Секрет Полішинеля

Декілька останніх тижнів у засобах масової інформації (друкованих та електронних), причетних до правничої сфери,  триває інформаційна атака свідомості читачів  під гаслом «Адвокатурі не потрібен таємний закон». Подібні публікації з’являються майже щодня. Основний меседж — Президент та його адміністрація без участі адвокатури готують таємний закон про адвокатуру, який її, адвокатуру , і розвалить, усі на боротьбу проти таємного закону! Наразі про кулуарний законопроект уже повідомлені міжнародні адвокатські організації, Рада Європи, і , здається, навіть, ООН.

Як стало відомо, авторами та  речниками інформаційної атаки стало керівництво Національної асоціації адвокатів України та пару афільованих керівників регіонів. Від одного з них навіть прозвучав заклик про необхідність загальнодержавного страйку як засобу супротиву проти нового законопроекту.

Що ж є насправді? У 2012 році, швиденько, під новий КПК був створений та прийнятий нині діючий Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Готувався він також на Банковій, тоді в адміністрацію тодішнього президента Януковича, як декларувалося, на базі законопроекту № 1430 народного депутата Юрія Мірошниченка. Саме цей законопроект був результатом спільної роботи народних депутатів та робочих груп адвокатів протягом двох років, саме він отримав висновок Венеційської комісії та з відповідними поправками мав бути внесений до парламенту. Проте не так сталося, як гадалося. В Адміністрації Президента законопроект зазнав суттєвих змін, а на зауваження, що ми отримаємо значні дефекти в законодавчих нормах, які при їх застосуванні створюватимуться суттєві колізії, звучало: ми його швиденько проголосуємо разом із КПК — головною метою місії, а потім будемо вносити зміни. Головне — разом зі звітом під європейську інтеграцію — тренд 2012–2013 років, ми повідомимо західним партнерам про виконання зобов’язання перед Радою Європи про створення незалежної професійної організації адвокатів, такої, як у Європі, а адвокати отримають більший захист, гарантії, нові права. Тобто все буде дуже добре.

Незважаючи на за-проти й питання навіщо, закон був прийнятий та почав діяти. Регіони у вересні — жовтні 2012 року швидко провели установчі конференції, створили органи адвокатського самоврядування. Та основна інтрига розгорнулася у верхах — бій між собою за крісло голови Національної асоціації, яку ще необхідно було створити, вели діючий голова ВККА  Володимир Висоцький та одночасний член ВККА і ВСЮ Лідія Ізовітова. Ось саме тоді з’явився інструмент паралельних конференцій адвокатів. Такі конференції були проведені в Закарпатті та Харкові, на з’їзд планувалися по дві делегації. Одночасно ВККА, як організатор установчого з’їзду, навіть не намагалася вирішувати на своїх засіданнях, що робити з таким дуалізмом, натомість обговорювалися питання брендування блокнотиків та обіднє меню. До з’їзду залишалося зовсім небагато часу, а досі не було проектів документів, які він повинен був прийняти — статуту організації, положень про керівні органи, правил адвокатської етики тощо. Тоді три громадські організації — АПУ, ААУ та РАУ об’єдналися й розробили проекти документів, опублікували та запропонували адвокатам для обговорення.

Далі відбувся установчий з’їзд, точніше два установчих з’їзди, було створено дві НААУ, обрано двох паралельних  керівників, а потім очікувано пішли судові тяганини. Тож незалежна організація адвокатів народжувалася не просто в муках, а шляхом застосування дієвого інструменту примусу — владного адміністративного ресурсу та розправи з незгодними. Чи слід дивуватися, що після таких «пологів» дитя вийшло певним чином калічне? Чи винен у цьому діючий закон? Так, деякою чином мірою, оскільки відразу було зрозуміло, що обсяг повноважень, наданих керівним органам НААУ, може, а в деяких випадках і буде, стимулювати зловживання владою, владою над незалежною адвокатурою. Так і відбулося. Через декілька місяців після створення НААУ багатьом стало зрозуміло, замість самоврядної професійної організації адвокати отримали власне міністерство й суворе вертикальне підпорядкування. Незалежна професія стала повністю залежна від особистих настроїв та прихильності керівництва організації.

Зрозуміло, що в 2013 році обіцяні зміни в законі були вже не на часі, своєю чергою березень 2014-го ознаменувався ідеєю адвокатської спільноти про необхідність терміново змінити цей закон. Спочатку ця ініціатива реалізовувалася Міністерством юстиції та ініціативною групою адвокатів, потім народними депутатами і, відповідно, робочою групою в Адміністрації Президента.

Наразі вже не мало значення, хто організує зустрічі адвокатів та суб’єктів законодавчої ініціативи, бо в кожній групі адвокати чітко зазначали, що необхідно змінити в законі, як необхідно організувати самоврядність, аби вона не заважала правозахисникам працювати, а допомагала. Й щороку на міжнародних форумах, які проходили в Києві, адвокати з усіх регіонів приймали резолюції про бажані зміни до закону, скеровували їх до суб’єктів законодавчої ініціативи, та з нетерпінням чекають нового закону.

А тепер щодо кулуарності та утаємничості, про яке говорить керівництво НААУ. У складі робочої групи, координатором якої було АПУ, а до цього Міністерство юстиції, входили лише практикуючі адвокати та адвокати-науковці, і завжди на найпочесніших місцях , без ліміту в часі для висловлювань пропозицій було керівництво НААУ — особисто голова Л. П. Ізовітова, її заступник В. А. Гвоздій, секретар Павло Гречківський, керівники комітетів НААУ, зокрема, Ганна Колєснік.

