Про війну навколо себе…каже Евгенія Закревська

А от власне і інтерв’ю мертвим юристам. Насправді живому Dima Gadomsky А чудові фоточки робила Maria Matiashova

Коли записувати це інтерв’ю – був чудовий сонячний день… приємні зустрічі, розмови, фоточки, саме тоді я обміняла чудові тістечка від Yuliya Prokhoda на якусь фігню … а потім, потім була бойова тривога… (все закінчилось добре, тобто ніяк.)

А ще за кілька тижнів – звільнили Київщину і наша омріяна передова стала тилом… от так ми і потрапили в “Київський котел”…

Гадомський:

А тобі не здається, що чим далі небезпека, чим далі вона знаходиться, тим вона здається страшнішою, а чим ближче вона підходить – ти розумієш, що вона не така вже і страшна, ця небезпека?

В мене відчуття небезпеки… Дивись. Відчуття небезпеки, тривога, формується через неможливість впливати на події, неможливість впливати на свою долю. А тут ти максимально впливаєш. Тобто немає іншого місця, де б ти впливав більше – на свою долю, на долю інших. Відтак, це природньо, що відчуття небезпеки, страху тут менше. Суттєво менше, тому що від тебе, від конкретно твоїх дій залежить, що буде з тобою, що буде з твоїми товаришами, що буде з твоїми близькими, що буде взагалі з країною. Коли ти (чути якийсь вибух недалеко) не можеш цього робити, коли ти не контролюєш ситуацію, не можеш ніяк на неї впливати, коли відчуваєш безпомічність – тоді перемагає страх

Ти добре спиш? Сняться сни?

Да, я ідеально сплю! Давно такого не було. (сміється)

Розкажи якусь смішно історію, яка у вас тут відбулася?

Ну, блін, шо ж такого смішного? У нас є смішний сержант. Вообще ніхто не думає, що він смішний, тому шо він типу грозний. Він дуже схожий на … блін, ви напишете і він мене вб’є, корочє (сміється). В нього просто такий образ, як знаєш, у фільмі “Цельнометаллическая оболочка” (сміється). Він нас тренує. Якщо брати перший рівень реальності, то це так типу жостко, сурово, “упалі-отжалісь”, “всі в планку, поки останній не завершить 10 КСП”, хто невчасно упав під черговий Ба-Бах – трьохсотий – його найближчі тягнуть “в укриття”. корочє, отето всьо. А якщо ти трошки копаєш глибше, другий рівень реальності, то розумієш, наскільки йому смішно це все робити (Женя вже просто рже). Я так іноді ловлю, що от він типу пафосний і суворий, і тут же бачу – мовчки сміється одними очима собі під ніс з нас і з себе, і оце все вмєстє. Вот. Ну корочє, не можу пригадать смішних історій, хоч їх тут достатньо (сміється). Насправді, він за нас переживає, і всіма цими штуками сильно підвищує наші шанси на виживання. А стрес і пікові навантаження на тренуваннях він створює умисно, щоб зімітувати стрес під час бою і навчити діяти і думати в цьому стані.

А відбулася у тебе якась переоцінка важливості або цінності речей, грошей, людей?

Речей – канєшна. Расческа, блін! Я вже тиждень пальцями розчісують (сміються). Дуже важлива річ. Звісно відбувається.

Що ти передаси нашому наступному герою?

Війну можна і варто використовувати як привід і можливість вдосконалити свої скіли, набути нові, підвищити свою ефективність, побачити наочно свою потрібність – тут і зараз, швидко відкидати непотріб, відділяти важливе від полови. Війна – це не тільки неминучі втрати. Більшість з нас виживе і нам потрібно буде якось жити після перемоги. То давайте спробуємо не “якось”, а “добре”. Вже зараз потрібно починати. В швидкому темпі.

Фото: Maria Matiashova