Правова основа глобальної боротьби з пандеміями

У грудні 2022 року Міжурядовий переговорний орган (МПО) Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) обговорить проєкт міжнародної угоди боротьби з пандемією. Очікується, що у травні 2023 року буде підготовлено звіт про хід роботи, через рік – у травні 2024 – остаточний текст угоди буде узгоджено і країни почнуть процес її ратифікації згідно з вимогами національного законодавства.

Першим подібним документом є Рамкова конвенція із боротьби проти тютюну, яка була підготовлена у 2003 і набула чинності у 2005 році, коли її підписали 168 країн. Ця конвенція є першим глобальним договором у сфері охорони громадського здоров’я та першою угодою, укладеною під егідою ВООЗ. Вона забезпечує координацію заходів на міжнародному рівні щодо боротьби з тютюновою епідемією та передбачає конкретні кроки з боку країн у боротьбі з тютюнопалінням. На сьогодні у випадку виникнення різноманітних надзвичайних ситуацій в галузі охорони здоров’я, зокрема у випадку міжнародного поширення хвороб, застосовуються Міжнародні медико-санітарні правила здоров’я (2005), до яких теж буде внесено відповідні зміни у випадку прийняття угоди про боротьбу з пандемією.

Підготовлений до розгляду МПО проєкт угоди накладе на держави-учасниці серйозні зобов’язання щодо покращення доступу до препаратів, необхідних для боротьби пандеміями. Основна мета документа – запобігти значній нерівності, що перешкодила вчасному доступу до медикаментів та інших продуктів у відповідь на пандемію СОVІD-19. При цьому серед учасників перемовин сформувався консенсус, що майбутня угода повинна накладати юридичні зобов’язання на країни-учасники.

Якщо текст буде погоджено членами ВООЗ, то він матиме вагомі наслідки не лише для самих країн, але і для фармацевтичних компаній, що розробляють, продукують та поширюють протиепідемічні лікарські засоби. У нинішній формі текст зобов’язує країни: змінити умови щодо державного фінансування досліджень у сфері охорони здоров’я; оприлюднювати ціни та умови контрактів щодо пандемічних препаратів; запровадити механізми для обміну технологіями та ноу-хау.

Угода передбачає, що країни повинні розробити механізми, які «сприяють та забезпечують відповідну передачу технологій та ноу-хау» потенційним виробникам у всіх регіонах світу, з особливим акцентом на країнах, що розвиваються. Вона також закликає до заходів зі стимулювання спільного використання ресурсів для досліджень та розробок, а також розробки комплексу принципів, завдяки яким державне фінансування досліджень і розробок продуктів для боротьби з пандемією сприятиме більш справедливому доступу та доступності протиепідемічних препаратів. Важливо, що це включає «умови про поширення продукції, ліцензування, передачу технологій та цінову політику». Угода наголошує на необхідності створення запасів препаратів для боротьби з пандемією, у тому числі з використанням ефективних механізмів багатосторонніх та регіональних закупівель з урахуванням реальних потреб держав.

Також низка положень спрямована на підвищення прозорості у сфері протиепідемічних заходів. Зокрема пропонується оприлюднювати інформацію про державне фінансування досліджень та розробок у сфері охорони здоров’я та зобов’язати компанії, що виробляють продукти для боротьби з пандемією, «оприлюднювати ціни та умови контрактів для державних закупівель в часи пандемії». У ході ковідної пандемії нерозголошення умов та сум контрактів на постачання вакцини було однією з основних вимог з боку фармацевтичних компаній, що давало їм змогу виставляти ціни на власний розсуд для різних категорій покупців.

Автори угоди також хочуть гарантувати, що організатори досліджень продуктів для боротьби з пандемією братимуть на себе частину ризику (відповідальності), коли продукти чи матеріали перебувають на етапі дослідження, а також забезпечать доступ до таких продуктів у випадку пандемії.

Одне з положень угоди може мати неоднозначні наслідки для фармацевтичної галузі:  заклик до «швидкого, регулярного і вчасного» обміну даними про патогенези та генетичні послідовності», що супроводжується вимогою справедливого і рівноправного доступу  до вигоди від надання такої інформації.

Однак найбільш дискусійне питання, що з особливою гостротою постало при пандемії коронавірусу, стосується прав інтелектуальної власності на вакцини. Якщо адміністрація президента США Дж. Байдена виступала за обмеження цих прав фармацевтичних компаній заради швидкого зростання обсягів виробництва препаратів та їх справедливого розподілу між країнами з різних континентів, то Європа, зокрема тодішній канцлер Німеччини А. Меркель, стала на охороні цього права, оскільки воно значною мірою стимулює масштабні інвестиції у розробку нових лікарських засобів. Проєкт угоди поки що не містить чіткої позиції з цього питання. У ньому зазначається, що «захист прав інтелектуальної власності є важливим для розвитку нових медичних продуктів, але також визнають стурбованість щодо її впливу на ціни». Але також висловлюється стурбованість, що інтелектуальна власність на життєво важливі медичні технології становить загрозу та перешкоджає повній реалізації права на здоров’я та науковий прогрес для всіх.

Поки що не відомо, яким саме чином угода буде реалізовуватися на практиці. У тексті зазначається, що на першому засіданні керівний орган вирішить, які саме процедури будуть використані для її імплементації і яким чином застосовуватимуться санкції у випадку порушення її положень. Ці заходи можуть включати моніторинг, різноманітні механізми з підзвітності, регулярне звітування тощо.

Остаточне рішення про впровадження нового інструменту буде прийнято Асамблеєю охорони здоров’я, яка згідно зі ст. 19 Статут ВООЗ має право приймати конвенції та угоди з будь-якого питання, що входить до компетенції організації, кваліфікованою більшістю (двома третинами голосів).

Олена Стойко, спеціально для ЮВУ