Правова позиція Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 викликала багато дискусій та часто протилежних точок зору щодо її значення для судового процесу 

Велика Палата фактично відійшла від раніше сформованої правової позиції та сформулювала нову, відповідно до якої у випадку призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи, суд, вирішуючи питання про допустимість даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України.

У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося».

На думку Станіслав Петренко, начальника відділу Офіс Генерального прокурора, підстави для визнання доказу недопустимим — набагато складніша категорія, ніж просто відповідність формальній букві закону. Це мають бути конкретні порушення, що становлять загрозу для прав людини і ставлять під сумнів справедливість провадження, а не номінальна суперечність формальним вимогам закону.

З позицією Станіслава та його аргументами можна ознайомитися на нашому сайті https://bit.ly/3RgFtEZ