Рейтинг позитивних та негативних правових подій 2023 року

Щороку редакція газети Юридичний вісник України створює рейтинг позитивних та негативних правових подій, визначаючи по п’ять найбільш вагомих подієвих значень. 2023 рік пройшов під знаком наступних подієвих факторів.  

Позитивні правові події

1. Відбулося остаточне закріплення правової ідентифікації з українською державою. Вона, наша держава, стає не лише інституцією, а й класичним сприйняттям держави як сервісу, як правових благ для громадян. Серед ключових турбот залишалися ті, що повʼязані з війною, власною безпекою та безпекою близьких, а також турбота про невизначеність майбутнього. І у цих життєвих хвилях виразною була тенденція переживання про майбутнє економічної та політичної ситуації України під час та після закінчення війни. Серед переживань відзначаються проблеми з працевлаштуванням, зайнятістю, фінансовий стан, особисті стосунки та здоровʼя. Більшість експертів відзначають, що розлука впливає на спілкування з близькими. Переживання розлуки з друзями і рідними спонукає контактів з ними частіше, ніж до війни, а також проявляти свою любов.  Але головне – надії на державну допомогу, на зв’язок з державою. Зв’язок з Україною й українським суспільством у цілому посилився.

2. Вирішення проблемних питань щодо внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Адаптація після переміщення не завжди була успішною, найбільше проблем викликав процес інтеграції людей та пошук житла. Проте, переважно переселенці набували особистого досвіду, а місцеве населення так чи інакше допомагає віднайти певну підтримку. Процес облаштування життя після переїзду за кордон є більш складним порівняно з переїздом у межах України, що обумовлено незнанням мови, суспільних норм та особливостей роботи правової системи іншої країни. Прийняті законодавчі норми сприяли вирішенню проблеми з ВПО.
3. Безумовно не можна не відзначити законодавче забезпечення парламентаризму в умовах російського вторгнення в Україну. З початку повномасштабної агресії росії ВРУ продовжив прийняття законодавчих актів, які є актуальними та нагальними для держави під час воєнного стану, зокрема, в сфері національної безпеки і оборони, економічній, соціальній, правовій та гуманітарній політиці, освіті, науці, екології тощо. Так, протягом року Парламент України прийняв низку документів, що стосуються воєнного часу, з них: найбільше оборони і безпеки; економічні документи; соціальної сфери тощо. Парламент прийняв безпрецедентний державний бюджет, половина з якого спрямована на забезпечення військових потреб.
4. На якісно новий рівень піднялися правові оцінки процесів, що відбуваються в країні. Експерти свідчать, що після початку повномасштабної агресії росії проти України частка громадян, які вважають, що події в Україні розвиваються у правильному напрямі, істотно зросла (з 20% у грудні 2021р. до 51% у вересні–жовтні 2022р., досягши найвищих показників у лютому–березні 2023р. (61%). Майже половина мешканців вірять, що Україна здатна подолати існуючі проблеми та труднощі протягом найближчих кількох років. І лише 6% — що Україна не здатна подолати існуючі проблеми. Поліпшилася довіра до інститутів суспільства. Серед державних та суспільних інститутів найчастіше довіра висловлюється до Збройних Сил України (їм довіряють 93% опитаних), добровольчих загонів (87%), волонтерських організацій (83%), Державної служби з надзвичайних ситуацій (81%), Національної гвардії України (81%), Президента України (80%), Державної прикордонної служби (78%), Міністерства оборони України (75%), Служби безпеки України (67%), Національної поліції України (61%), Голови міста (селища, села), в якому живе респондент (60,5%), громадських організацій (60%), Церкви (58%), ЗМІ України (56%), ради міста (селища, села), в якому живе респондент (55%).

Серед політиків, посадовців та громадських діячів, рівень довіри до яких оцінювався під час цього дослідження, найчастіше респондентами висловлювалася довіра до В. Зеленського (81%), В. Кіма (71%), С. Притули (55%), М. Подоляка (52%), О. Данілова (52%). Отже, існує міцне ядро позитивних оцінок щодо діяльності політиків та суспільних інституцій.

