Міністерство юстиції програло справу своїй колишній співробітниці

27 квітня 2020 року Верховний Суд Ухвалив постанову, якою відмовив у задоволенні касаційної скарги Міністерства юстиції у справі про оскарження звільнення однієї своєї співробітниці, яка, працюючи на посаді державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Мінюсту, фактично зашкодила стягненню з Жашківського маслозаводу на користь «Банку Форум» майже трьохсот мільйонів гривень.

Службова перевірка з цього приводу почалася після того, як 23 березня 2017 року до МЮУ надійшов лист Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, в якому воно просило перевірити законність дій держаного виконавця, яка своєю постановою зняла арешт з рахунків заводу, відкритого в ПАТ «Банк Восток».

Внутрішнім розслідуванням було встановлено, що наказ Господарського суду Києва про стягнення з ПАТ «Жашківський маслозавод» боргу в суму 293 млн грн було видано ще 15 червня 2015 р., але здійснювати виконавче провадження саме цій співробітниці було доручено лише 16 грудня 2015 р. Судячи з усього, вона теж не дуже поспішала, оскільки постанову про арешт коштів на банківських рахунках боржника було нею прийнято й розіслано банківським установам лише 25 січня 2016 р. Однак уже через місяць, 26 лютого 2016 р. її ж постановою арешт з рахунку боржника в ПАТ «Банк Восток» було знято.

Цій події передувала заява Жашківського маслозаводу про те, що його рахунок, відкритий саме в цьому банку, використовується ним для соціально-зарплатних виплат. Свій крок державний виконавець обгрунтувала вимогами статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої держвиконавець має зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим законом.

Такі підтверджувальні документи з банку дійсно надійшли, тож дії чиновниці можуть здатися правильними. Але це якщо не брати до уваги останні слова попереднього речення «згідно із цим законом», бо згідно з цим законом не заборонено звертати стягнення на кошти, що містяться на рахунках для виплати зарплати чи інших соціальних витрат. Крім того, перевіркою було встановлено, що держвиконавець у відповідь на розіслані листи отримала від Держсільгоспінспекції України та управління Держпраці у Черкаській області інформацію про наявність у маслозаводу сільгосптехніки та іншого зареєстрованого майна, але при цьому не вжила заходів щодо його опису й арешту.

За підсумками службового розслідування Міністерство юстиції України від 27 липня 2017 року видало наказ про звільнення цієї  співробітниці з посади за порушення Присяги державного службовця. Не погодившись із таким дисциплінарним стягненням, вона подала до Окружного адміністративного суду Києва позов, в якому просила скасувати наказ Мінюсту, поновити її на посаді й стягнути з міністерства суму свого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу звільнення по дату поновлення.

Суд першої інстанції не став заглиблюватися в тонкощі процесу виконання судових рішень, зосередивши натомість увагу на дотриманні відповідачем шестимісячного строку притягнення держслужбовця до дисциплінарної відповідальності, який, відповідно до Закону України «Про державну службу», обчислюється з того моменту, коли стало відомо про вчинене порушення. На думку ОАС Києва, керівництву МЮУ стало про це відомо ще 27 вересня 2016 року, оскільки саме в цей день за вказівкою керівника відділу примусового виконання рішень низка виконавчих проваджень була передана від позивачки іншому державному виконавцю. А оскільки відтоді до звільнення минуло більш як шість місяців, то рішенням суду першої інстанції позов було задоволено.

З таким висновком не погодився Київський апеляційний адміністративний суд: на думку його суддів передача матеріалів проваджень іншому державному виконавцю за дорученням керівництва відділу не є доказом того, що керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку держвиконавцем. Разом з тим суддями другої інстанції була знайдена інша причина залишити рішення про задоволення.

На думку суддів Київського ААС, Мінюст не обгрунтував необхідності кваліфікації діянь держвиконавця саме як порушення Присяги державного службовця. Його позицію підтримав також і Верховний Суд, з аналізу тексту постанови якого витікає, що навіть за наявності факту неналежного виконання посадових обов`язків з боку держслужбовця його діяння не обов’язково слід розцінювати як порушення Присяги.

І ось тут слід зазначити, що Закон України «Про державну службу» дозволяє тлумачити подібні ситуації і так і сяк. Зокрема, його стаття 65 містить перелік з 14 видів дисциплінарних проступків державного службовця, в якому першим пунктом йде порушення Присяги, а п’ятим – невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків. Але поряд з цим у коротенькому тексті Присяги державного службовця є слова про те, що він урочисто присягає сумлінно виконувати свої обов`язки. Отже, виходить, що, згідно закону, є якась різниця між поняттями «невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків» і «несумлінне виконання своїх обов’язків».

Таким чином у подібних ситуаціях лише Верховний Суд може сказати останнє слово з приводу того, як належить кваліфікувати вчинок чиновника – як порушення Присяги чи як інший, не такий тяжкий дисциплінарний проступок. В даному ж випадку було вирішено, що за доставлені таким чином «Банку Форум» незручності людину не варто звільняти з посади.

Юрій Котнюк