Пам’ятка початківця правозахисника. 21 травня виповнюється 100 років від дня народження радянського фізика, дисидента Андрія Сахарова.

1
Наша головна мета і єдина зброя – гласність, правдива і по можливості повна інформація. У цій послідовної і принципової позиції дисидентів – основа їх успіху і морального авторитету.

2
Ті органи влади, які орієнтовані на придушення свободи думки і зміцнення тоталітаризму, не можуть протистояти дисидентам на грунті закону, відкритої і чесної дискусії. У цьому, на моє переконання, причина протиправних судів з порушенням гласності, суворих необгрунтованих вироків, жорстокого режиму в’язниць і таборів, висилок, психіатричних репресій, звільнень.

3
Коли немає фактичної гласності, коли систематично в політичних процесах створюються умови для її порушення, виникають підстави сумніватися в справедливості суду.

4
Репресивні органи влади починають все частіше застосовувати ще більш гострі, чисто кримінальні методи дій, що нагадують нам не тільки про Італію та Німеччини часів фашизму, а й про нашій власній країні тих же років. Це – нападу, побиття, підробки, провокації, наклепи, погрози вбивства і навіть, мабуть, здійснені акти політичних вбивств.

5
Я переконаний, що захист радянських політв’язнів та інших інакомислячих, боротьба за велику гуманність в місцях позбавлення волі, за права людини взагалі – не тільки моральний обов’язок чесних людей у ​​всьому світі, але і безпосередній захист прав людини в їх власних країнах.

6
Зараз мені в ще більшій мірі, ніж раніше, здається, що єдиною справжньою гарантією збереження людських цінностей в хаосі некерованих змін і трагічних потрясінь є свобода переконань людини, його моральна спрямованість до добра.

7
Захист прав людини не носить політичного характеру. Вона повністю виходить із моральних принципів і її зв’язку із захистом світу на Землі.

8
Я не хотів би оцінювати дії тих, хто веде цю боротьбу, в прагматичних термінах. Просто ми не можемо інакше.

9
Це – природна потреба створювати ідеали, навіть коли не видно безпосереднього шляху до їх здійснення. Адже якщо немає ідеалів, то й сподіватися взагалі нема на що. Тоді настає відчуття безпросвітності, тупика.

10
Єдина ідеологічна структура, антидемократична по своїй суті, трагічна для держави.

11
У критичні періоди несвобода породжує терор, в більш спокійні – влада бездарної бюрократії, сірість і апатію.

12
Роз’єднаність – це для мене зворотний бік плюралізму, свободи і поваги до індивідуума – цих найважливіших джерел сили і гнучкості суспільства. В цілому, і особливо в годину випробувань, як я переконаний, набагато важливіше зберегти вірність цим принципам, ніж мати механічне, казармений єдність, придатне, звичайно, для експансії, але історично безплідне. В кінцевому рахунку перемагає живе.

13
Коли я думаю, що я хочу для своєї сім’ї, для себе, то я повинен сказати, що я, як будь-яка людина, бажаю для себе і для своєї сім’ї звичайного людського майбутнього, звичайної людської долі і життя. Але, на жаль, те, що відбувається зараз, те життя, з якою ми всі стикаємося, залишає мало можливостей до такого розвитку подій.

14
Моя справа відрізняється тим, що в ньому влади відкинули навіть ту жалюгідну імітацію законності, яку вони зображували при переслідуванні інакодумців в останні роки.

15
Я не вважаю себе вправі дорікати моїх колег в СРСР за недостатню підтримку. Життя кожного, хто наважується на вільне виступ з суспільних питань, негайно стає неймовірно важкою, причому не тільки для самого дисидента, але і для його близьких. Цілком природно, що на це вирішуються тільки одиниці.

16
Зараз все це – потворне і жорстоке, трагічне і героїчне – пішло під поверхню відносного матеріального благополуччя і масового байдужості. Виникло кастове, глибоко цинічне і, як я вважаю, небезпечно (для себе і всього людства) хворе суспільство, в якому правлять два принципи: «блат» (сленгове слівце, що означає «ти – мені, я – тобі») і життєва квазімудрость, що виражається словами – «стіну лобом не проб’єш».

17
Під цією застиглою поверхнею ховається масова жорстокість, беззаконня, безправ’я рядового громадянина перед владою і повна безконтрольність влади – як по відношенню до власного народу, так і по відношенню до всього світу, що взаємопов’язано. І поки все це існує, ні в нашій країні, ні в усьому світі ніхто не повинен вдаватися до самозаспокоєння.

18
Кожен прояв нонконформізму вимагає в наших умовах неабиякої сміливості, готовності до злиднів і жертвам і разом саме тому дуже важливо.

19
Наша держава подібно ракової клітки – з його месіанство і експансіонізмом, тоталітарним придушенням інакомислення, авторитарним ладом влади, при якому повністю відсутній контроль громадськості над прийняттям найважливіших рішень в області внутрішньої і зовнішньої політики, держава закрите – без інформування громадян про що-небудь істотне, закрите для зовнішнього світу, без свободи пересування та інформаційного обміну.

20
Дуже важливо, щоб фасад показного благополуччя і ентузіазму не сховав від світу цього істинної картини, – наш досвід не повинен пропасти даром.

За публікаціями в ЗМІ