними нормами. Через це багато суддів просто відмовляються приймати документи, подані через неї.

Більш того, як підкреслює Кібенко, перехід на повноцінний електронний суд не означає просто відсканувати документи і зібрати їх в електронній системі. Йдеться про фундаментальну цифрову трансформацію, в тому числі передбачає і перегляд ряду процесуальних норм. Наприклад, певні категорії справ могли б розглядатися навіть без засідань, а тільки на підставі наданих сторонами документів, але з запобіжниками у вигляді зобов’язання розглядати всі аргументи, подані суду.

Втім, на сьогоднішній день конкретний варіант виходу з ситуації, що склалася поки все ще не визначений. У лютому 2021 року парламентський комітет з питань правової політики створив робочу групу для вирішення питання щодо забезпечення належного фінансування судової влади в Україні. Відкритим поки що залишається і питання щодо створення “суду в смартфоні”.
За повідомленнями ЗМІ