ЗАЯВА ПРО СЕКСИЗМ І ЗАБОРОНУ НАБЛИЖАТИСЬ НА 100 МЕТРІВ – РОЗГЛЯНУТО АПЕЛЯЦІЙНИМ СУДОМ

Постанова Харківського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі № 642/1286/19

(подається у скороченому викладі)

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк шість місяців, яким визначити останьому наступні тимчасові обмеження відносно ОСОБА_1 , а саме:

1) заборонити наближення на 100 метрів: до місця фактичного проживання: АДРЕСА_1 , до місця реєстрації – АДРЕСА_2 , до місця роботи – м.Харків, … 2) заборонити вести листування, телефонні розмови з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обґрунтовуючи свою заяву посилалась на те, що є фахівцем в галузі права, адвокатом і працює на посаді юриста у ТОВ … ОСОБА_2 вона знайома з грудня 2015 року, оскільки раніше той був клієнтом компанії, в якій вона працює. Протягом усього часу з ОСОБА_2 у неї були робочі, ділові стосунки. ОСОБА_2 періодично користувався послугами у сфері права, які йому надавала компанія ТОВ …, а за більшістю замовлень заявник була безпосереднім виконавцем. Через деякий час співробітництва,  ОСОБА_2 почав дозволяти собі застосування в адресу заявника сексистських висловлювань, на кшталт, «маленька звірушка», «цілую», «хочеться маленьку звірушку..» тощо.

ОСОБА_2 неодноразово повідомляв, що хоче «викрасти» та забрати до себе заявницю. З часом ОСОБА_2 почав телефонувати заявниці не лише в робочий час, але й пізно ввечері, коли вона була уже вдома з родиною, що безперечно дратувало чоловіка, з яким вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Одного разу ОСОБА_2 чекав на неї біля роботи близько 00 години ночі, що викликало у неї занепокоєння.

В подальшому, ОСОБА_2 супроводив її додому і деякий час розмовляв з нею на вулиці, запропонував навіть отримувати гроші від нього за кожен день спілкування, що здивувало та образило її як жінку.

ОСОБА_2 запропонував заявнику звільнитися з ТОВ …, де вона працювала і перейти працювати до нього. При цьому висловлювання ОСОБА_2 мали прихований підтекст «він буде про неї піклуватися, як ніхто не піклувався», і що «з ним їй буде добре, він буде її берегти,оскільки розуміє як вона йому дісталась», також зазначав, що вона все одно не буде працювати у компанії.

Апогеєм історії стало 17 лютого 2019 р., коли ОСОБА_2 у вихідний день прийшов до офісу компанії та напав на її керівника, почав йому погрожувати, штовхати в обличчя та тулуб, лаятися на його адресу та адресу компанії, і усіма способами намагався розпочати бійку. Враховуючи події, що відбулися 17 лютого 2019 року вона очікує на хвилю агресії та рішучих дій з боку ОСОБА_2 , оскільки той обіцяв, що не зупиниться на цьому.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2019р., яке постановою судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019р. залишено без змін, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , зацікавлена особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовлено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020р. касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2019р. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву про видачу обмежувального припису

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заявниця звернулася до суду із заявою відповідно до п.2 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України, як особа, яка постраждала від насильства за ознакою статі – у випадках, визначених Законом України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”

Заявницею до її заяви надано роздруківку листування з месенджеру «Viber» з ОСОБА_2 , роздруківку листування з месенджеру «Viber» з ОСОБА_4 .

Матеріалами справи підтверджено, що 17.02.2019 року в офісі, де працює ОСОБА_1 дійсно стався конфлікт між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , які на підвищених тонах з`ясовували стосунки щодо надання послуг юридичною компанією, якою ОСОБА_2 був не задоволений, а ОСОБА_4 дорікав йому, щоб той не переманював співробітника. Під час цієї сварки, серед іншого, ОСОБА_4 вказав, що отримає у суді заборону ОСОБА_2 наближатися до їх офісу та до ОСОБА_1

ОСОБА_1 наголошує, що підставою для застосування обмежень щодо ОСОБА_2 вона вказує не сексуальні домагання з боку ОСОБА_2 , а прояви ним психологічного насильства за ознакою статі.

Між тим, висновки суду про відсутність підстав для застосування обмежень через сексуальні домагання не призвели до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_1 вказує, що деякі висловлювання ОСОБА_2 були неприпустимими, носили сексистський характер.

Висловлювання ОСОБА_2 , які наводить ОСОБА_1 колегія суддів вважає такими, що знаходяться поза межами норм ділового спілкування, прийнятих у суспільстві.

Водночас ОСОБА_1 визнає, що хоча і вважала непристойними та такими, що носять сексистський характер наведені нею вислови ОСОБА_2 , однак зауважень йому з цього приводу не висловлювала, незадоволення його поведінкою тривалий час не проявляла.

ОСОБА_1 вказувала, що боялася втратити роботу в ТОВ … , тому терпіла поведінку ОСОБА_2 .

Між тим, той факт, що ОСОБА_2 , за відсутності заперечень ОСОБА_1 , подекуди виявляв до неї певну увагу як до жінки, не свідчить про прояв до ОСОБА_1 насильства за ознакою статі.

Колегія суддів вважає, що висловлювання та поведінка ОСОБА_2 не може бути розцінена, як психологічне насильство за ознакою статі.

Пропозиції ОСОБА_2 щодо працевлаштування ОСОБА_1 на підприємство, яке він очолює, його вмовляння та обіцянки з цього приводу, конфлікт щодо цього, який виник між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на думку колегії суддів не є проявом насильства з боку ОСОБА_2 за ознакою статі щодо ОСОБА_1

ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 погрожував їй позбавленням адвокатського свідоцтва у разі, якщо вона не погодиться працювати у нього на підприємстві. Між тим, такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, ОСОБА_2 не має відношення до органів, які повноважні впливати на адвокатську діяльність ОСОБА_1 .

Жодних об`єктивних підстав, які при оцінці ризиків, свідчили б про вірогідність вчинення ОСОБА_2 насильства щодо ОСОБА_1 за ознакою статі, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення судом не встановлено.

За таких обставин вірним є висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відмова суду у видачі обмежувального припису не є абсолютною. За наявності для того у відповідної особи підстав вона не позбавлена права звернутися до суду у належний процесуальний спосіб із заявою про видачу нового обмежувального припису. Така особа може діяти на захист своїх прав, якщо такі порушуються, і в інший спосіб, що забезпечуватиме ефективний захист прав.