Харківський метрополітен програв справу державним аудиторам

2 квітня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову, якою завершив багаторічний спір між Комунальним підприємством «Харківський метрополітен» і Державною фінансовою інспекцією в Харківській області, яка протягом цієї тяжби встигла перейменуватися на Північно-Східний офіс Державної аудиторської служби. Його предметом було питання про необгрунтоване перевищення витрат на функціонування цього виду громадського транспорту на 735 тисяч гривень. Сума зовсім не гігантського масштабу, але сторони проявили таку настирливість у відстоюванні кожна своєї точки зору, що справа двічі розглядалася Верховним Судом: перший раз Великою Палатою, другий – Касаційним адміністративним судом.

Все почалося з того, що в квітні 2016 р. фахівцями ДФІ було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП «Харківський метрополітен» за три попередні роки – з січня 2013 р. по грудень 2015 р. – і виявлено завищення вартості та обсягів ремонтних робіт, виконаних підрядними організаціями на згадану вище суму. За наслідками перевірки було складено акт ревізії, після чого надіслано письмову вимогу, якою на керівництво КП було покладено обов’язок розглянути питання про притягнення до відповідальності своїх працівників, винних у встановлених порушеннях, і повідомити контрольно-ревізійний орган про прийняте рішення.

Як бачите, на цій стадії вимога ДФІ поки що, як то кажуть, не жадала крові – вона лише зобов’язувала розглянути питання, а комунальники вже самі були вправі вирішувати, винні ці люди в розтратах чи ні, а якщо винні, то притягати їх до адміністративної, дисциплінарної, матеріальної відповідальності чи обмежитись усним зауваженням. Це вже потім, якщо, на думку ревізорів, порушення не були усунуті в добровільному порядку, вони могли би звернутися до прокуратури з приводу кримінального переслідування розтратників, а до суду – з позовом про стягнення з винних завданих державі збитків. Але навіть така, відносно м’яка форма реагування викликала в метрополітенівців негативну реакцію й вони подали до Харківського окружного адміністративного суду позов, у якому просили визнати протиправною й скасувати вимогу ДФІ.

Суддя Ількін Нуруллаєв підійшов до розгляду справи досить поверхово – складається враження, що він прочитав тільки позовну заяву, не обтяжуючи себе знайомством з текстом самої спірної вимоги. Він, зокрема написав, що Держфінінспекція виклала свою вимогу не чітко й незрозуміло, що створило ймовірність її неоднозначного і множинного тлумачення та спричинило неможливість її виконання. Так, за його словами, в акті ревізії та в описовій частині вимоги йшлося про те, що перевитрата державних коштів виникла внаслідок порушень, допущених підрядними організаціями, а в резолютивній йшлося про притягнення до відповідальності працівників метрополітену. Виходячи з цього постановою Харківського ОАС від 20.10.2016 р. позов було задоволено, а спірну вимогу скасовано.

Як показали подальші події, це рішення, безсумнівно, було помилковим, але Харківський апеляційний адміністративний суд, який переглядав його на вимогу ДФІ, впав в іншу крайність і вирішив, що даний позов взагалі не підлягав розгляду, оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів. Спробуємо пояснити це більш доступною мовою. На думку суддів, дана вимога контрольно-ревізійного органу буцімто не створювала для комунальників жодних серйозних правових наслідків, а тому вони не могли оскаржувати її в суді. Точніше кажучи, оскаржити її вони могли, але суд повинен був їм відмовити в розгляді позовної заяви подібного змісту. А от коли, мовляв, дійде до позову про відшкодування збитків – тоді й оскаржуйте собі на здоров’я. Керуючись такими мотивами колегія суддів Харківського ААС ухвалою від 20.01.2017 р. рішення суду першої інстанції скасувала, а провадження у справі закрила.

Після такого повороту вже не ревізори, а метрополітенівці ініціювали перегляд судового вердикту. Й оскільки вони оскаржували судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції, їх касаційну скаргу розглядала Велика Палата Верховного Суду.

Для того, щоб встановити помилковість висновків суддів Харківського ААС, судді Великої Палати підняли Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», відповідно до положень якого законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов’язковими для виконання службовими особами підконтрольних йому. Отже, комунальники в даній ситуації або мали право оскаржувати законність вимог ДФІ, або зобов’язані були їх виконувати. Відтак ухвала про закриття справи була скасована, а її матеріали направлені для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Таким чином перед суддями Харківського ААС, реорганізованого тим часом у Другий апеляційний адміністративний суд постало завдання визначити, чи були законними вимоги ревізорів. Для цього їм довелося від початку й до кінця прочитати описову частину вимоги ДФІ, а крім того підняти Правила визначення вартості будівництва, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, якими регламентуються стосунки комунальних підприємств з підприємствами, в яких вони закуповують ремонтно-будівельні роботи.

Так, відповідно до їх положень всі витрати, які включаються до актів виконаних робіт і формують їх вартість, повинні підтверджуватись замовнику з боку підрядника первинними документами – видатковими накладними на матеріали, калькуляцією вартості виготовлених матеріалів, машино-годин експлуатуємих машин і механізмів й таке інше. Але проведеними в ході ревізії зустрічними звірками встановлено, що не всі підрядники та субпідрядники підтвердили витрати по актах виконаних робіт, підписаних та оплачених Комунальним підприємством «Харківський метрополітен», що призвело до завищення вартості та обсягів виконаних ремонтних робіт, внаслідок чого громаді міста було завдано матеріальної шкоди. А раз так, то посадові особи КП, які підписували ці акти приймання, мають нести відповідальність за недостовірність відображення даних в документах бухгалтерського обліку.

В акті ревізії були названі прізвища 15 працівників метрополітену – від заступника генерального директора з фінансів до чотирьох водіїв – з боку яких допущено недостатній контроль при здійсненні господарських операцій, а у надісланій до КП вимозі йшлося про притягнення до відповідальності саме цих людей, тож висновок судді Нуруллаєва про те, що ДФІ буцімто «виклала свою вимогу нечітко й незрозуміло, що створило ймовірність її неоднозначного і множинного тлумачення та спричинило неможливість її виконання» був, м’яко кажучи, передчасним.

Виходячи з цього колегія суддів Другого ААС постановою від 27.03.2019 р. ухвалила скасувати постанову Харківського ОАС і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, а Верховний Суд постановою від 2 квітня 2020 року залишив її без змін.

Юрій Котнюк