Фінансування вищої освіти…

Верховна Рада України прийняла за основу законопроєкт 10399, який стосується фінансування вищої освіти. Формується механізм розподілу грантів за результатами вступних випробувань. 

З одного боку, модель бюджетного фінансування ЗВО давно потребує змін. З іншого, розподіл грантів усуває одну не справедливість, але не усуває іншу – здобувач, що отримав право на грант, не втрачає цього права протягом всього періоду навчання. Детальніше нам розповів член Національної команди експертів з реформування вищої освіти, експерт Коаліції РПР Володимир Бахрушин.

20 березня Верховна Рада України прийняла за основу Наявна модель бюджетного фінансування давно потребує змін. Механізм державного замовлення давно не є ані державним, ані замовленням. Після запровадження у 2020 році формули розподілу бюджетного фінансування між закладами вищої освіти за результатами їх діяльності, фактично термін «державне замовлення» став застарілою назвою бюджетного фінансування ЗВО. Формульний розподіл діяв у 2020 та 2021 р. Але у 2022 та 2022 КМУ призупинив відповідну Постанову і повернувся до старої моделі. З 2024 р. дія формульного розподілу була поновлена. Основними проблемами чинної моделі є те, що показники формули і відповідні коефіцієнти не мають обґрунтування і, значною мірою, базуються на компромісі між думками різних стейкхолдерів. Основним внеском до загального фінансування ЗВО є кількість студентів, які здобувають вищу освіту за кошти державного замовлення. Втім, сьогодні немає об’єктивних оцінок необхідних обсягів державного замовлення в розрізі спеціальностей.

Останнім часом посилилася проблема з некерованим перерозподілом розподілу обсягів державного замовлення між спеціальностями через те, що представники деяких пільгових категорій, які мають право на безоплатне навчання, але не пройшли на бюджетні місця за конкурсом, самостійно обирають спеціальності та освітні програми, за якими вони хочуть вчитися. Останнім часом кількість таких вступників істотно зросла. Як наслідок, за деякими «непопулярними» спеціальностями є відчутний дефіцит здобувачів, а за деякими «популярними» обсяг державного замовлення значно перевищує прогнозовану потребу у фахівцях.

Ще одна проблема чинного механізму полягає у тому, що конкурс на місця державного замовлення між вступниками відбувається за принципом «все або нічого». Тобто той, хто подолав прохідний бал, нічого не платить за навчання, а той, хто не подолав, сплачує повну вартість, навіть, якщо різниця між конкурсними балами відповідних вступників становить 0,001 бала. Це не є справедливим.

Основними цілями законопроєкту було вирішення цих проблем. Він передбачає поділ бюджетного фінансування на державне замовлення і гранти здобувачам-контрактникам, які мали високі конкурсні бали. При цьому передбачається, що сума гранту буде залежати від результатів ЗНО/НМТ. Тобто студент, що мав високі бали при вступі буде лише частково оплачувати своє навчання.

Пропонований підхід частково, але не повністю, вирішує наявні проблеми і може створити не менш складні нові проблеми.

Механізм розподілу грантів за результатами вступних випробувань усуває одну не справедливість, але не усуває іншу – здобувач, що отримав право на грант, не втрачає цього права протягом всього періоду навчання. Незалежно від того, як змінюється рейтинг його успішності порівняно з іншими студентами. У країнах ЄС переважно використовують інший підхід і надають подібні гранти/стипендії за соціальними показниками. Незрозуміло, як застосовувати пропонований механізм надання грантів для студентів магістратури, де переведення конкурсу на використання результатів стандартизованих тестів є недоречним, оскільки, на відміну від бакалаврату, вступники вчилися за різними освітніми програмами, а магістерські програми, навіть у межах спеціальності, можуть висувати істотно різні вимоги до студентів. В країнах ЄС, якщо і використовують результати стандартизованих тестів при вступі до магістратури, то як один із показників або як умову допуску до інших випробувань.

Викликає багато зауважень спроба сумістити механізм державного замовлення та формульного розподілу бюджетного фінансування за результатами діяльності. Ці механізми мають різні цілі. Тому мають бути різні інструменти досягнення цих цілей. Крім того, пропонована модель здобуття вищої освіти за кошти державного чи регіонального замовлення містить суттєві корупційні ризики.

Тому є багато роботи до другого читання. Також варто зазначити, що цей механізм зможе працювати, коли буде відображений у Бюджетному кодексі.