Огляд податкових спорів.

У разі доставки поштою або кур’єрською службою товару, придбаного із застосуванням платіжних сервісів LiqPay і WayForPay, суб’єкт господарювання повинен вкласти у поштове відправлення роздрукований через РРО розрахунковий документ

Верховний Суд переконаний, що системи LiqPay і WayForPay є платіжними сервісами ПриватБанка і ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» відповідно, призначені для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами — підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп’ютерів та/або інших мобільних пристроїв та з використанням банківських платіжних карток. За своїм змістом вони є системами для надання послуг з еквайрингу у дистанційному режимі.

При цьому колегія суддів вважає, що продаж товарів на умовах повної передоплати із застосуванням платіжних сервісів LiqPay і WayForPay відбувається у три етапи: 1) операція з приймання платіжним сервісом коштів від покупця, про що формується відповідне електронне повідомлення про приймання коштів; 2) операція безготівкового переказу платіжним сервісом коштів, прийнятих від покупця, на банківський рахунок продавця; 3) передача товару покупцю.

Тому з технічної точки зору між фізичною особою — підприємцем і фінансовою установою, якій належить платіжний сервіс, відбувається саме операція з безготівкового переказу коштів, для проведення якої застосування РРО не є обов’язковим. Водночас суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є фізична особа — підприємець, яка здійснює продаж товарів, і отримувач такого товару (покупець), який здійснює грошовий розрахунок за цей товар у дистанційному режимі за допомогою платіжного сервісу.

При цьому факт виконання договору купівлі-продажу товару обумовлений саме отриманням товару покупцем, а тому продавець зобов’язаний забезпечити отримання покупцем розрахункового документа, який підтверджує факт оплати покупцем товару. Відповідно, така операція має ознаки розрахункової в розумінні Закону про РРО, а застосування РРО при її проведенні є обов’язковим.

На правильність цього висновку вказує і юридична модель здійснення платежу за електронним договором з оплатою через використання електронних платіжних сервісів LiqPay і WayForPay, яка передбачає використання для розрахунку саме банківської платіжної картки в дистанційному режимі. Положення Закону про РРО прямо визначають необхідність оформлення відповідного розрахункового документа у разі застосування банківської платіжної картки при здійсненні такої розрахункової операції, хоча її характер і є безготівковим.

Оскільки момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар у разі укладання електронного договору із умовами доставки товару покупцеві через перевізника або організацію зв’язку збігається з моментом здачі товару такому перевізникові чи організації зв’язку, а визначення місця проведення розрахунків визначається і як місце, де безпосередньо здійснюється розрахунок, так і як місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів із застосуванням платіжних карток, то у такому випадку місцем проведення розрахунків виступає або місце отримання продавцем коштів за товар, або місце передачі продавцем товару перевізникові чи організації зв’язку. Отже, доводи про відсутність місця проведення розрахункової операції є безпідставними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у разі доставки поштою або кур’єрською службою товару, придбаного на умовах передоплати із застосуванням платіжних сервісів LiqPay і WayForPay, суб’єкт господарювання повинен вкласти у поштове відправлення раніше роздрукований з використанням РРО розрахунковий документ установленої законодавством форми і змісту на повну суму проведеної операції, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів. Також у передбачених законодавством випадках продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

Щодо доводів скаржника, що момент здійснення покупцем оплати товару та момент надходження коштів на рахунок продавця від відповідного платіжного сервісу є розірваними у часі і перерахована покупцем сума є меншої на суму утриманої комісії, а тому фактично відсутня операція, яка є розрахунковою в розумінні Закону про РРО, і їх фактична сума є меншою за вартість проданого товару, то колегія суддів вважає їх безпідставними. У розрахункових операціях, які відбуваються у безготівковій формі з використанням банківських платіжних карток, така обставина є поширеною, але це не змінює суті відповідної господарської операції як продаж товару із проведенням розрахункової операції, в межах якої необхідно використовувати РРО.

/Постанова ВС від 16.04.2021 р. у справі №520/7835/19/

Сам факт отримання свідчень (пояснень) посадової особи контрагента не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом

Верховний Суд вважає, що посилання контролюючого органу на пояснення посадової особи ТОВ щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності, очолюваної юридичної особи, об’єктивно не прийнято до уваги судами. Адже вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Сам факт отримання свідчень (пояснень) посадової особи суб’єкта господарської діяльності не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб’єктності свого постачальника і реально отримати від нього роботи/послуги (товари), незважаючи на те, що контрагент можливо і має наміри щодо порушення податкового законодавства.

/Постанова ВС від 16.04.2021 р. у справі №820/4403/16/

Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції — умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо

Суд не прийняв до уваги посилання податкового органу на недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися сукупно з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції — умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у постачальників товарно-матеріальних цінностей, руху активів та підтвердження отриманих позивачем послуг від контрагентів колегія суддів не прийняла посилання контролюючого органу на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Правильність формування платником податків витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв’язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і ПДВ за рахунок витрат та податкового кредиту.

Дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з контрагентами, судами встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, який саме товар придбавався, які роботи замовлялись, за якою ціною, між якими контрагентами також встановлено підтвердження використання товарів у господарській діяльності позивача.

Враховуючи встановлені судами обставини, Верховний Суд погодився, що укладені між позивачем та контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, своїми наслідками спричинили зміни у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов’язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та цими контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

/Постанова ВС від 12.04.2021 р. у справі №2а-3918/12/1370/

Для визнання господарських операцій з контрагентами-нерезидентами контрольованими застосовується затверджений КМУ перелік держав (територій), чинний на час здійснення таких господарських операцій, за умови дотримання вартісного критерію

Верховний Суд підтвердив, що для визначення обсягу господарських операцій платника податків з кожним контрагентом враховується тільки обсяг господарських операцій з таким контрагентом, здійснених у період, коли відповідна країна була включена до переліку держав (територій). При цьому обсяг річного доходу платника податків розраховується за весь податковий (звітний) рік.

На момент укладання зовнішньоекономічного договору Грузія була включена до переліку держав (територій). Виключення 16.09.2015 року Грузії з переліку після здійснення позивачем протягом періоду з 1 січня до 16 вересня контрольованих операцій не є підставою для звільнення платника податку від обов’язку подати звіт про контрольовані операції за 2015 рік. Такий обов’язок виник у платника податку у зв’язку з вчиненням у 2015 році контрольованих операцій, які не перестають такими вважатися з настанням вказаної обставини, і мав бути виконаний за закінченням звітного 2015 року.

При цьому сплата штрафів не звільняє платника податку від обов’язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції, здійснені позивачем у період з 1 січня до 15 вересня 2015 року, є контрольованими, а відтак позивач зобов’язаний був подати звіт про такі контрольовані операції, що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

/Постанова ВС від 12.04.2021 р. у справі №823/2039/16/

Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами

Верховний Суд погоджується з висновком судів, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб’єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

Проте наведені обставини не досліджені судами та не надано таким обставинам належну правову оцінку. Не досліджено та не надано належну правову оцінку і первинним документам, підписаним вказаними особами на виконання укладених договорів між позивачем та контрагентами. В судових рішеннях лише зазначено про укладання договору поставки між позивачем та зазначеними суб’єктами господарювання, натомість судами не досліджено, які посадові особи підписували первинні документи за такими господарськими відносинами.

Водночас первинні документи, підписані зазначеними особами, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

Маріна ШЕМЯТКІНА, адвокат

Джерело