Медична реформа. Інструкція до застосування

В останні дні січня набув чинності довгоочікуваний закон «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». LB.ua вже писав про те, що змінить медична реформа в життя лікарів і пацієнтів. Сьогодні ми продовжимо розбирати найближчу перспективу української охорони здоров’я.

Ну коли ж?

Реформа почнеться в 2018 році — твердо засвоїли українські читачі та телеглядачі. Це дійсно так. У 2018 року розпочнеться реформа первинного рівня надання медичної допомоги — у пацієнтів з’явиться можливість самостійно вибрати сімейного лікаря (або терапевта для себе і педіатра для дитини) і підписати з ним декларацію. Але не в січні 2018 року, а в квітні. Вибирати лікаря можна вже зараз, можна навіть підписати декларацію в тестовому режимі, але оформити відносини зі своїм лікарем офіційно раніше квітня не вийде. Так що почався штурм поліклінік злегка передчасний.

Якщо ви не встигнете приписатися до лікаря в квітні, це можна буде зробити і в травні, і влітку, і навіть в наступному році. Словом, коли завгодно. Також лікаря можна в будь-який момент поміняти, підписавши декларацію з іншим. Тільки врахуйте, що у кожного лікаря є ліміт — він може укласти декларацію не більше, ніж з двома тисячами пацієнтів. За розрахунками МОЗ, саме таку кількість в стані адекватно обслужити один доктор. Якщо лікар вас влаштовує, перепідписувати з ним декларацію щороку не треба — вона продовжується автоматично.

«А в поліклініці мені сказали, що …»

«Потрібно підписати договір з лікарем до квітня — краще прямо зараз». Якщо вам таке сказали — значить, вас обдурили. Лікарі і особливо головні лікарі поліклінік налякані прийдешніми змінами (далі в тексті пояснюється, чому). У тому числі бояться, що до них не припише достатню кількість пацієнтів. Звідси бажання заздалегідь заручитися «паствою». Формулювання «підписуй зараз, а то потім не встигнеш» тисне на психіку і не залишає пацієнтові часу на роздуми. У будь-якому випадку, навіть якщо ви вже підписали якусь попередню папір, вона не має ніякої юридичної сили.

«Ми повинні спочатку обдзвонити всіх пацієнтів на своїй ділянці, і якщо не набереться дві тисячі бажаючих, тільки тоді зможемо приймати людей з інших районів». Якщо вам таке сказали — значить, вас обдурили. Ніяких преференцій за місцем проживання немає. Але в деяких поліклініках керівництво дійсно сподівається залишити все, як було, перевівши пацієнтів зі статусу «за пропискою» в статус «за передплатою». Якщо вам кажуть таке в поліклініці (і на дворі вже квітень), відповідайте: «А ось давайте зараз зателефонуємо в міський відділ охорони здоров’я і запитаємо!». Єдина причина, по якій лікар може відмовитися підписувати з вами декларацію, — у нього вже є 2 тисячі пацієнтів.

Чи можна буде викликати лікаря додому?

Реалізувати свою свободу вибрати лікаря не так вже й просто — у крайньому випадку, треба якимось чином знайти цього самого єдиного і неповторного доктора. У маленьких населених пунктах вибору може не бути зовсім. А у великих містах, навпаки, вибір такий широкий, що його важко зробити.

Якщо ви живете в великому місті, в першу чергу варто придивитися до медустановам в своєму районі. Тому що, нагадаємо, система виклику лікарів додому перестане існувати. Але це не означає, що лікаря не можна буде попросити приїхати. Просто рішення про те, чи потрібно відвідувати вас на дому, буде приймати лікар.

Як правило, лікаря додому ми викликаємо в разі появи симптомів ГРВІ. «Щоб послухав». Радянська людина міг дозволити собі таку розкіш. Реформа переносить її в розряд недозволенних. Захворівши, пацієнт або записується на прийом до лікаря, або дзвонить і просить призначити лікування по телефону, сумлінно перераховуючи свої симптоми. Нагадаємо, що сучасна медична наука однозначно стверджує, що ГРВІ ніяк лікувати не треба — потрібні тільки постільний режим, рясне пиття, провітрювання приміщення. Якщо довго не вдається збити високу температуру — слід викликати швидку допомогу.

Також по телефону лікар повинен розповісти пацієнту, в якому випадку огляд все ж таки необхідний. І якщо він необхідний, а стан пацієнта приїхати не дозволяє — лікар їде до нього сам. Як ви розумієте, якщо ви живете на Оболоні, а лікар приймає на Дарниці, і їхати до вас йому в одну сторону півтори години з трьома пересадками, шанси, що він до вас добереться, не надто високі (пацієнтів у нього дві тисячі, нагадаємо) . Якщо його кабінет в сусідньому дворі — однозначно вище.

Заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк в розмові з LB.ua сказав, що виклик на будинок — це «питання відносин з лікарем, яких немає, але які з’являться в результаті реформи». Він також розповів, що зараз обговорюється можливість отримання лікарняного листа в електронному вигляді — щоб хворий пацієнт міг не їхати до лікаря, а лікар не їхав до пацієнта заради того, щоб видати лікарняний. «Разом: система виклику додому перестане працювати найближчим часом. В екстрених випадках потрібно викликати швидку. В інших випадках рішення про те, чи їхати до пацієнта додому, приймає лікуючий лікар», — розповів П. Ковтонюк.

Пацієнт, втім, приймає рішення, залишатися у цього лікаря або підписати декларацію з кимось іншим. Перепідписати декларацію з іншим лікарем можна в будь-який момент.

