Остаточне рішення про притягнення адвоката до відповідальності має приймати суд

Про необхідність звернення до Конституційного Суду України щодо конституційності другого речення частини першої статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Аналіз положень статей 35, 41, 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дає підстави стверджувати, що рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на певний строк чи позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, яке вступає в дію одразу після прийняття, суперечить вимогам статей 8, 55, 59, 1312 Конституції України.

Оскарження таких рішень до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду займає досить тривалий час. При тому з моменту ухвалення рішення про накладення зазначених дисциплінарних стягнень, адвокат не вправі (тимчасово або постійно) здійснювати свою професійну діяльність, що фактично обмежує його конституційне право на здійснення такої діяльності (частина перша статті 1312 Конституції України). Крім того, це обмежує конституційне право його клієнтів на:

1) судовий захист (стаття 55 Конституції України);

2) на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України);

3) представлення своїх інтересів у суді обраним адвокатом, у тому числі для захисту від кримінального обвинувачення (частина четверта статті 1312 Конституції України).

Після укладення договору про надання правової допомоги між адвокатом та його клієнтом встановлюються довірчі відносини. Адвокат стає обізнаним із правовими проблемами клієнта, виробляє та погоджує з ним правову позицію й стратегію захисту його прав, свобод та законних інтересів. У разі накладення згаданих дисциплінарних стягнень, заміна адвоката, як правило, негативно впливає на процес оперативного надання правової допомоги через об’єктивну необізнаність нового адвоката з особливостями та складностями конкретної судової справи, затягування судового розгляду. Крім того, такі дії можуть бути використані як вплив на адвоката за правову позицію.

Предметом конституційного подання є положення другого речення частини першої статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-УІ, а саме: «оскарження рішення не зупиняє його дії».

Оспорювані положення не відповідають конституційному принципу верховенства права, оскільки допускають непропорційність між поставленою метою та вжитими для її досягнення заходами.

Накладення на адвокатів суворих дисциплінарних стягнень є необхідним заходом реагування на вчинені ними дисциплінарні проступки. Однак, зважаючи на наслідки, які настають як для адвокатів, так і для їхніх клієнтів, остаточне рішення про притягнення адвоката до відповідного виду юридичної відповідальності має приймати суд.

Інна РАФАЛЬСЬКА,
голова Ради адвокатів міста Києва