5. Новий позитивний тренд спостерігається внаслідок активної інформатизації та висвітлення подій правового життя у державі. Незважаючи на війну, у нас сьогодні працюють практично всі сайти, новинні полоси та рядки державних та громадських структур. Так, модернізовані сайти всіх професійних юридичних структур, громадських об’єднань, навчальних закладів. Перелік публічних заходів у минулому році зашкалював порівняно з показниками  минулих років. Від відомих багаточисельних форумів у Києві, Львові, Одесі, Ужгороді, Хмельницькому, Івано-Франківську до професійних розмов і  навчальних on-line заходів. При цьому у навчальних заходах у минулому році прийняло участь набагато більше учасників, ніж у попередніх роках. У 2023 році Інтернет щодня наповнювався подіями, участь у яких стала невід’ємною частиною правничого життя.

ІІ Негативні правові події року

1. На жаль, не відбулося перелому у протидії корупції в державі. Сьогодні це явище стало визитівною карткою нашої країни. Практично усі міжнародні інституції, програми фінансування заходів в Україні подовжують нагадувати про ризик впливу цього явища на сфери та сектори державного буття. Дивовижних розмірів набула корупція в Міністерстві оборони, операціях з гуманітарною допомогою, в системі освіти. Останню вже прийнято рішення остаточно реформувати, скоротивши кількість навчальних закладів зі 170 до 100. Незважаючи на затвердження антикорупційної стратегії у минулому році, за яку  проголосували 310 парламентарів, ті ж парламентарі лише під тиском громадськості змушені були відкрити свої декларації. Наразі в надрах КМУ ще триває активна боротьба за окремі параметри цієї програми. Очікувалося, що її реалізація мала би надати змогу все ж знизити рівень корупції в Україні, зокрема,  шляхом усунення або мінімізації корупційних ризиків, зменшення кількості корупційних та пов’язаних із корупцією правопорушень, зменшення корупційного досвіду громадян та підприємців, збільшення кількості публічних службовців, громадян та бізнесу, які готові та фактично повідомляють про відомі їм випадки корупції, зниження толерантності публічних українців до корупції.
2. Посилення в цілому недовіри до державних інституцій. Експерти відзначають, що висловлюється недовіра судам (судовій системі загалом) (не довіряють 70%), політичним партіям (68%), державному апарату (чиновникам) (67%), прокуратурі (60%), Верховній Раді України (56%), Національному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК) (55%), Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) (54,5%), Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (54%), комерційним банкам (54%), Уряду України (52%).

Також частіше висловлюється недовіра, ніж довіра, профспілкам (не довіряють їм 45%, тоді як довіряють — 25%). Попри те, що політичним партіям довіряють лише 17% українців, відповідаючи на запитання, чи бачать вони серед наявних політичних сил ті, яким можна було б довірити владу у повоєнний період, 38,5% респондентів дають ствердну відповідь. Політична сила, якій можна довірити владу у повоєнний період, найчастіше, на думку громадян, може з’явитися із середовища військових (так вважають 51% опитаних).

