admin
22 квітня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову, якою вирішив справу за позовом однієї власниці магазину до Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області з приводу неправильних дій державного виконавця під час оцінки її майна. Даний процес завершився поразкою державного органу.
Позивачка свого часу позичила гроші в Акціонерного товариства «Сбербанк», але кредит у сумі 13 млн грн не повернула, тож відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса її нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень магазину мало бути продано з молотка в рахунок погашення заборгованості. З цього приводу 28 грудня 2018 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Миколаївській області Іван Вакула ухвалив постанову, якою майно боржниці було описане й арештоване, а 5 червня 2019 р. для його оцінки було залучено суб`єкта оціночної діяльності – ТОВ «Експерт-Південь», яке відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» мало право на вчинення таких дій.
Через тиждень воно надало свій звіт, відповідно до якого вартість майна, визначена оцінювачем, склала 4 млн грн. Власниця з таким висновком експерта не погодилася. Вважаючи, що насправді ринкова ціна описаних приміщень становила щонайменше 16 млн грн, й спираючись при цьому на рецензію Приватного підприємства «Академія оцінки і права», вона подала позов до Миколаївського окружного адміністративного суду до ГТУЮ, в якому вимагала, по-перше, визнати неправомірним дії держвиконавця щодо визначення вартості арештованого майне, по-друге, зобов’язати його визначити ринкову вартість арештованого майна відповідно до вимог діючого законодавства.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представники органу юстиції зазначили, що реалізація майна – це, по суті, класичний аукціон, під час проведення якого претенденти на покупку змагаються між собою за можливість його придбати шляхом збільшення своїх пропозицій. В ході електронних торгів майно може бути реалізовано за ціною, яка в декілька разів більша за стартову, а може бути не реалізоване взагалі, навіть за меншою ціною. Саме результат електронних торгів, а не висновок оцінювача, мовляв, і покаже ринкову ціну майна позивачки.
Суду першої інстанції такі аргументи показалися переконливими й він своїм рішенням від 13 серпня 2019 року в задоволенні цього позову відмовив – на його думку відповідач, дії якого чітко регламентовані Законом України «Про виконавче провадження», не наділений дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання про оцінку майна.
Проте постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу власниці магазину було задоволено, рішення Миколаївського ОАС скасовано й ухвалено нове, яким її позовні вимоги було задоволено по всім двом пунктам. Цей вердикт було обгрунтовано тим, що оцінка майна, як і будь-яка процесуальна дія державного виконавця може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства незгодними з нею сторонами виконавчого провадження. Що ж до самої оцінки, то вона на думку суддів П`ятого ААС була проведена не зовсім коректно. Так, для визначення вартості тих чи інших приміщень бралася за основу ціна аналогічних об’єктів, які продавалися й купувалися на ринку нерухомості. В теорії начебто правильно, але на практиці об`єкти порівняння та об`єкти оцінки мали різні технічні характеристики й, відповідно, відмінні критерії оцінки.
Не погодившись із таким рішенням, ГТУЮ оскаржило його в Касаційному адміністративному суді, написавши, що згідно з приписами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець не має ні права ні обов`язку робити перевірку наданого суб`єктом оціночної діяльності звіту про оцінку майна. Проте судді Верховного Суду не погодилися з цим, пославшись на статтю 9 закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», де зазначено, що національні стандарти оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності.
В даному випадку малися на увазі Національний стандарт № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, та Національний стандарт № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442. На думку Касаційного адміністративного суду, в даному випадку оцінювач в особі ТОВ «Експерт-Південь» не виконав вимог зазначених вище нормативних актів, а тому дії держвиконавця, який спирався на дані його дослідження були неправомірними.
Виходячи з цього Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області, а постанову П’ятого ААС – без змін.
Юрій Котнюк
Коментарі
Loading…