Про новий законопроект

Майже два роки напрацьовувалася концепція, а потім і текст законопроекту. Останнім визначено, що головними в адвокатурі є адвокати, їх воля та бажання, висловлені безпосередньою участю в конференціях, жодного делегування: кожен адвокат особисто вирішує як жити і як розвиватися адвокатурі в регіоні. Керівникам регіонів не варто хвилюватися, що важко буде зібрати адвокатів на конференції шляхом самопредставництва. Сьомого жовтня цього року адвокати Києва провели звітно-виборчу конференцію та обрання самоврядування на наступний період шляхом самопредставництва. Ми зібрали адвокатів удвічі більше ніж потрібно за квотою повноважності конференції, визначеною законопроектом. Констатуємо: адвокати хочуть брати участь у роботі вищого органу самоврядування регіону і це бажання треба максимально підтримувати. Разом із тим Київ своєю конференцією довів, що норма законопроекту не тільки життєздатна, але й дієва.

Законопроектом чітко розмежовуються повноваження органів самоврядування на регіональному і національному рівні. Уже не секрет, що керівництво НААУ спрямовує всі свої сили на концентрації влади в своїх руках, уже звучить теза: «Ми управляємо адвокатурою», вже актами НААУ коригуються закони на користь такого «управління».

А відсутність у НААУ прозорості використання внесків адвокатів на користь  усіх адвокатів, потягло за собою внесення до законопроекту  положень, які  детально врегульовують ці питання.

Окрім того, до законопроекту введені положення про обов’язкове попереднє опублікування й обговорення проектів актів, які  вносяться для прийняття НААУ РАУ, обов’язкове  завчасне оприлюднення кандидатів та їх програм для обрання до органів адвокатського самоврядування, зменшення каденції членів органів до двох років, заборона маніпуляцій з Єдиним реєстром адвокатів України, від яких потерпають не лише самі адвокати, але й, насамперед, клієнти, досудове слідство та суди, оскільки порушуються право на захист і право на вільний вибір захисника, внормована дисциплінарна відповідальність адвокатів, усунуте  свавілля дисциплінарних органів, нарешті, адвокати, як і інші правники, отримали право оскаржити застосовані санкції без усунення від роботи.

Саме це й викликало агресивне несприйняття новел законопроекту керівництвом НААУ, адже запропоновані положення вимагають або реальної самовідданої роботи на користь усієї адвокатської спільноти, відкинувши ідею «управління» адвокатами, або спонукають залишити посади й зайнятись будь-якою іншою корисною діяльністю. Заперечити напряму необхідність таких змін на фоні загальних настроїв адвокатського загалу було не можливо, тому керівництво асоціації обрало інший шлях — звинуватило Президента в кулуарності та таємничості розробки законопроекту.

Розумію, яке здивування в координаторів робочих груп викликала така риторика: два роки працювати, детально обговорювати кожне нововведення, збирати пропозиції, узагальнювати, направляти їх  щонайперше керівництву НААУ для роботи — і в результаті отримати звинувачення в кулуарності та заклики до загальноукраїнського страйку адвокатів.

Робоча група закінчила роботу над проектом у грудні 2016 року, 15 грудня всім учасникам, у тому числі Ізовітовій, Гвоздію, Колєснік та іншим був направлений текст законопроекту. Мені як адвокату цікаво, чому протягом року в керівництва НААУ не знайшлося хвильки часу для того, щоб обговорити законопроект з адвокатською спільнотою, невже   при наявності професійної організації це повинні робити волонтери? Адже саме керівництво асоціації, вважаю, повинно було ініціювати й організувати таке обговорення, а не втаємничувати від адвокатів отримані робочі матеріали.

Пояснення цьому просте і зрозуміле: керівництво НААУ готувалося до переобрання на новий п’ятирічний термін. Оприлюднення навіть не тексту, а основних положень законопроекту, продемонструвало б кардинальну різницю між тим, яке адвокатське самоврядування має бути і яким наразі воно є. Саме з цієї причини керівництво НААУ і втаємничило законопроект та, за традицією, звинуватило в цьому непричетних.

Так ось, незважаючи на всі зусилля керівництва асоціації зберегти за собою міністерство адвокатури, адвокати, які зараз за вимушеної необхідності утримують це «міністерство» своїми обов’язковими внесками, в дійсності бажають реальної самоврядності, їм потрібні не керівники, а професійні соратники, які у найскладніших ситуаціях зможуть прийняти на себе удар і вистояти.

Адвокатам потрібен новий професійний закон і це бажання не таємниця для суспільства та влади.

Інна РАФАЛЬСЬКА, голова Ради адвокатів міста Києва, заслужений юрист України

P.S.  Напередодні звітно-виборчої конференції адвокати Дніпропетровщини заявили про фальсифікації списків делегатів на сайті Національної асоціації адвокатів. Вони вимагають не лише зміни регіонального керівництва, але й забезпечення дієвої роботи органів адвокатського самоврядування на користь адвокатів. Адвокати зазначають, що саме вони утримують керівництво адвокатури, а не хочуть бути найманими працівниками цього керівництва. Артем Сухий, адвокат

Джерело: ЮВУ