3. У 2023 році значні негативні події відбулися в судовій системі. Незважаючи на те, що у грудні минулого року вперше в нашій історії практично все політичне керівництво країни взяло участь у роботі Пленуму Верховного Суду, присвяченого 5-й річниці від дня початку його роботи. А виступ на ньому Президента Володимира Зеленського засвідчив, що в політичній риториці лідера незалежної України, яка воює за свободу і незалежність, щодо судової системи з’явилися нові позиції. Ми сподівалися, що відбулася адаптація й самої судової системи до воєнного стану. Деяким судам і суддям в умовах війни вдалося налагодити ефективне здійснювати правосуддя практично на всіх підконтрольних українській владі територіях. Голови судів проявили справжній кризовий менеджмент в умовах розгубленості перших днів війни в деяких владних кабінетах. Проте оперативні служби виявили непоодинокі факти корупції у верхівці судів, зокрема Верховному Суді (екс-голову ВС В. Князева було заарештовано; 4 суддів Київського апеляційного суду, суддю із Одеси, суддю із Броварів направлено до в’язниці на час розслідування за корупційні діяння. «Вішенькою на торті» стала подія з притягненням до відповідальності голови Макарівського районного суду Київської області Олексія Тандира, якій на своєму “Лексусі” на смерть збив бійця Національної гвардії. Свідки стверджували, що суддя був п’яний. У цьому зв’язку Президент України В. Зеленський змушений був ввести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 червня 2023 року “Про прискорення судової реформи та подолання проявів корупції у системі правосуддя”. У рішенні РНБО зазначається, що успішна судова реформа є однією із семи ключових вимог Євросоюзу, пов’язаних із євроінтеграцією України. При цьому Рада національної безпеки і оборони звертається до законодавчих органів щодо необхідності розгляду питання внесення змін до низки чинних законів. Зокрема, РНБО закликає посилити кримінальну відповідальність за корупційні правопорушення у сфері правосуддя, запровадивши позбавлення волі на термін від 10 до 15 років з конфіскацією майна. Також пропонується внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України задля посилення ролі інституту суду присяжних і розширення випадків його застосування. Окрім того, РНБО пропонує змінити закони України “Про судоустрій та статус суддів” і “Про Вищу раду правосуддя”.
4. Відкриттям року стала поява сучасної негативної тенденції, на яку наша держава довгій час не звертала уваги. Україна є однією з країн, у якій на законодавчому рівні не врегульовано питання негативного психологічного тиску на працівників, особливо це виявилося під час війни, як не дивно. Такий тиск йменується як мобінг і він є нічим іншим, як порушенням права працівника на нормальну трудову діяльність та честь і гідність. Мобінгом визначаються різновиди міжособистісних відносин, які складаються на робочому місці між працівником і роботодавцем щодо реалізації завдань (службових обов’язків) і проявляються в недоброзичливому (ворожому) ставленні до працівника його колег або керівників. У трудовому законодавстві деяких європейських держав поняття «мобінг» знайшло своє закріплення (Польща, Франція, Швеція та ін.), у деяких розглядається як прояв дискримінації або психологічного насилля. На розгляді у Верховній Раді за останній період перебувало декілька законопроектів, якими запропоновано типові ознаки мобінгу (цькування), до яких належать: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін – кривдник, потерпілий (жертва мобінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого, примушування до зміни місця роботи. Специфікою цього явища є його мета, яка полягає в приниженні людської гідності потерпілого (жертва мобінгу) за певними ознаками або створення стосовно такої особи напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери, у намаганні зробити перебування на робочому місці нестерпним та/або змусити таку особу покинути підприємство або певне місце роботи.
5. Фронтальна поширеність неперевіреної інформації, тобто інформації, яка не була перевірена на її правдивість та достовірність. Вона швидко поширюється через медіа та соціальні мережі. В юридичній площині самостійного визначення неперевіреної інформацію немає. Хоча недостовірна інформація не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі. Різниця в тому, що неперевірена інформація може виявитися або правдивою, або недостовірною (неправдивою). Слід нагадати й про дезінформацію. Ключовою ознакою дезінформації, яка відрізняє її від звичайної недостовірної інформації, – спрямованість або умисел на її створення. Тобто дезінформація – це фейк, неправдива, оманлива, маніпулятивна інформація, яку створюють навмисно для отримання певної вигоди. Проте відсутність умислу вказує на неперевірену інформацію, яка і є недостовірною. Загалом журналісти, як і медіа в цілому, мають працювати добросовісно, перевіряти інформацію. Так, 6 березня 2023 року у соціальних мережах з’явилося відео, на якому російські військові розстріляли полоненого бійця ЗСУ за слова “Слава Україні!”. Медіа швидко поширювали версії з іменем розстріляного героя, посилалися на свідчення родичів. Версії виявилися недостовірними. Виникла пропозиції грошової винагороди за ім’я українського військового. Лише 12 березня СБУ ідентифікувала військового. Отже, систематичне тиражування неперевіреної інформації та її споживання шкодить як окремій людині, так і суспільству загалом. Споживання неперевіреної інформації впливає на рівень довіри громадян до новин, дезорієнтує їх. Якщо люди отримають неперевірені дані про те, що відбувається на полі бою, яким є стан територій, про локалізацію бомбосховища, вони ризикують здоров’ям. Неперевірена інформація про дії влади тягне за собою підрив довіри до неї. Дезінформація може бути й вагомим гвинтиком сепаратизму. Такі самі наслідки можуть настати після поширення неперевіреної інформації внаслідок журналістської недбалості. Але публікуючи відомі їм фрагменти (не підтверджені офіційно), журналісти ризикують завдати шкоди нашій обороні.

Такі основні позитивні та негативні подієві фактори, що характеризують 2023 рік.