Коли гроші підуть за пацієнтом?

Приписна кампанія стартує в квітні, але гроші за пацієнтом почнуть «ходити» не раніше липня 2018 року — до цього моменту повинна запрацювати Національна служба здоров’я. До цього медичні установи будуть отримувати фінансування як і раніше — в формі субвенцій. З липня 2018 року на первинному рівні (сімейні лікарі-педіатри-терапевти) гроші будуть розподілятися за новим принципом — за кожного пацієнта, приписаних до лікаря, медзаклад буде отримувати 370 грн, помножені на віковий коефіцієнт.

Віковий коефіцієнт поки розрахували грубо, пояснив LB.ua Ковтонюк, і остаточне рішення по ньому ще не прийнято. У чорновому варіанті він становить 2 для дітей і людей старше 65-ти років (тобто, 370 множимо на 2), 1,2 — для підлітків і людей у віці 40–65 років, одиниця — для молоді від 18 до 39 років. Ці цифри в майбутньому, швидше за все, будуть змінюватися.

Але не всі заклади охорони здоров’я перейдуть на новий принцип роботи з липня. Тому що для цього вони повинні бути готові до автономізації і перетворенню з бюджетних установ у комунальні некомерційні установи. Тоді відбувається підписання договору з Національною службою здоров’я. А якщо установа не готове, договору немає. Немає договору — немає грошей, які йдуть за пацієнтом (але залишаються традиційні субвенції). Другий шанс підписати договір з НСЗУ — 31 жовтень 2018 року. Ті, хто і до листопада не встигне автономізованих, повинні встигнути зробити це до кінця року. Таким чином, як «гроші ходять за пацієнтом» в масштабах всієї країни, ми побачимо тільки в наступному, 2019 році. (І це, як і все вищесказане, стосується тільки первинного рівня надання медичної допомоги, з рештою поки що нічого не відбувається).

Приєднуватися до реформи медустанови можуть тільки групами — наприклад, одночасно всі медустанови міста або все медустанови району, які фінансуються з одного районного бюджету. Якщо одна з установ міста не готове до автономізації — реформа в цьому місті не стартує. Вибору лікаря це не стосується — підписання декларацій все одно почнеться в квітні по всій країні.

Чи можна приписатися до лікаря з приватної клініки?

Приватні клініки та кабінети можуть приєднуватися до реформи в будь-який момент, не чекаючи колег з інших установ.

Пацієнт може вибрати лікаря з приватної клініки тільки в тому випадку, якщо ця клініка підписала договір з Національною службою здоров’я. Або, звичайно, якщо не збирається використовувати свої 370 (помножених на віковий коефіцієнт) бюджетних гривень, а буде сам оплачувати своє лікування у приватників.

Питання в тому, чи захочуть вони приєднуватися і підписувати договір з Національною службою здоров’я. Павло Ковтонюк в розмові з LB.ua сказав, що приватники цікавляться співпрацею. «Переваги роботи з державою — в тому, що воно дає великий потік пацієнтів, — каже П. Ковтонюк. — Сьогодні в приватних медустановах потік пацієнтів на порядок менше. Тому що пацієнти платять зі своєї кишені. З іншого боку, якщо приватні клініки підпишуть договір з НСЗУ, їм потрібно буде приймати набагато більше пацієнтів. Хто готовий до цього — двері відкриті».

Разом з тим, можна припустити, що великі успішні клініки, у яких великий потік пацієнтів і один прийом коштує 400–500 грн, навряд чи будуть зацікавлені в пацієнтах вартістю 370 грн на рік.

Куди подінуться зайві гроші?

Тут ми підходимо до найцікавішого (не перемикайте канал). Якщо на кожного, без винятку, жителя країни виділяються гроші, але при цьому декларацію з лікарем підпишуть не всі, куди подінуться виділені «зайві» гроші?

За словами Ковтонюка, очікується, що в перший рік реформи припише до лікаря максимум 30% українців. «Є цифра з Польщі — 10% в перший рік, — каже заступник міністра. — Чому так мало? Тому що не всі люди ходять до лікарів. Деякі просто здорові, молоді. Крім того, напевно, є незвичка, недовіру. Я розраховую на більший відсоток в Україні — третина. Це в перший рік ».

Павло Ковтонюк каже, що гроші будуть використані в будь-якому випадку — незалежно від кількості пацієнтів, які виберуть свого лікаря. «Гроші є, і вони будуть використані. Я думаю, що вони підуть на установи. Ми знайдемо спосіб їх використовувати». Медзаклади отримають гроші навіть в тому випадку, якщо провалять приписної кампанії в 2018 році.

На рік виділено 13,28 млрд грн, з них 6 млрд буде виплачено в першому півріччі традиційним чином — через субвенції. 8 з гаком мільярдів залишаться на друге півріччя.

І навіть якщо в якомусь місті реформа стартує, всі установи договори з НСЗУ підпишуть, але людей в достатній кількості приписати не зможуть — вони все одно отримають гроші. Просто меншу суму — за кількістю пацієнтів, яких вони обслуговують за пропискою. Так буде в 2018 році.

Що буде з 2019 року й пізніше з тими установами, які, підписавши договір з НСЗУ, не зможуть набрати кількість пацієнтів, необхідне для виживання? Вони будуть дофінансувати з місцевого бюджету. Тобто, по суті, для них нічого не зміниться. «Реформа не є примусом. Це здоровий механізм позитивної фінансової мотивації», — пояснив П. Ковтонюк.

А якщо мотивація не подіє — реформа не відбудеться.

Джерело: LB.ua.